Тема 2.3. Документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства платниками податків

План лекції

1. Характеристика форм, методів та прийомів здійснення податкового контролю

2. Підготовка податкової служби до перевірки діяльності платників податків

3. Оформлення і реалізація наслідків документальних перевірок

1. Характеристика форм, методів та прийомів здійснення податкового контролю

Податковий контроль як елемент керування процесом опо­датковування є необхідною умовою існування ефективної по­даткової системи. Він покликаний забезпечити зв'язок плат­ників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань опо­датковування. Податковий контроль - це завершальна стадія керування оподатковуванням, і одночасно - один з елементів планування податкових доходів бюджету.

Податковий контроль внутрішньо властивий будь-якій дер­жаві. Саме він створює умови для виконання податками повною мірою своєї фіскальної функції - формування грошових ресурсів держави.

Податкові контрольні дії охоплюють усю систему оподатко­вування, а також здійснюються в розрізі окремих податків, по­даткових груп, груп платників, територій тощо. Тобто, податко­вий контроль пронизує економіку по вертикалі і горизонталі, забезпечуючи фіскальні інтереси бюджету.

Податковим контролем є спеціальний державний контроль, що являє собою діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов’язки чи забезпечують цю реалізацію.

Задача податкового контролю — забезпечення економічної безпеки держави при формуванні централізованих державних грошових фондів за рахунок податкових надходжень.

Податковий контроль включає:

1) спостереження за діяльністю контролюючих суб’єктів;

2) аналіз отриманої інформації, тенденцій, вироблення прогнозів;

3) вживання заходів з попередження порушень законності і дисципліни;

4) облік конкретних правопорушень, аналіз їх причин і обставин;

5) припинення протиправної діяльності;

6) виявлення винних у здійсненні податкових правопорушень (як платників податків, так і працівників податкових органів) і притягнення їх до відповідальності.

Органи державної податкової служби здійснюють:

— контроль за дотриманням податкового законодавства;

— перевірку правильності обчислення податків, зборів і інших обов’язкових платежів;

— перевірку якості постановки і ведення податкового і бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування;

— забезпечення своєчасного і повного внесення сум податків, що сплачуються;

— накладення фінансових і адміністративних штрафів;

— профілактику податкових порушень.

Види податкового контролю класифікуються за декількома під ставами.

I. За суб’єктом, що здійснює контрольні функції:

1. Державний — податковий контроль, здійснюваний державними органами. У цьому випадку органи, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:

— органи загальної компетенції, що здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основною діяльністю;

— органи спеціальної компетенції — створені спеціально для здійснення податкового контролю — податкові адміністрації, інспекції, податкова міліція.

2. Незалежний — податковий контроль, що здійснюється аудиторськими чи громадськими організаціями.

II. За терміном здійснення контролю:

1. Оперативний — податковий контроль, здійснюваний у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників контрольованої операції.

2. Періодичний — податковий контроль, що здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел.

III. За джерелом контролю:

1. Документальний — податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, які відбивають показники контрольованого об’єкта чи діяльності суб’єктів.

2. Фактичний — податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізу контрольованого об’єкта чи діяльності контрольованих суб’єктів.

Податковий контроль припускає кілька методів:

— здійснення обліку платників податків;

— здійснення податкової перевірки;

— обстеження території і приміщень, де можуть знаходитися об’єкти, що підлягають оподатковуванню чи використовуються для одержання об’єктів оподатковування.

Проведення податкового контролю доцільно здійснювати за такими етапами:

1. Попередній аналіз.

2. Планування контролю.

3. Контакт з об’єктом контролю.

4. Документальна перевірка.

5. Завершальний етап контролю.

6. Реалізація і контроль за виконанням матеріалів перевірки.

Попередній аналіз включає:

— вивчення обліку платника в податковому органі;

— вивчення податкових декларацій та інших звітних документів;

— порівняння динаміки даних про нарахування і сплату податків;

— аналіз розвитку підприємства;

— аналіз основних показників підприємства.

При аналізі податковий інспектор одержує необхідні відомості про підприємство і визначає основні напрямки перевірки.

На етапі планування контролю здійснюється добір необхідних даних про платників податку, добір об’єктів для проведення документальної перевірки, підготовка планів і графіків документальних перевірок, уточнення параметрів контролю, часу й обсягу контрольних процедур, визначення джерел інформації, методичних прийомів контролю, відповідальних осіб.

Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Серед основних прав державної податкової служби відокремлені права податкових органів на здійснення перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою платежів. Маглаперідзе А.С., Храпкіна В.В. «Податковий менеджмент»

Зазначані права податкових органів перелічені у Статті 20. «Права органів державної податкової служби»

20.1.8. під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

20.1.9. проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

20.1.2. під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу;

До предмета податкового контролю належать: перевірка правильності обчислення податкового платежу, своєчасне і повне його перерахування, здійснення інших дій, безпосеред­ньо пов'язаних із виконанням платником своїх податкових обов'язків (постановка на облік в органах податкової служби, складення та подання податкової звітності тощо).

Специфіка податкового контролю визначається особливостями руху гро­шових потоків від корпоративних та індивідуальних власників до скарбниці держави.

Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють: попередній конт­роль, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до формування платни­ком податків об'єктів оподаткування (реєстрація платників податків та відповідної інформації щодо їх діяльності).

Поточний (оперативний) контроль здійснюється в ході формування об'єктів оподаткування. Він покликаний поперед­жати помилкові або незаконні дії за операціями, які вже про­вадяться платниками податків і впливають на формування об’єктів оподаткування.

Наступний контроль починається після формування плат­ником податків об'єктів оподаткування і здійснення розра­хунків податків у відповідних податкових деклараціях (розра­хунках) та інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. Для здійснення наступного контролю вико­ристовують інформацію, зафіксовану у відповідних облікових, податкових і звітних документах, та дані про фактичний стан майна і зобов'язання платника податків па дату складання по­даткових декларацій і проведення перевірки.

Попередній, поточний (оперативний) та наступний конт­роль тісно пов'язані й часто взаємодоповнюються. Поточний контроль оперативно доповнює попередній, наступний - попе­редній і поточний, що значною мірою сприяє поліпшенню всієї системи податкового контролю.

Проте такий розподіл є дуже умовним, тому що ті самі кон­трольні заходи можуть бути одночасно попередніми, поточни­ми і наступними щодо різних, пов'язаних з виконанням по­даткових зобов'язань дій.

Основними процедурами податкового контролю є::

• реєстрація й облік платників податків;

• облік податків та інших обов'язкових платежів;

• масово-роз'яснювальна робота і консультації платників;

• проведення податкових перевірок (камеральних і виїз­них), в тому числі спільні перевірки, що здійснюються де­кількома державними контролюючими органами;

• аналіз фінансової звітності платників податків та інфор­мації, отриманої з інших джерел;

• одержання пояснень від платників податків та інших осіб;

• огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку);

• обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в об­ласті контролю.

Як бачимо з наведеного переліку, весь набір контрольних дій орієнтовано па забезпечення повного збирання податків і зборів, оскільки виконання кожним платником своїх податкових зобо­в'язань - необхідна і достатня умова виконання державного бюджету (у випадку реальної обґрунтованості останнього).

Усі перераховані вище контрольні дії активно застосовують­ся на практиці, однак ефективність їхнього використання ще не досягла оптимального рівня. Вимагають удосконалювання як організація і методи контролю, так і законодавча база.

В цілому, ефективність податкового контролю багато в чому залежить від методичної якості податкових законів. Чим склад­ніше, заплутаніше, суперечливіше буде податкове законодав­ство, тим важче здійснювати податковий контроль. У цьому плані прийняття законів прямої дії повинне сприяти підвищен­ню ефективності податкового контролю.

(Контроль податкових органів Гусак)

Методи податкового контролю - це інструменти, за допо­могою яких аудитор накопичує дані перевірки. Методи державного податкового контролю, тобто засоби і прийоми практичного здійснення цього виду діяльності, дуже різноманітні. Кожному виду контролю (залежно від часу здійснення, суб'єкта контролю), кожній його формі властиві свої методи. Вибір тих чи інших прийомів залежить від конкретних завдань, поставлених перед суб'єктом контролю, його функцій і повноважень. Методи податкового контролю можна класифікувати в такий спосіб:

— застосування заходів впливу до суб'єктів податкових відносин, які поділяються, в свою чергу, на методи переконання і примусу або на прямі (адміністративні) і непрямі (економічні) методи;

— здійснення окремих контрольних дій (методи процедурного характеру);

— організація контрольної роботи.

Найважливішою організаційною ланкою, що реалізує функції податкового контролю, є податкові інспекції. Саме вони здійснюють переважну більшість заходів та контрольних дій. До повноважень центрального податкового органу належить контроль за правильністю і законністю діяльності всіх органів державної податкової служби при виконанні ними контрольних дій.

Залежно від напряму аудиту підприємства, повного чи завер­шеного, податковим аудитором визначаються об'єкти контролю, джерела інформації із застосуванням певних методів перевірки.

При виборі процедур перевірки податковий інспектор серед досить поширених методів може обирати методи, які в міжна­родній літературі з бухгалтерії розподіляються на:

• фізичний огляд;

• конфірмацію;

• перевірку документації;

• спостереження;

• запити до клієнта;

• повторне виконання;

• аналітичні процедури.

Розглянемо окремо кожний із зазначених методів.

Фізичний огляд - це перевірка або підрахунок аудитором матеріальних активів. Дані, отримані при цьому, найчастіше пов'я­зані з товарно-матеріальними цінностями та готівкою. Фізичний огляд можна використати при перевірці цінних паперів, отрима­них векселів і матеріальних основних активів. Стосовно мети про­ведення податкового аудиту, важливо відрізняти фізичний огляд

(наприклад, придатних для реалізації на ринку цінних паперів і готівкових грошових коштів) від документального контролю (на­приклад, за погашеними чеками і документами з реалізації). Якщо документ (такий, як накладна на реалізацію), що досліджується, не мас цінності сам по собі, то подібні свідоцтва називають докумен­тацією. Наприклад, до підпису чек є звичайним документом су­ворої звітності, а після підпису -- активом; після його погашення він знов стає документом. З технічної точки зору фактичний кон­троль чека може мати місце тільки тоді, коди чек є активом.

Фізичний огляд (як безпосередній спосіб перевірки реаль­ності існування даного активу) дозволяє отримати надійні і ко­рисні аудиторські висновки. Звичайно, фактичний контроль -це об'єктивний спосіб, що дозволяє перевірити як кількісні ха­рактеристики активу, так і правильність його оцінки. У деяких випадках це також корисний метод оцінки стану активу або його якісних характеристик.

Однак фізичний огляд недостатній для підтвердження того, що існуючі активи дійсно належать клієнту. Крім того, в бага­тьох випадках аудитор не має достатньої кваліфікації, щоб ро­бити висновки про такі якісні показники, як моральний знос та інші технічні характеристики обладнання. За допомогою фізичного огляду також звичайно не можна визначити чи пра­вильно була зроблена підприємством оцінка наявних матеріаль­них цінностей для складання фінансової звітності.

Конфірмація або підтвердження - це одержання письмової або усної відповіді третьої незалежної сторони, що підтверджує точність інформації. У практиці податкових інспекцій він часто застосовується як проведення зустрічних перевірок котрагентів підприємства, що перевіряється.

Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну подат­кову службу України- від 24.12.93 р. №3813-ХІІ зі змінами та доповненнями державним податковим органам надано право одержувати безкоштовно від підприємств, установ, включаючи установи Національного банку України, організацій і громадян (будь-яку інформацію пов'язану з обчисленням та сплатою помації надходять з джерел, незалежних від платника податків, вони високо оцінюються та часто використовуються. Конфір­мації рідко використовуються в перевірках основних засобів, тому що вони можуть бути перевірені відповідно через доку­ментацію або шляхом фізичною огляду. Навпаки, конфірмації звичайно використовуються для перевірки разових угод між організаціями, витрат з можливим приватним характером.

Перевірка документації - ревізійна перевірка документів та записів платника податків (клієнта) для того, щоб підтвердити інформацію, яка є або повинна бути включена до фінансовою звіту. Документи, які перевіряє податковий інспектор - це за­писи, які використовуються підприємством для того, щоб забез­печити інформацію для управління своїми справами організо­ваним способом. Через те, що кожна господарська операція звичайно підтверджується хоча б одним документом, існує ве­ликий обсяг доступних доказів такого типу. Наприклад, підприємство звичайно зберігає замовлення покупця, відвантажувальний документ та дублюючі рахунки за кожний період збуту. Ті ж самі документи є корисним доказом у процесі про­ведення податковим інспектором перевірки точності звітів підприємства. Документація - це форма доказу, що широко використовується при кожній перевірці, тому що вона, звичай­но, доступна для інспектора. Інколи це єдиний прийнятний тип доступних доказів.

Спостереження застосовується у податковому контролі та аудиті як один із видів не суцільного дослідження господарсь­ких операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового ме­тоду. Вибірковий метод дослідження використовують для вста­новлення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забезпечує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: спосо­би відбору одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлю­ють, способи усунення неістотних показників і встановлення їхніх розмірів; поширення вибіркових спостережень па всю ге­неральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Сутність вибіркового методу полягає у правильному відборі одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбору оди­ниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і проведення дають досить достовірні дані, придатні для вико­ристання у фінансово-господарському контролі. В аудиторсь­кому процесі до вибіркових спостережень вдаються з метою скорочення обсягу процедур, що використовують при дослід­женні об'єктів контролю.

Прикладом вибіркових спостережень може бути контрольна перевірка якості інвентаризації товарно-матеріальних цін­ностей. У практиці торгових підприємств вибірковій перевірці підлягають 10-15 відсотків найменувань із підвищеним попи­том цінностей, занесених до інвентаризаційного опису.

Вибірковими контрольними перевірками охоплюють не мен­ше як 15 відсотків усіх проведених інвентаризації!. При цьому важливо правильно відібрати одиниці, які підлягають вибірковій перевірці, організувати цю перевірку, а потім провести оцінку добутих даних, їх репрезентативності та інші процедури вибір­кових спостережень у фінансово-господарському контролі.

Спостереження також є методом використання почуттів для того, щоб оцінити певні дії. Під час перевірок існує багато мож­ливостей тренувати зір, слух, торкання та нюх для того, щоб оцінювати широкий діапазон речей. Наприклад, податковий інспектор може здійснювати обхід підприємства для отримання загального враження про виробництво та технічний стан основ­них засобів підприємства, спостерігати, чи іржаве устаткування для того, щоб оцінити його застарілість, дивитись як робітники виконують розрахункові завдання, щоб вияснити, чи бере особа відповідальність за виконання цього. Інформація, отримана та­ким методом може бути цінною та корисною. Але одного спос­тереження недостатньо, щоб дізнатись, чи дійсно обладнання належить підприємству, що перевіряється. Метод спостережен­ня доцільно застосовувати в комплексі з іншими методами.

На практиці метод спостереження застосовується при про­веденні оперативних перевірок підприємств торгівлі, громадсь­кого харчування та послуг, тобто спостереженнями головним чином перевіряється дотримання порядку проведення розра­хунків із споживачами, а саме:

- проведення розрахункових операцій на повну суму по­ купки через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим реєстратори розрахункових операцій (РРО), а у випадках, передбачених законодавством - книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розра­хункової книжки;

• забезпечення цілісності пломб РРО);

• застосування режиму попереднього програмування най­менування, цін товарів та обліку їхньої кількості;

• ведення обліку товарних запасів на складах та місцях їх реалізації;

• забезпечення відповідності сум грошових коштів сумі, зазначеній у денному звіті РРО.

Виявлені вибірковою перевіркою порушення можуть свідчи­ти про наявність суттєвіших порушень з боку платників по­датків. Наприклад, суми виторгу господарської одиниці, де ви­явлені вищезазначені порушення, виявляються меншими у зіставленні з сумами виторгів подібних одиниць торгового підприємства.

Приклад застосування методу спостереження

При проведенні зіставлення з'ясовано, що середня сума витор­гу за один робочий день у кафе «Ноктюрн» становить 200 грн., а у інших кафе, рівнозначних за площею, з тим же асортимен­том страв та у тій же частині міста - 1000 гри.

Цей факт свідчить про доцільність застосування ще одного прийому спостереження - проведення хронометражу робочого часу, тобто податковий інспектор знаходиться у приміщенні господарської одиниці протягом кількох днів та слідкує за повно­тою проведення сум через РРО.

Проведення хронометражу у кафе «Ноктюрн» підтвердило, що реальне значення середньоденного виторгу становить 1000 гри., а база оподаткування підприємства може бути розширена на З0 000 грн. щомісяця.

Матеріали перевірок із застосуванням методу спостережен­ня можуть стати початком комплексної документальної пере­вірки підприємства з вивченням реальних обсягів товарно-грошових потоків.

Запити до платника податків - не отримання письмової або усної інформації від клієнта у вигляді відповідей па запитання податкового інспектора. Отримана таким чином інформація не може; бути визнана як заключна, тому що вона отримана не від незалежного джерела і може бути необ'єктивна. Відтак у подат­кового аудитора завжди виникає необхідність підтвердження інформації іншими способами. Наприклад, коли податковий інспектор хоче отримати інформацію щодо методу ведення за­писів управління рахунками трансакцій, він звичайно починає запитувати клієнта, як діє структура внутрішнього контролю, після чого викопує процедурні тести, тобто, використовуючи документацію та спостереження, визначається, чи дійсно трансак­ція зареєстрована та санкціонована в установленому порядку.

Потрібну аудитору інформацію слід, перш за все, отримува­ти від платника безпосередньо, хоча її також можна отримати і від третьої сторони.

Повторне виконання передбачає проведення податковим аудитором вивчення розрахунків та інформації по підприємству протягом певного періоду. Головним чином повторний огляд обчислень складається з перевірки арифметичної точності клієнта. Наприклад, перевірка обчислень витрат на амортиза­цію, перевірка правильності застосування порядку обліку при­росту (зниження) балансової вартості покупних товарів, мате­ріалів, сировини, комплектуючих виробів на складах, незавершеного виробництва і залишків готової продукції. По­вторна перевірка передач інформації складається з простежу­вання сум для того, щоб бути впевненим, що коли та ж сама інформація зустрічається більше одного разу, то кожного разу вона записана у тих же кількостях. Наприклад, податковий інспектор звичайно провадить лімітовані тестування, щоб з'я­сувати, що інформація в журналі продаж була записана для певного покупця та у вірній кількості у допоміжних звітах по рахунках дебіторів і точно підсумована в загальній програмі фінансового обліку.

Використання в аудиторському процесі розрахунково-ана­літичних методичних прийомів дає змогу встановити загальний стан об'єктів контролю: зниження продуктивності праці, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитко­вість окремих видів продукції, перевитрати сиротиш проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.

Крім того, розрахунково-аналітичні методичні прийоми да­ють можливість виявити фактори, які негативно впливають на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць підприємства, а також встановити подальший напрям проведення податкового аудиту.

Аналітичні процедури визначаються шляхом оцінки обліко­вої та іншої економічної інформації і вивченням взаємозв'язків між показниками.

Як відомо, податковий аудит проведеним аналізом повинен виявляти:

• ступінь ділової активності клієнта;

• оцінку фінансово-господарських перспектив його функ­ціонування в майбутньому;

• зони навмисних помилок у звітності клієнта;

• скорочення деталізованого тестування на основній стадії аудиту.

Інформаційну базу аналізу фінансового стану підприємства складають в основному дані бухгалтерського обліку і звітності. Якщо для аналізу використовується тільки зовнішня пуб­лічна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результа­ти та інші обов'язкові форми звітності), такий аналіз називаєть­ся зовнішнім фінансовим аналізом. Крім зовнішньої використовується і внутрішня інформація (дані бухгалтерсько­го, фінансового і виробничого обліку) - такий аналіз називаєть­ся внутрішнім.

Застосовані в податковому аудиті методи фінансового ана­лізу можна розглядати як внутрішній аналіз фінансового стану підприємства.

Найбільш розповсюдженими є такі аналітичні процедури:

• зіставлення залишків по рахунках за різні облікові періоди;

• зіставлення показників бухгалтерської (фінансової) звітності з тими, котрі планувалися (прогнозувалися) керівництвом підприємства, що перевіряється, на звітний період, в планах (програмах, бізнес-планах, кошторисах тощо);

• зіставлення отриманих у звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності з аналогічними співвідно­шеннями минулих періодів;

• зіставлення фінансової і не фінансової інформації, зокре­ма, зведень про обсяг випуску продукції в грошових і на­туральних одиницях;

• зіставлення фінансових показників (фінансових ко­ефіцієнтів) з середньогалузевими значеннями.

Перевірка як процедура податкового контролю охоплює обстеження й визначення окремих ділянок фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Якщо камеральна перевірка має місце під час прийняття й об­робки податкової звітності в органах податкової служби, то до­кументальна перевірка здійснюється з виїздом на об'єкт кон­тролю і характеризується вищою об'єктивністю вивчення повноти й правильності податкових розрахунків, їхнім зістав­ленням із даними первинних документів, аналітичним і синтети­чним обліком, податковим обліком і звітністю. Слід зауважити, що документальна перевірка є основним методом податкового контролю.

Проте не варто зосереджуватися лише на певному конкретно­му методі чи процедурі й абстрагуватися від інших, бо для ефек­тивного функціонування системи податкового контролю в Україні надзвичайно велике значення має використання усієї сукупності видів, форм і методів податкового контролю.

Принцип організації контрольно-перевірочної роботи побудо­ваний з таких основних дій: підготовка контрольно-перевірочного процесу, виконання контрольно-перевірочних дій, узагальнення та реалізація результатів перевірки. Розглянемо кожну із зазначе­них дій детальніше у таблиці:

Основні дії процесу перевірки	Склад основних дій процесу перевірки
Підготовка контрольно-перевірочного процесу	■ відбір платника податків для перевірки; ■ планування перевірки; ■ організаційні заходи з підготовки перевірки; ■ доперевірочний аналіз накопиченої інформації про платника податків; ■ підготовка програми перевірки; ■ повідомлення платника податків про перевірку; ■ формування контрольно-перевірочної бригади; ■ оформлення посвідчень на право перевірки; ■ повідомлення про початок перевірки інших контролюючих органів, що беруть в ній участь
Виконання контрольно-перевірочних дій	■ пред'явлення повноважень платнику податків; ■ вирішення організаційних питань з платником щодо перевірки; ■ застосування заходів впливу на платника податків в разі протидії щодо проведення перевірки; ■ вивчення документів, операцій та записів в облікових регістрах та звітності; ■ надання вказівок про відновлення обліку у платника податків; ■ проведення перевірочних дій (інвентаризація, контрольні обміри тощо); ■ проведення зустрічних перевірок, звірок; ■ направлення запитів; ■ вивчення та аналіз виявлених порушень; " надання інформації податковій міліції для проведення оперативного супроводження; ■ відбір пояснень посадових осіб; ■ передача матеріалів для продовження перевірки податковій міліції; ■ вилучення документів
Узагальнення та реалізація результатів перевірки	■ приймання актів та довідок від членів контрольно-перевірочної бригади; ■ опрацювання результатів зустрічних перевірок; ■ групування виявлених порушень; ■ узагальнення та оформлення результатів перевірки; ■ ознайомлення посадових осіб платника податків з актом перевірки; ■ розгляд спірних питань; - прийняття рішення за результатами перевірки; ■ процесуальне оформлення рішень; ■ розгляд апеляції платника податків на прийняте рішення; ■ проведення повторної чи додаткової перевірки; ■ направлення матеріалів до інших контролюючих органів, органів влади чи правоохоронних органів згідно з їх компетенцією; ■ забезпечення надходжень до бюджетів донарахованих платежів; ■ надання даних для складення внутрівідомчої звітності щодо проведення роботи

Повнота проведення зазначених дій при перевірці залежить від платника податків та його фінансово-господарської діяльності. Цей перелік не є вичерпний, він може як і доповнюватися, так і деякі його пункти можуть не виконуватися.

Основна форма податкового контролю — податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. По­даткові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності1.

Податкова перевірка як форма податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-госпо­дарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.

Об’єктом податкової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб’єкта — платника податків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських книгах, звітах, кошторисах, деклараціях, товарно-касових книгах, показниках електронно-касових апаратів і комп’ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документах, незалежно від способу надання інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Суб’єктами податкових перевірок є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обов’язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповнова­жений суб’єкт (посадова особа податкового чи іншого контролюючого органу) наділений владними повноваженнями відносно підконтрольного суб’єкта (платника податків, податкового агента). (Податкове право: Навч. посіб. / Г. В. Бех)

Права податкових органів щодо проведення податкових перевірок передбачені у ГЛАВі 8 пк «ПЕРЕВІРКИ». Стаття 75. визначає види перевірок. Зокрема, органи державної податкової служби мають право проводити

камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

75.1.3. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).