9. Сутність політичного лідерства.

Політичне лідерство є одним з основоположних інститутів політичної системи, одним із різновидів політичних відносин. Політичне лідерство – такий різновид політичних відносин лідера до співтовариства, членом якого він є, при якому першого (тобто лідера) наділено певним обсягом прав і відповідальності формулювати та виражати інтереси і цілі співтовариства, виступати ініціатором у їх здійсненні та направляти на це політичну діяльність усього співтовариства.

Як різновид політичних відносин явище "політичне лідерство" включає такі елементи:

1. володарювання лідера (оскільки співтовариство наділило його правом виражати волю цього співтовариства і приймати відповідальні рішення, пов'язані з реалізацією спільних інтересів і цілей);

2. ініціативність лідера (спрямовану на пошук шляхів і мобілізацію ресурсів задля здійснення колективних цілей);

3. керівництво лідера (оскільки лідер покликаний організовувати і направляти процеси колективних дій у русло досягнення спільних цілей, керувати об'єднаною діяльністю людей);

4. залежність лідера, рівня його активності і впливу на співтовариство від характеру інтересів останнього і змісту його цілей.

Політичний лідер – це особистість, що здійснює постійний і вирішальний вплив на суспільство, державу, організацію.

функції політичного лідерства:

1. авторитетна, розумна та своєчасна оцінка політичної ситуації, що створилась, виявлення та кваліфікування проблем, що встали перед суспільством;

2. вироблення лінії політичної поведінки, визначення від імені відповідної соціальної спільноти напрямку її дій для розв'язання проблем;

3. мобілізація соціальної спільноти на активну політичну діяльність, спрямовану на здійснення наміченої програми.

10. Типологія політичних лідерів.

Наведемо класифікацію політичного лідерства у залежності від типу його легітимності. Належить вона відомому вченому Максу Веберу, а в її основу покладено характер мотивації, якою керуються люди, визнаючи того чи іншого політичного діяча своїм лідером.

1)Перший тип політичного лідерства – "традиційний". Це тип безальтернативного прийняття лідера відповідно до принципу: "Так робили наші батьки і діди, так робимо й ми". Прикладом такого типу мотивації виступає звичка підпорядкування родоплемінним вождям або прийняття монархічної форми державного правління. Хто б не був на чолі, незалежно від особистих якостей, він сприймається як володар і повелитель.

2)Інший тип політичного лідерства – "раціонально-легальний". Він передбачає підпорядкування не тільки лідеру як посадовій особі, а й лідеру як особистості, посада якої в умовах демократії є продуктом демократичного добору і тому цілком заслужена нею. В умовах же бюрократизму це лідерство посади і крісла, а не конкретної людини з її позитивними й негативними якостями.

3)Третій тип політичного лідерства – "харизматичний". Харизма (від грецького – благодать, дар божий) асоціюється з винятковими якостями тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора. Авторитет такого діяча, як правило, заснований на відсутності або лише формальній присутності демократії, на вірі громадян в його надприродні здібності, на культі його особи. Об'єктом харизми є виключно особистість лідера. Харизматичний тип політичного лідерства характерний для відсталих країн, що стають на шлях прискореного політичного розвитку