8. Захист літосфери від ерозії

Верхня частина літосфери межує з гідросферою і атмосферою і тому постійно піддається руйнівним діям ряду факторів. Найбільшу руйнівну силу несуть вода і вітер, рух яких діє на незахищені грунтом і рослинами верхні шари гірських порід. В разі відсутності ґрунтово-рослинного захисного покриву літосфера була б піддана потужній дії стікаючої води і сильних вітрів.

При знищенні ґрунтового захисного покриву різко посилюється дефляція, що призводить до катастрофічного антропогенного опустинювання цілих регіонів земної кулі.

9. Ґрунт як умова нормального розвитку літосфери

Створення умов прогресивного розвитку літосфери є суттєвою функцією ґрунтового покриву.Завдяки гідрологічним функціям ґрунтів на нашій планеті протягом мільйонів років відбуваються вологообіги, які зумовлюють глибокі екзогенні перетворення гірських порід і мінералів

При цьому треба мати на увазі, що дія води на літосферу Землі одночасно поєднується з впливом живих організмів, які населяють ґрунт. В результаті відбувається взаємопосилення впливу води і живих організмів на літосферу.

Перетворення літосфери Землі йде двома шляхами: шляхом руйнування кристалічних порід і шляхом формування нових форм рельєфу і утворення нових мінералів, порід і корисних копалин.

Суттєве значення у підтримці сталої активності літосфери є здатність ґрунту зв’язувати глибинні гази і повертати їх знову у літосферу у сполуках осадового матеріалу, який пройшов через грунтоутворюючий процес.

10. Антропогенні порушення літосферних функцій ґрунту

Крупномасштабні антропогенні порушення ґрунтового покриву певним чином впливають на стан літосфери, особливо на її подальший розвиток. Еволюція і склад літосфери тісно сполучені з тими процесами, які відбувались в її верхній частині і привели до утворення шару ґрунту.

Нормальне не порушене людиною ґрунтоутворення забезпечить зв’язування і поховання СО₂ та енергетично багатих гіпергенних речовин, гарантує продовження геологічної активності планети.

Широкомасштабне вирубування лісів, осушення боліт, розорювання цілинних земель, втрата гумусу орними землями привоять до деградації ґрунтових процесів зв’язування атмосферного диоксилу вуглецю, який постійно втрачається планетою внаслідок його відходу у космічний простір. Не менше значення мають антропогенні порушення інших літосферних функцій ґрунтів. Першою з них є зміни фукнцій захисту грунтом літосфери від надмірної ерозії.

Знищення лісів приводить до різкої зміни геохімічних процесів на таких ділянках, до спрощення природного літогенезису і, як наслідок, до послаблення процесів утворення корисних копалин.

11.Питання Загальні відомості про гідросферу Землі

Поняття гідросфера вперше було введено Е.Зюссом. Цим терміном позначається узагальнено рідка оболонка Землі. За визначенням В.І.Вернадського під гідросферою слід розуміти, перш за все, скупчення поверхневих, океанічних і морських вод, які перебувають в тісному генетичному зв’язку з запасами підземних вод в земній корі.

Аналіз структури водної оболонки Землі показав такі її характерні риси.

1. Асиметрія будови гідросфери – нерівномірний розподіл об’єму води на поверхні і в надрах Землі. За даними М.І. Львовича (1986), 94% її об’єму і 72% поверхні земної кулі займає Світовий океан, 4% припадає на підземні води, 1,6% - полярні льодовики, 0,25% – прісні поверхневі води і 0,001% - водяна пара гідросфери.

2. Постійно діючий вологооборот, який зв’язує водну оболонку Землі в єдине ціле. Дякуючи цьому компоненти біосфери постійно оновлюються водними масами, які до них надходять. Найшвидше оновлюється волога атмосфери, вода річок і ґрунту. Виділяють кілька типів вологообороту. Найбільш важливим для розуміння гідрологічної ролі ґрунту є атмосферно-ґрунтово-біологічний тип.

3. Вода як специфічне природне утворення – різноманітне й неповторне поєднання її властивостей: здатність до розчинення мінеральних і органічних речовин, хімічна активність і рухомість, висока теплоємкість і теплопровіднісь, значна буферність, здатність перебувати у трьох агрегатних станах в незначному інтервалі температур, сприятливе поєднання хімічних і фізичних параметрів для використання її живими організмами як основи свого існування. Цим властивостям води В. І. Вернадський приділяв особливу увагу. Він писав: “Природна вода начебто призначена для життя, і з життям зв’язана вона одна з усіх хімічних сполук. Цей тісний зв’язок води з життям і її виключне поширення в земній корі, яке різко відрізняє її від усіх мінералів, не може бути випадковим: воно вказує на закономірність явища, на певну організованість земної кори. Вода і жива речовина генетично зв’язані частини цієї організованості» (1960, с. 75).