- •Політологія як наука. Предмет політології.
- •Роль політики в політичному житті суспільства.
- •Політологічні школи світу
- •Політичне життя суспільства.
- •Політика як вид регулювання суспільних видносин
- •Політика як наука і мистецтво.
- •Політична свідомість і політична культура.
- •8. Політичний конфлікт
- •Розвиток політичної думки в Україні
- •Політичні концепції українських мислителів 20-го сторіччя Національно зорієнтоване просвітництво
- •Демократичне народництво
- •Лібералізм
- •Націонал-демократія, або наіпонал-державництво
- •Консерватизм
- •Український націонал-комунізм
- •Інтегральний націоналізм
- •Державна влада і концепція розподілу влади.
- •12.Проблема парламентаризму.
- •13.Інститут президентства.
- •14.Органи виконавчої влади
- •15.Вебер: про особливості влади1
- •16.Моделі та форми демократії.
- •17.Політична система суспільства
- •18.Держава в політичній системі суспільства
- •19.Політичні партії та партійні системи.
- •20.Громадські організації та рухи.
- •21.Політична ідеологія
- •22.Консерватизм. Неоконсерватизм.
- •23.Лібералізм та неолібералізм.
- •24.Соціалістична ідеологія
- •25.Соціал-Демократизм.
- •26.Релігійно-клерикальні концепції суспільного розвитку
- •27.Релігія і політика
- •28.Збройні сили
- •29.Технології і антитехнології в політичному процесі в умовах міжпартійного суперництва
- •Антитехнології.
- •30.Проблеми формування і функціонування політичної влади в Україні
- •31.Політична еліта
- •32.Лідерство
- •33.Етнонаціональна політика
- •34.Економічна політика держави в умовах переходу до ринку
- •35.Проблеми економічної політики України на сучасному етапі
- •36.Політика і глобальні проблеми сучасності.
- •37.Світовий політичний процес
- •38.Політика та міжнародні відносини.
35.Проблеми економічної політики України на сучасному етапі
Ринкові реформи в Україні натрапили на великі труднощі й перешкоди, які не дають досягти бажаних результатів. П'ять років економіка України перебуває в глибокій економічній кризі. Виробничий потенціал скоротився майже вдвічі. Різко впав життєвий рівень більшості населення України, неприпустимих меж досягла майнова диференціація. В цій складній ситуації й виникла потреба у певній корекції моделі економіки України перехідного періоду, що була внесена Президентом України Л.Кучмою. Корекція економічної політики не стосується її стратегічних настанов. Незмінними залишаються її базові позиції.
Перша — ринкова трансформація економіки. Друга — здійснення цього процесу прискореними темпами попри всі протидії. І, нарешті, третя — пріоритетність фінансової та грошової стабілізації. Серед визначальних завдань корекції реформ — запровадження дійових механізмів стимулювання виробничого процесу, здійснення активної промислової політики, структурних перетворень, відновлення інвестиційних процесів, посилення регулюючої функції держави та її органів управління.
Одним із найважливіших напрямків економічної політики в Україні є процес активного роздержавлення та приватизації. Для цього необхідне ствердження ринкової багатоукладної (змішаної) економіки, що базуватиметься на принципах демократизації власності, створення рівноправних умов для всіх її форм — державної, приватної, колективної.
З цією метою потрібне здійснення ініціативно швидкої, керованої державою широкомасштабної корпоратизації та приватизації державних підприємств. Це не лише основа роздержавлення та ринкової трансформації адміністративної економіки, а й визначальний засіб для забезпечення радикальних перетворень у соціальній структурі суспільства— формування якнайбільшого прошарку реальних акціонерів — власників функціонуючого капіталу, зокрема, працюючих власників, а також середнього класу — основи реального поглиблення економічних реформ. Здійснювана у попередні роки політика повзучого роздержавлення та корпоратизації себе повністю скомпрометувала. В ній зацікавлений лише тіньовий капітал. Така політика є деструктивною і тому не відповідає інтересам національної економіки.
В нашій державі необхідно створювати сприятливі економічні і правові умови для швидкого розвитку малого і середнього бізнесу, але не за рахунок штучного подрібнення великих промислових і аграрних підприємств.
Одним із провідних напрямків економічної політики в Україні 1 виступає активна банківсько-фінансова, цінова, податкова політика та подолання інфляції. Реформою фінансової системи має бути передбачений реальний поділ фінансової та кредитної систем країни, реальне розмежування фінансів держпідприємств та держбюджету, розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави, децентралізація державних фінансів, здійснення заходів для перебудови системи оподаткування в напрямку її подальшої лібералізації і децентралізації і створення на цій основі механізмів стимулювання виробництва, здійснення ефективних заходів для налагодження системи вірогідного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків.
Ефективна ринкова економіка може бути створена в Україні тільки на основі стабільно функціонуючої національної грошової системи з чітко діючим механізмом регулювання банківських і фінансових структур. Ось чому надзвичайно важливим заходом стало здійснення восени 1996 p. так довго очікуваної грошової реформи в державі з впровадженням стабільної грошової одиниці — гривні. Проте щоб ефективно виконувати свою роль, грошова одиниця має базуватися на міцному валютному резерві і наявних товарних ресурсах, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тільки стабільні гроші можуть надійно стимулювати зростання, структурне і якісне оновлення економіки держави.
В державі мають бути здійснені радикальні заходи щодо подолання найбільшого зла в національній економіці — масової несплати податків.
Сьогодні в умовах надзвичайно глибокої кризи в Україні особливого значення набуває такий напрямок економічної політики, як управління економічними реформами. Глибоке реформування структури державного управління, рішуче підвищення рівня керованості всіма ланками економічного процесу — одне з найважливіших завдань органів законодавчої та виконавчої влади.
Необхідно здійснити систему заходів для структурної перебудови діючої системи управління економікою. Галузевий принцип управління себе вичерпав. Нині всі галузеві міністерства фактично перетворилися в гальма економічних реформ. Вони значною мірою втратили управлінські функції й не впливають реально на стан справ в економічному житті. Все це визначає необхідність, з одного боку, структурної перебудови діючої системи економічного управління, приведення її у відповідність з реаліями економічних перетворень, з іншого — перенесення значної частини функцій управління як економікою, так і соціальною сферою в регіони. Зараз урядову політику з цього питання спрямовано на забезпечення суттєвого підвищення як функціональних повноважень, так і відповідальності обласних виконавчих структур в управлінні економікою регіонів.