
- •1.8 Поняття рангу матриці.
- •1.11 Матричний запис слар
- •1.12 Розвязуання слар матричним способом
- •2.18 Базис на площині і в просторі. Розкладання вектора за базисом (на площині і в просторі).
- •2.19 Координати вектора. Довжина
- •2.20 Лінійні операції над векторами
- •2.23 Кут між векторами
- •2.24 Векторний добуток. Означення і властивості
- •2.26 Мішаний добуток
- •2.27 Міш добуток, що задані в координатній формі.
- •2.28 Геометричні застосування мішаного добутку.
- •2.29 Умова компланарності векторів
- •3.30. Прямокутна декартова система координат
- •3.31 Пряма на площині.
- •3.38 . Криві другого порядку. Означення, властивості та канонічні рівняння: еліпс; гіпербола; парабола
- •3.39 Площина в просторі.
- •3.40. Рівняння площини в векторній і координатній формі:
- •3.53 Полряні координта точки.
- •3.54. Зв'язок між полярними і декартовими координатами.
- •3.55. Рівняння кривих в полярних координатах. Побудова кривих, що задані рівняннями в полярних координатах
- •3.56 Параметричне задання лінії
- •3.57 Параметричне рівняння кривої на площині і в просторі.
- •3.58. Побудова кривих, що задані параметричними рівняннями на площині.
- •3.60. Канонічні рівняння поверхонь іі порядку:
- •3.61. Дослідження форми цих поверхонь.
3.53 Полряні координта точки.
Положення точки у полярній системі координат візначається двома значеннями: довжиною радіус-вектора «ро», да кутом повороту «тетта» .
3.54. Зв'язок між полярними і декартовими координатами.
Пару полярних координат r та φ можна перевести в Декартові координати x та y шляхом застосування тригонометричних фукнцій синуса та косинуса:
в той час як дві Декартові координати x та y можуть бути переведені в полярну координату r:
(за теоремою
Піфагора).Для визначення кутової
координати φ, слід взяти до уваги два
такі міркування:
Для r = 0, φ може бути довільним дійсним числом.
Для r ≠ 0, аби отримати унікальне значення φ, слід обмежитись інтервалом в 2π. Зазвичай, обирають інтервал [0, 2π) або (−π, π].
3.55. Рівняння кривих в полярних координатах. Побудова кривих, що задані рівняннями в полярних координатах
Завдяки радіальній природі полярної системи координат, деякі криві можуть бути досить просто описані полярним рівнянням, тоді як рівняння в декартовій системі координат були б набагато складнішими. Серед найвідоміших кривих можна назвати полярну розу, спіраль Архімеда, лемніскату, равлик Паскаля та кардіоїду.
Коло задане рівнянням r(φ) = 1
Загальне
рівняння кола з центром в (r0,θ) та радіусом
має вигляд:
Це
рівняння може бути спрощене для окремих
випадків, наприклад
є рівнянням, що визначає коло з центром
в полюсі та радіусом a.
Полярна
роза — відома математична крива, схожа
на квітку з пелюстками. Вона може бути
визначена простим рівнянням в полярних
координатах:
для довільної сталої θ0 (включно з 0).
Якщо k — ціле число, то це рівняння
визначатиме розу з k пелюстками для
непарних k, або з 2k пелюстками для парних
k. Якщо k — раціональне, але не ціле,
графік заданий рівнянням утворить
фігуру подібну до рози, але пелюстки
будуть перекриватись. Рози з 2, 6, 10, 14 і
т. д. пелюстками цим рівнянням визначити
неможливо. Змінна a визначає довжину
пелюсток.
Відома
спіраль Архімеда названа на честь її
винахідника, давногрецького математика
Архімеда. Цю спіраль можна визначити
за допомогою простого полярного
рівняння:
Зміни
параметру a призводять до повороту
спіралі, а параметру b — відстані між
витками, яка є константою для конкретної
спіралі. Спріаль Архімеда має дві гілки,
одну для φ > 0 а іншу для φ < 0. Дві гілки
плавно сполучаються в полюсі. Дзеркальне
відображення однієї гілки відносно
прямої що проходить через кут 90°/270°
дасть іншу гілку.
3.56 Параметричне задання лінії
Інколи
буває зручно користуватись рівняннями
лінії, де поточні декартові координати
х та у виражені в залежності від деякої
допоміжної змінної величини, наприклад
Така форма запису рівняння лінії
називається параметричною, а величина
t називається параметром. Геометричний
зміст цього параметра t може бути
найрізноманітнішим. Параметр визначає
положення точки (x, y) на площині. При
зміні t точка на площині переміщується,
описуючи при цьому деяку лінію, задану,
таким чином, параметрично Щоб перейти
до рівняння лінії, записаного в загальній
формі (1), достатньо з будь-якого рівняння
системи (4) знайти параметр t і підставити
його в друге рівняння. Проте слід
зазначити, що, по-перше, це не завжди
можливо, а по-друге, інколи користування
параметричною формою задання лінії
має ряд переваг над іншими.