- •Політологія як наука. Предмет політології.
- •Роль політики в політичному житті суспільства.
- •Політологічні школи світу
- •Політичне життя суспільства.
- •Політика як вид регулювання суспільних видносин
- •Політика як наука і мистецтво.
- •Політична свідомість і політична культура.
- •8. Політичний конфлікт
- •Розвиток політичної думки в Україні
- •Політичні концепції українських мислителів 20-го сторіччя Національно зорієнтоване просвітництво
- •Демократичне народництво
- •Лібералізм
- •Націонал-демократія, або наіпонал-державництво
- •Консерватизм
- •Український націонал-комунізм
- •Інтегральний націоналізм
- •Державна влада і концепція розподілу влади.
- •12.Проблема парламентаризму.
- •13.Інститут президентства.
- •14.Органи виконавчої влади
- •15.Вебер: про особливості влади1
- •16.Моделі та форми демократії.
- •17.Політична система суспільства
- •18.Держава в політичній системі суспільства
- •19.Політичні партії та партійні системи.
- •20.Громадські організації та рухи.
- •21.Політична ідеологія
- •22.Консерватизм. Неоконсерватизм.
- •23.Лібералізм та неолібералізм.
- •24.Соціалістична ідеологія
- •25.Соціал-Демократизм.
- •26.Релігійно-клерикальні концепції суспільного розвитку
- •27.Релігія і політика
- •28.Збройні сили
- •29.Технології і антитехнології в політичному процесі в умовах міжпартійного суперництва
- •Антитехнології.
- •30.Проблеми формування і функціонування політичної влади в Україні
- •31.Політична еліта
- •32.Лідерство
- •33.Етнонаціональна політика
- •34.Економічна політика держави в умовах переходу до ринку
- •35.Проблеми економічної політики України на сучасному етапі
- •36.Політика і глобальні проблеми сучасності.
- •37.Світовий політичний процес
- •38.Політика та міжнародні відносини.
Лібералізм
Поширення ліберальних ідей в Україні не мало такого розмаху і не привело до «тріумфальної ходи» лібералізму, як це мало місце в країнах Західної Європи XIX ст. Процес сприйняття політико-економічних постулатів лібералізму в Україні не був ані цілісним, ані успішним. Такий неуспіх і вкрай повільне сприйняття ліберальної доктрини українською інтелігенцією та широкими колами українського суспільства обумовлювалися наявністю авторитарного типу політичного режиму в підросійській Україні, жорстоким придушенням будь-яких проявів національно-визвольного руху і внаслідок цього — засиллям і популярністю радикальних течій (у формі російського революціонаризму чи українського народництва).
Вирізняють дві спроби рецепції лібералізму в Україні. Перша була пов'язана з намаганням М. Драгоманова імплантувати західні ліберальні ідеї в українське середовище у другій половині XIX ст. та поєднати їх із соціальною та національною ідеями; друга мала переважно космополітичне забарвлення і виявилася в діяльності (переважно в науково-культурній) представників російської ліберальної течії в Україні кінця XIX— початку XX ст. Частково ліберальні ідеї прижилися, хоча й зазнали певної трансформації в українському народництві, націонал-демократії та консервативній доктрині В. Липинського, який вважав саме М. Драгоманова своїм попередником.
Центральними в системі координат українського лібералізму були такі погляди:
— існування демократичної держави можливе лише за умови політичної свободи (М. Драгоманов), де остання тлумачиться як сукупність конституційне закріплених прав громадян;
— домінантною цінністю у співвідношенні «людина — суспільство — держава» є «людина» незалежно від соціального статусу конкретної особистості;
— в системі політико-економічних категорій центральною є категорія приватної власності на засоби виробництва (М. Туган-Барановський);
— визнання верховенства права в суспільному житті, взаємозалежності права та свободи, необхідності поєднання соціальної та правової ідей (Б. Кістяківський);
— пріоритет загальнолюдських цінностей над соціально-класовими чи національними, необхідність раціонального влаштування суспільного життя (на цьому ґрунті постало вчення В. Вернадського про ноосферу як сферу людського розуму);
— децентралізація держави як засіб обмеження державної влади та надання гарантій існуванню місцевого самоврядування (М. Драгоманов);
— популяризація етичних засад політичної діяльності, пов'язаності політики та моралі (М. Драгоманов: «Чисте діло потребує чистих засобів»).
Більшість українських лібералів вірила в можливість здійснення національних прагнень українського народу та захисту конституційних принципів у межах оновленої та демократизованої федеративної Росії.
У першій половині 90-х pp. XX ст. в Україні було здійснено третю спробу рецепції ліберального світогляду. На цьому етапі його носіями стало майже 10 політичних партій (ЛПУ, ЛДПУ, КДП, НДП та ін.). Знову постало питання синтезу соціального й національного елементів у ліберальній течії.