1.Особливості побудови засобів радіозв'язку прямої видимості
Засоби радіозв'язку прямої видимості забезпечують ближній зв'язок (у межах прямої видимості) літаків з наземними пунктами керування, зв'язок між літаками, які знаходяться в повітрі, а також зв'язок між наземними радіостанціями. Вони працюють, як правило, у метровому і дециметровому діапазонах хвиль.
Дальність прямої видимості з урахуванням сферичності Землі визначається за формулою:
де D – дальність прямої видимості в км; h1 і h2 – висота підйому антен передавальної і приймальної радіостанцій у метрах.
У розглянутих системах зв'язок здійснюється наземним променем, що внаслідок тропосферної рефракції деякою мірою обгинає земну поверхню
Для забезпечення зв'язку на задану дальність необхідно певним чином вибрати висоту приймальної і передавальної антен, а також розрахувати потужність передавача й інші параметри системи так, щоб забезпечити задане відношення сигнал/шум на вході приймача. Якщо здійснюється зв'язок літака з наземною станцією, то максимальна дальність зв'язку визначається висотою польоту літака і висотою підйому наземної антени. У випадку зв'язку між літаками, що знаходяться у повітрі.
В авіаційних системах зв'язку прямої видимості використовуються, як правило, підняті над Землею антени. У наземних радіостанціях для досягнення необхідної дальності зв'язку антени розміщуються на щоглах на висоті від десяти метрів і більше, антени літакових УКХ радіостанцій у принципі відносяться до групи піднятих антен. Практично висота підйому антен у кілька разів більша довжини робочої хвилі.
Вони забезпечують високу стійкість зв'язку, оскільки характер поширення радіохвиль слабко залежить від часу доби і року, метеорологічних умов, особливо при роботі на частотах не вищих 3 ГГц. Поглинання в атмосфері, як показує практика, порівняно невелике. Значні поглинання в опадах, а також молекулярні поглинання спостерігаються лише в сантиметровому й у більш короткохвильових діапазонах. Основним видом перешкод радіозв'язку в метровому і дециметровому діапазонах є космічні шуми і внутрішні шуми апаратури, а також перешкоди, що створені іншими радіостанціями. Порівняно слабка схильність щодо перешкод порозумівається ще й тим, що на таку систему діють тільки перешкоди, джерела яких знаходяться в межах прямої видимості прийомним пристроєм даної системи. За цією ж причиною також мають місце визначені труднощі в створенні до таких систем навмисних перешкод. Перешкодозахищеність може бути поліпшена також тим, що в розглянутих системах можливе застосування антен спрямованої дії, особливо в системах наземного зв'язку. У системах зв'язку прямої видимості слабко виявляється мультиплікативна перешкода, оскільки зв'язок ведеться в основному прямим променем, хоча при зв'язку між літаками цей вид перешкоди впливає на якість зв'язку, оскільки на вхід приймача діє, крім прямого променя, відбитий від земної поверхні сигнал. Важливою особливістю цих систем зв'язку є також і те, що вони забезпечують досить надійну передачу інформації з великою швидкістю (до декількох тисяч біт/с), що дуже важливо для здійснення швидкодіючого цифрового зв'язку. Також можливе використання в цих системах широкосмугових сигналів, багатоканальних способів передачі інформації, а також перестроювання приймально-передавальної апаратури в широкому діапазоні частот.
Основним недоліком систем радіозв'язку прямої видимості є обмежена дальність дії. Тому на лініях великої дов-жини виникає необхідність робити ретрансляцію сигналів.