5. Кримінальна відповідальність за ухилення від оподаткування

Суб’єктами кримінальної відповідальності (111.1.3.)(особами, які можуть притягатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є громадяни та службові особи. Це, наприклад, службові особи підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України).

Платники податків також можуть бути суб'єктами кримінальної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно із ПК або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів. Платники податків-юридичні особи не можуть притягатися до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність за злочини, що вчиняються шляхом невиконання або неналежного виконання вимог законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачена, зокрема, такими статтями Кримінального кодексу України (далі – КК):

– стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів;

– стаття 205. Фіктивне підприємництво;

– стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

– стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

– стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

– стаття 218. Фіктивне банкрутство;

– стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства;

– стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Ряд складів злочинів, передбачених КК, опосередковано пов’язані з порушенням вимог, установлених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, дії службових осіб органів ДПС у випадку виконання ними своїх обов’язків всупереч інтересам служби можуть утворювати склади злочинів у сфері службової діяльності – зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) тощо.

Невиконання або неналежне виконання службовою особою контролюючих органів своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них у випадку заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб утворює склад злочину, передбаченого ст. 367 – службова недбалість.

У випадку давання громадянином чи службовою особою платника податків хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища працівником контролюючих органів утворює склад злочину, передбаченого ст. 368 – давання хабара.

Обов’язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, передбачені зазначеними статтями КК, є наявність у діянні (дії чи бездіяльності) вини у формі умислу чи необережності. Деякі злочини вчиняються лише умисно (наприклад, ухилення від сплати податків). Деякі можуть вчинятися як умисно, так і з необережності, інші – тільки характеризуються виключно необережною формою вини (наприклад, службова недбалість).__

Законодавство України визначило податкову міліцію як державний орган, що зобов’язаний вести боротьбу із злочинами, вчиненими у сфері оподаткування, при розслідуванні фактів кримінального ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порушень податкового та валютного законодавства.

Завдання оперативних служб (як органу дізнання) та слідчих податкової міліції (як органу досудового слідства) при виконанні ними своїх функціональних обов’язків, пов’язаних з виявленням, документуванням, розслідуванням та попередженням порушень податкового та валютного законодавства, обумовлені цілями та завданням кримінального судочинства України, викладеними в ст.2 КПК України:

охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

швидке і повне розкриття злочинів;

викриття винних;

забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден безвинний не був покараний.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України), до того ж складом злочину є не сам факт несплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а саме ухилення від їхньої сплати.

При встановленні істини у справі, під час розслідування податкових злочинів слідчі та співробітники податкової міліції повинні суворо дотримуватися принципу презумпції невинуватості.

Як і при вчиненні будь-якого, передбаченого Кримінальним кодексом України злочину, при вчиненні податкових злочинів необхідно довести винність обвинуваченого.

Кримінальна відповідальність (винність особи) за ст. 212 КК України настає за наявності вини у формі умислу. Про наявність умислу, спрямованого на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, наприклад, перекручування відомостей в обліковій чи звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійної (офіційної та неофіційної) бухгалтерії; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; підвищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Також при вчиненні податкового злочину період роботи на посаді керівника чи головного бухгалтера підозрюваного(обвинуваченого) в ухиленні від сплати податків, зборів чи обов’язкових платежів, повинен припадати на період, за який виявлено умисну несплату грошових коштів до бюджету. Тобто підозрювана особа відповідає (визнається винною) тільки за особисто несплачені до бюджету податки, збори та інші обов’язкові платежі, в період її роботи на цьому підприємстві (в установі). Це правило обов’язкове при притягненні до кримінальної відповідальності за вчинення податкових злочинів службових осіб підприємств (установ) всіх форм власності, якщо вони зареєстровані як суб’єкти господарювання чи підприємницької діяльності в Україні.

Особливість податкового законодавства полягає в тому, що цілий ряд питань щодо сплати податків вирішується на основі припущень. Якщо, наприклад, фактичні затрати неоформлені належними документами (або оформлені неналежним чином), то вони до уваги не беруться, податкові органи припускають, що їх не було, і додатково нараховують податки та застосовують фінансові санкції. Однак згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. А практично виходить, що у випадку значних донарахувань за актом податкової перевірки матеріали передаються до податкової міліції, що майже стовідсотково має наслідком порушення кримінальної справи. Тобто фактично акт перевірки є доказом факту ухилення від сплати податків.

З метою захисту своїх прав та уникнення кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів посадові особи підприємств, установ та організацій почали частіше звертатись до господарських та адміністративних судів з позовами про визнання недійсними рішень за актами державної податкової служби. Судове оскарження є одним із способів податкової оптимізації, яке, на відміну від ухилення, є цілком законним способом зменшити податковий тягар та звести до мінімуму можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України.