Наявні грошові реформи можна класифікувати за такими ознаками:

1. Становлення ( створення) нової грошової системи. Вони були типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму , і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей, за умов створення нових жержав.

2. Часткова заміна грошової системи – коли реформуються окремі її елементи:

назва грошової одиниці. її величина, види грошових знаків, порядок їх емісії

та характер забезпечення.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляціїї чи подолання її наслідків.

До таких заходів відносять:

• дефляцію – процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу;

• деномінацію – процес обміну старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій тощо;

• нуліфікацію – процес оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними;

• девальвацію – знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями;

• ревальвацію – підвищенння вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.

2. За способом проведення грошові реформи поділяються на три типи:

1. Грошові реформи формального типу – зводяться до технічного аспекту: впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові проводиться у пропорції 1:1.

2. Грошові реформи конфіскаційного типу або „ шокові” реформи - такі реформи передбачають здіснення заходів конфіскаційного характеру:

-встановлення ліміту або обмін банкнот;

-заморожування частки депозитів понад встановлений рівень;

-тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих заходів – конфіскація незаконних доходів та отримання додаткового доходу держави.

3. Реформи паралельного або консервативного типу.

У цьому випадку нова грошова одиниця витискує старі гроші поступово. У результаті протягом певного періоду часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці – нова і стара.

3. Головне завдання грошової реформи вересня 1996 року:

1. Заміна тимчасової грошової одиниці українського карбованця на національну валюту – гривну.

2. Зміна маштабу цін.

3. Створення стабільної грошової системи та петворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного та соціального розвитку.

Характер грошової реформи визначався слідуючими чинниками:

• забезпечення повної довіри населення до нової національнлї валюти, а отже до економічної політики держави;

• утримання стабільності грошового , споживчого і валютного ринків України;

• запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованця на гривні;

• створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного і соціального напруження в суспільстві, у зв’язку з проведення грошової реформи.

Механізм проведення реформи.

Грошова реформа проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року.

Обмін здійснювався у пропорції 1 гривня : 100000 купоно-карбованців.

Одначасно відбулось зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників та грошової маси в обігу. У стілки ж разів зросли маштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно- карбованцем.

Підсумки грошової реформи:

1. Утримання стабільності грошового, валютного і споживчого ринків;

2. Утримання темпів інфляції у прогнозованих рівнях;

3. Стабілізація курсу гривні до іноземної валюти;

4. Прискорення обігу грошей, що сприяло поліпшенню стану грошово-кредитної політики;

5. Створення умов для позитивних соціально-економічних змін в державі.