2.1.3. Технологія пектину з яблучних вичавок, розроблена асоціацією “Пектин ”

Спеціалісти асоціації “Пектин” запропонували для отримання іектину використовувати свіжі яблучні вичавки. Для вилучення водо­розчинних речовин - двостадійне промивання сировини, а гідроліз-ек- їтрагування проводити електроактивованою водою.

2.1.4. Технологія пектину з бурякового жому

До початку 50-х років XX ст. існувала думка, що буряковий пек­тин цінності не має, оскільки характеризується низькою драглетвір­ною здатністю. Але результати досліджень останніх десятиліть показа­ли, що буряковий пектин є найкращим природним комплексотвірним агентом щодо важких металів і радіонуклідів. Для виробництва бурякового пектину була, є й буде необмежена сировинна база. На цукрових заводах СНД на початку 90-х років XX ст. існувало близько 130 жомосушильних цехів загальною потужністю 10 080 т сухого жому на добу, в яких за 100 діб можна було отримати не менше ніж 800 тис. т сухого жому. Вміст пектинових речовин у буряковому сухому жомі коливається у межах 20... ЗО % на повітряно-суху масу.

Особливістю бурякової сировини є також те, що вміст у ній прото­пектину становить 95...98 % пектинових речовин. Розподілення пек­тинових речовин у різних частинах бурякового кореня обернено про­порційне розподіленню цукру.

У 1955 р. на Нальчицькій кондитерській фабриці було організо­вано пектиновий цех з виробництва харчового драглетвірного пектину з жому цукрових буряків (рис. 9.5). Технологія, що застосовувалася на Нальчицькій кондитерській фабриці, мала такі недоліки, як багато- стадійність, низький вихід пектину, підвищені витрати спирту тощо.

У1957 р. співробітники КТІХП І.М. Литвакі М.І. Барабанов вдоско­налили схему отримання харчового пектину з бурякового жому (рис. 9.6).

Ця технологія завдяки двостадійному гідролізу-екстрагуванню забезпечувала повніше вилучення пектину з сировини (вихід пектину становив 15...16 %), не вимагала витрат спирту. Але пектин, отрима­ний за такою технологією, мав низьку драглетвірну здатність.

Для розроблення оптимальних параметрів отримання драглетві­рного пектину у Всесоюзному науково-дослідному інституті кондитерсь­кої промисловості досліджено залежність якісних показників пектино­вих речовин від способу екстрагування цукру з бурякової стружки, тем­пературного режиму сушіння жому, залишкової кількості цукру тощо. У цьому Інституті розроблено схему виробництва драглетвірного пек­тину з сухого бурякового жому, яку реалізовано 1969 р. на пектиновому заводі у Краснодарі. Введення в експлуатацію цеху виробництва пекти­ну з бурякового жому було великим внеском вітчизняної науки в розви­ток пектинового виробництва. По суті це було початком зародження нової галузі, сировинні ресурси якої гарантували швидкий і ефектив­ний її розвиток. Але через брак органу керування галуззю пектинового виробництва не було змоги розвинути наукові дослідження щодо вдос­коналення технології пектину з бурякового жому.

Пізніше співробітники цього Інституту разом зі спеціалістами НПО “Спектр” (Україна) розробили апаратурно-процесну схему отри­мання пектину з сухого бурякового жому, яку впроваджено на Гайсинсь- кому дослідному пектиновому заводі у 1988 р.

Щоб створити екологічно чисту технологію пектину, вчені асоці­ації “Пектин” розробили новий спосіб отримання пектину, який перед­бачає використання електроактивованої води як гідролізувального аген­та та комплексне перероблення бурякового жому. Цю технологію апро­бовано у промислових умовах Меркенського цукрового комбінату (Ка­захстан) та Яреськівського цукрозаводу (Україна).

Рис. 2.32.1. Принципова технологічна схема отримання бурякового пектину, удосконалена співробітниками НУХТ.

Рис. 2.3.2.2. Принципова технологічна схемау .

Ця технологія завдяки двостадійному гідролізу-екстрагуванню забезпечувала повніше вилучення пектину з сировини (вихід пектину становив 15...16 %), не вимагала витрат спирту. Але пектин, отрима­ний за такою технологією, мав низьку драглетвірну здатність.

Для розроблення оптимальних параметрів отримання драглетві­рного пектину у Всесоюзному науково-дослідному інституті кондитерсь­кої промисловості досліджено залежність якісних показників пектино­вих речовин від способу екстрагування цукру з бурякової стружки, тем­пературного режиму сушіння жому, залишкової кількості цукру тощо. У цьому Інституті розроблено схему виробництва драглетвірного пек­тину з сухого бурякового жому, яку реалізовано 1969 р. на пектиновому заводі у Краснодарі. Введення в експлуатацію цеху виробництва пекти­ну з бурякового жому було великим внеском вітчизняної науки в розви­ток пектинового виробництва. По суті це було початком зародження нової галузі, сировинні ресурси якої гарантували швидкий і ефектив­ний її розвиток. Але через брак органу керування галуззю пектинового виробництва не було змоги розвинути наукові дослідження щодо вдос­коналення технології пектину з бурякового жому.

Пізніше співробітники цього Інституту разом зі спеціалістами НПО “Спектр” (Україна) розробили апаратурно-процесну схему отри­мання пектину з сухого бурякового жому, яку впроваджено на Гайсинсь- кому дослідному пектиновому заводі у 1988 р. (рис, 9.7).

! Щоб створити екологічно чисту технологію пектину, вчені асоці­ації “Пектин” розробили новий спосіб отримання пектину, який перед­бачає використання електроактивованої води як гідролізувального аген­та та комплексне перероблення бурякового жому. Цю технологію апро­бовано у промислових умовах Меркенського цукрового комбінату (Ка­захстан) та Яреськівського цукрозаводу (Україна).