- •1. Сучасний етап розвитку банківського менеджменту.
- •2. Які необхідні та достатні ознаки добре керованого банку?
- •3. Відмінності між стратегічним та операційним менеджментом.
- •4. Які сфери банківської діяльності охоплюють організаційний та фінансовий менеджмент?
- •5. У чому полягають пріоритетні завдання фінансового менеджменту?
- •6. Стратегії управління прибутком та ризиком банку.
- •7. Методи реалізації фінансових стратегій управління банком.
- •8. Організаційна структура банку.
- •9. Які основні типи організаційних структуру банках?
- •10. Які показники використовують для оцінювання прибутковості банківської діяльності?
- •11. Які причини змусили банки звернутися до планування?
- •12. Стан сучасних фінансових ринків.
- •13. Яким вимогам має відповідати науково обґрунтований план?
- •14. Сутність стратегічного планування банком.
- •15. Мета оперативного планування.
- •16. Свот аналіз
- •17. Види планування за ознакою тривалості періоду планування.
- •19. Які етапи включає процес планування?
- •20. Методи узгодження фінансових планів.
- •23. У чому полягає економічна суть поняття капіталу банку?
- •24. Яка з функцій банківського капіталу є пріоритетною і чому?
- •25. У чому полягають відмінності між основним та додатковим капіталом банку?
- •26. Які існують методи оцінки вартості банківського капіталу?
- •27. Які нормативи нбу регламентують діяльність банків щодо формування капітальної бази?
- •28. Як розраховуються активи, зважені за ступенем кредитного ризику?
- •29. Які чинники зумовлюють потребу в нарощуванні капіталу банку?
- •Нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банків (тис. Євро)
- •Які внутрішні джерела поповнення капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу банку з погляду банківського менеджменту?
- •Які зовнішні джерела поповнення банківського капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу зовнішніх джерел поповнення капіталу банку?
- •Які джерела формування ресурсів є найвигіднішими для банку з погляду витрат і чому?
- •У чому полягають відмінності між залученими та запозиченими коштами з погляду методів управління?
- •Які методи застосовуються для управління залученими коштами банку?
- •Які чинники впливають на формування відсоткової ставки за банківськими депозитами?
- •Які джерела запозичення коштів існують в сучасній банківській практиці?
- •Які чинники має враховувати менеджмент банку, вибираючи джерело запозичення коштів?
- •Які механізми рефінансування комерційних банків діють в Україні?
- •Що таке кількісний тендер і як він проводиться?
- •Які типи кредитних угод укладаються на міжбанківському ринку?
- •У чому полягають особливості управління запозиченими коштами банку?
- •У чому полягає сутність поняття «управління активами і пасивами» у сучасному банківському менеджменті?
- •54/Див питання 51
- •Диверсифікація
- •Установлення лімітів
- •Резервування
- •Сек’юритизація
- •Які методи використовуються для управління проблемними кредитами банку
- •Які функції виконує портфель цінних паперів банку
- •У чому полягає відмінність між активною та пасивною інвестиційною політикою банку на ринку цп
- •Які основні типи портфелів цп може сформувати банк
- •Чим відрізняється ринкова ціна та внутрішня вартість цп
- •Що показує несистемний ризикі які методи застосовують для його зниження
- •Які чинники впливають на рівень системного ризику
- •Для оцінки ефективності якого портфеля цп використовується коеф Шарпа
- •Що таке інвестиційний горизон портфеля цп банку
- •У чому полягають особливості інвестиційної стратегії довгострокового акценту
- •Які переваги та недоліки притаманні інвестиційній стратегіїдовгострокового акценту
- •Що таке дюрація цп та в яких одиницяхвона вимірюється
- •Як впливає зміна відсоткових ставокна ринку на внутрішню вартість облігацій
- •Які основні причини виникнення попиту на ліквідні кошти в банку
- •Яка мета управління банківською ліквідностю
- •У чому полягає сутність дилеми «ліквідність – прибутковість»
- •У чому полягає зміст «золотого банківського правила» та які недоліки використання цього підходу за сучасних умов
- •Які загальноекономічні чинники впливають на обсяги, структуру та стабільність ресурсної бази банку
- •Які переваги та недоліки притаманні основним стратегіям управління ліквідністю
- •Які методи оцінювання потреби у ліквідних коштах можуть бути використані менеджментом банку
- •Які недоліки методу коефіцієнтів для оцінювання потреби банку в ліквідних коштах
- •Коефіцієнти банківської ліквідності
7. Методи реалізації фінансових стратегій управління банком.
Методи реалізації стратегій. У процесі реалізації будь-якої зі стратегій використовуються дві групи методів — методи управління структурою балансу та методи управління, пов’язані з проведенням позабалансових фінансових операцій (страхування, хеджування, спекулятивні операції з фінансовими деривативами, арбітраж з контрольованим ризиком і т. ін.). Методи управління структурою балансу досить громіздкі, складні для реалізації в практичній діяльності та потребують значних витрат часу і коштів. Натомість методи управління, що передбачають проведення позабалансових операцій, характеризуються як зручні, гнучкі та мобільні й уможливлюють швидке та раціональне проведення реструктуризації позицій банку відповідно до кон’юнктури ринку.
Нині в міжнародній банківській практиці удосконалення інструментарію управління фінансовими потоками банку відбувається досить динамічно, а новітні методики та фінансові конструкції часто поєднують проведення балансових і позабалансових операцій. Проте для вітчизняних банків вибір методів управління досить обмежений, оскільки нерозвиненість окремих сегментів внутрішнього фінансового ринку, зокрема ринку фінансових деривативів, унеможливлює застосування досконалих методик. Для українських банківських установ найдоступнішими залишаються методи управління структурою балансу.
8. Організаційна структура банку.
В теорії управління обґрунтовано кілька основних типів організаційних структур. Серед найвідоміших — раціональна бюрократія, описана М. Вебером на початку ХХ ст.; адаптивні структури, які набули розвитку в 1960-х роках; департаменталізація. Під впливом високих технологій та інформатизації суспільства виникають нові види організаційних структур: едхократична організація, орієнтована на виконання нестандартних і складних робіт (ідея фірми «Х’юлетт-Паккард»); багатовимірні організаційні структури, засновані на делегуванні значних повноважень структурним підрозділам і виокремлюванні центрів прибутків і центрів відповідальності; партисипативні організації, побудовані на принципі активної участі кожного члена в процесі розроблення та прийняття управлінських рішень; сітьові організації, що передбачають налагоджування гнучких відносин між постачальниками сировини, виробниками та продавцями (збутовиками).
У банківській практиці здебільшого використовують традиційні структури й організаційні форми побудови. Для банківських установ найхарактерніша департаменталізація, тобто структурування за основними напрямами діяльності та формування підрозділів, що мають виконувати певні важливі для банку завдання. У цій організаційній структурі заведено виокремлювати функціональну та дивізіональнудепартаменталізацію. Банки можуть користуватися обома формами.
У разі функціональної департаменталізації структурні підрозділи банку поділяють за функціональною ознакою, а типовими департаментами є кредитний, цінних паперів, валютний, роботи з клієнтами, міжбанківських операцій тощо. Така організаційна структура забезпечує спеціалізацію підрозділів, підвищення їхнього професіоналізму та використовується здебільшого в невеликих банках.
Для великих банків ефективніша дивізіональнадепартаменталізація, коли формування структурних підрозділів відбувається за географічними регіонами, видами банківських продуктів або групами клієнтів. Найприйнятнішою є дивізіональнадепартаменталізація для банків, діяльність яких диверсифікована.
У вітчизняній банківській системі найпоширенішими залишаються дивізіонально-регіональні структури, утворені за місцем розміщення філій банку. Основна мета такого підходу полягає у забезпеченні адекватної реакції на зміни зовнішнього середовища завдяки чіткому визначенню відповідальності, орієнтації на реалізацію маркетингової політики, урахуванню специфіки регіону.
Останнім часом у банках поширилася дивізіональнадепартаменталізація, орієнтована на споживача. У цьому разі поділ відбувається за принципом обслуговування певних категорій клієнтів чи надання конкретних банківських послуг. Наприклад, у банках виокремлюються структурні підрозділи з обслуговування великих клієнтів, корпоративних клієнтів, фізичних осіб, операцій з пластиковими картками. Однак у вітчизняних банках внаслідок їхньої універсалізації переважає комбінований підхід, який передбачає поєднання різних організаційних структур.
Вибір раціональної організаційної моделі діяльності банку дуже важливий, бо великою мірою визначає його надійність, до якої суспільство ставить підвищені вимоги. Чітка організаційна структура банку з докладними інструкціями та відповідною організацією роботи функціональних підрозділів забезпечить комерційному банкові успішну реалізацію своїх функцій та вибраної стратегії. І навпаки, недостатня увага до формування організаційної структури призводить до порушення логічного взаємозв’язку між етапами процесу прийняття управлінських рішень — аналізу, планування, контролю та регулювання.
Основні принципи організаційного процесу в банку такі:
• функціональна побудова;
• відповідність меті банку;
• ієрархія владних повноважень та рівнів організації;
• спільні й координовані дії;
• раціоналізація управління;
• цілісність і відповідність умовам зовнішнього середовища;
• забезпечення контролю;
• регламентація діяльності персоналу;
• забезпечення оперативною і достатньою інформацією.
Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління усім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.