Форми семінарських занять

Традиційний семінар − виносяться декілька питань і студенти готують відповіді користуючись переважно лекціями та підручниками.

Семінар-диспут – під час семінару викладач пропонує декілька проблемних тем та запитань по них. Організує обговорення їх з студентами.

Семінар-доповідь, доклад – підготовка для семінару рефератів, або доповідей за складом: на одну тему 1 доповідач, 2 опоненти. Доповідач самостійно готує матеріал в формі доповіді чи реферату, а опоненти складають рецензію на нього наперед ознайомившись з його змістом.

Семінар−аналіз першоджерел − в процесі роботи викладач знайомить студентів з певним документальним джерелом і пропонує дати йому аналіз, прокоментувати. Для цього від студента вимагається максимум підготовки і розуміння, поваги, обережності і коректності в тлумаченні тексту.

Робота з літературою:

Опрацювання першоджерел, монографій, статей самостійно і під час семінару складає дуже важливий засіб формування знань у студентів. Інформацію про них студент може отримати в бібліотеці, або в Інтернеті.

Специфіка роботи з першоджерелами полягає в тому, що тут студент безпосередньо зустрічається з оригінальним текстом філософського, релігійного чи наукового змісту. Як правило такий текст супроводжується коментарями чи вступною частиною, тому необхідно ознайомитися з змістом вступу та звертатися до коментарів під час опрацювання тексту. Засвоєння і розуміння оригінального тексту важке, але важливе завдання. Стикаючись з ним студент поринає в світ думок автора, в поле його мови, символів, образів, понять. Опрацювання такого тексту тим і важливе, що дає можливість побачити манеру і характер твору в тому вигляді, який йому надав сам автор. Розуміння змісту твору відбувається поряд з освоєнням його зовнішньої форми, що дуже важливо. Звичка до манери тексту відкриває простір для глибокого занурення в сенс написаного.

Особливо це стосується релігійних текстів, мова яких часто міфологічно – образна, або умовно-символічна чи теологічно – витончена. Розуміння такого тексту передбачає достатньо високий загальний рівень підготовки отриманий на заняттях логіки, історії культури, всесвітньої історії, широка ерудиція і освіта.

Робота з монографіями і статтями передбачає грунтовну обізнаність студентів в матеріалі і зацікавленість в його поглибленому вивченні. По перше студент повинен знати головні видані наукові праці з певної теми, або коло авторів, що займаються переважним дослідженням цієї теми в науці. Можна вибирати загальновідомих чи маловідомих авторів та їх праці.

В роботі з монографією необхідно звернути увагу на

• прізвище та ініціали автора або редактора, укладача(чи колективу співавторів);

• повну назву твору;

• назва книжкової серії чи журналу;

• рік видання(бажано, якщо є, рік попереднього видання);

• місце видання(місто);

• ким видано(видавництво);

• номер видання(журналу);

• тираж;

• склад редакційної колегії;

• анотацію;

• зміст по розділам, главам, сторінкам;

• вступ та висновки.

Потім можна переглянути твор, або в загалом охопити поглядом характер книжки, манеру автора викладати матеріал, ідеологічну спрямованість.

Завдання: уважно ознайомитися з думкою автора, його аргументами.

Загальні принципи роботи студентів на семінарі та самостійно:

Вироблення власної позиції: важливий результат наукової роботи. Студент може не тільки бути добре обізнаним в поглядах науковців, але й виробляти самостійне бачення проблеми, обстоювати його на семінарі, аргументовано захищати власне бачення вирішення проблеми. Більш того, без такого перспективного завдання, яким є вироблення власних наукових позицій не можливо грунтовно займатися наукою.

Історіографія проблеми: знання позиції багатьох науковців та історію формування поглядів на розкриття теми. Студент може переважно засвоювати знання здобуте з монографічної літератури, але при ознайомленні з першоджерелами може роботи власні висновки, аналізувати, навіть аргументовано критикувати відомі наукові позиції.

Ознайомлення з рівнем наукового розуміння матеріалу: ось головна мета всієї наукової роботи студента. Від нього не вимагають переважно самостійних висновків чи праць, він повинен освоїти вироблений в науці рівень знань, зрозуміти його, вміти адекватно відтворити.

Критерії наукового аналізу матеріалу: точність передачі ідеї чи вчення, обізнаність в поглядах інших науковців, критичність та самокритичність, вдумливість (здатність зануритися в ідею твору), творчість в виробленні нового знання, самостійність, мужність в відстоюванні поглядів.

Використання літератури і джерел під час семінару: студенти можуть вільно користуватися літературою (джерелами, монографіями, статтями, публікаціями) на семінарі, цитувати, проводити посилання, якщо вони самостійно опрацювали цей матеріал вдома і зробили певні висновки. Відповідь в такому випадку оцінюється краще.

Форма і зміст дискусій під час семінару: за формою дискусії можуть бути різними: «викладач−студенти», «студент−студент», «група студентів−група студентів». Повинні виконуватися правила проведення дискусій, які полягають в дотриманні регламенту, чіткому висловленні своїх поглядів, повазі до думки інших, використанні дійсних аргументів, зв`язок з життям, обережність в особистій сфері. На дискусії можуть бути винесені як теми суто наукові, так і суспільно варті, злободенні. Найбільш цінується відповідь, що була аргументована, чітко захищена, яка несе реальне відображення і вирішення проблеми.

Вислуховування позицій інших: важлива риса студента (чи молодого дослідника). Вона дозволяє уважно і спокійно ставитися до думки іншого, навіть якщо вона здається наперед хибною. Культура діалогу формує повагу не лише до думки колеги, але й до нього самого, вчить виправляти помилки не переводячи розмову в особисту сферу, долає ворожість і віддаленість людей.

Опитування студентів: здійснюється як правило двома шляхами − за власним бажанням чи за викликом викладача. В обох випадках студент повинен добре володіти матеріалом, бути знайомим з літературними джерелами і працями, знати зміст лекції.

Матеріал предмета слід пов`язувати з дисциплінами: загальна історія, психологія, психологія підприємництва, соціологія, культурологія, політологія, логіка, література, історія економічних вчень, філософські спецкурси.