![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Сучасний етап розвитку банківського менеджменту.
- •2. Які необхідні та достатні ознаки добре керованого банку?
- •3. Відмінності між стратегічним та операційним менеджментом.
- •4. Які сфери банківської діяльності охоплюють організаційний та фінансовий менеджмент?
- •5. У чому полягають пріоритетні завдання фінансового менеджменту?
- •6. Стратегії управління прибутком та ризиком банку.
- •7. Методи реалізації фінансових стратегій управління банком.
- •8. Організаційна структура банку.
- •9. Які основні типи організаційних структуру банках?
- •10. Які показники використовують для оцінювання прибутковості банківської діяльності?
- •11. Які причини змусили банки звернутися до планування?
- •12. Стан сучасних фінансових ринків.
- •13. Яким вимогам має відповідати науково обґрунтований план?
- •14. Сутність стратегічного планування банком.
- •15. Мета оперативного планування.
- •16. Свот аналіз
- •17. Види планування за ознакою тривалості періоду планування.
- •19. Які етапи включає процес планування?
- •20. Методи узгодження фінансових планів.
- •23. У чому полягає економічна суть поняття капіталу банку?
- •24. Яка з функцій банківського капіталу є пріоритетною і чому?
- •25. У чому полягають відмінності між основним та додатковим капіталом банку?
- •26. Які існують методи оцінки вартості банківського капіталу?
- •27. Які нормативи нбу регламентують діяльність банків щодо формування капітальної бази?
- •28. Як розраховуються активи, зважені за ступенем кредитного ризику?
- •29. Які чинники зумовлюють потребу в нарощуванні капіталу банку?
- •Нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банків (тис. Євро)
- •Які внутрішні джерела поповнення капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу банку з погляду банківського менеджменту?
- •Які зовнішні джерела поповнення банківського капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу зовнішніх джерел поповнення капіталу банку?
- •Які джерела формування ресурсів є найвигіднішими для банку з погляду витрат і чому?
- •У чому полягають відмінності між залученими та запозиченими коштами з погляду методів управління?
- •Які методи застосовуються для управління залученими коштами банку?
- •Які чинники впливають на формування відсоткової ставки за банківськими депозитами?
- •Які джерела запозичення коштів існують в сучасній банківській практиці?
- •Які чинники має враховувати менеджмент банку, вибираючи джерело запозичення коштів?
- •Які механізми рефінансування комерційних банків діють в Україні?
- •Що таке кількісний тендер і як він проводиться?
- •Які типи кредитних угод укладаються на міжбанківському ринку?
- •У чому полягають особливості управління запозиченими коштами банку?
- •У чому полягає сутність поняття «управління активами і пасивами» у сучасному банківському менеджменті?
- •54/Див питання 51
- •Диверсифікація
- •Установлення лімітів
- •Резервування
- •Сек’юритизація
- •Які методи використовуються для управління проблемними кредитами банку
- •Які функції виконує портфель цінних паперів банку
- •У чому полягає відмінність між активною та пасивною інвестиційною політикою банку на ринку цп
- •Які основні типи портфелів цп може сформувати банк
- •Чим відрізняється ринкова ціна та внутрішня вартість цп
- •Що показує несистемний ризикі які методи застосовують для його зниження
- •Які чинники впливають на рівень системного ризику
- •Для оцінки ефективності якого портфеля цп використовується коеф Шарпа
- •Що таке інвестиційний горизон портфеля цп банку
- •У чому полягають особливості інвестиційної стратегії довгострокового акценту
- •Які переваги та недоліки притаманні інвестиційній стратегіїдовгострокового акценту
- •Що таке дюрація цп та в яких одиницяхвона вимірюється
- •Як впливає зміна відсоткових ставокна ринку на внутрішню вартість облігацій
- •Які основні причини виникнення попиту на ліквідні кошти в банку
- •Яка мета управління банківською ліквідностю
- •У чому полягає сутність дилеми «ліквідність – прибутковість»
- •У чому полягає зміст «золотого банківського правила» та які недоліки використання цього підходу за сучасних умов
- •Які загальноекономічні чинники впливають на обсяги, структуру та стабільність ресурсної бази банку
- •Які переваги та недоліки притаманні основним стратегіям управління ліквідністю
- •Які методи оцінювання потреби у ліквідних коштах можуть бути використані менеджментом банку
- •Які недоліки методу коефіцієнтів для оцінювання потреби банку в ліквідних коштах
- •Коефіцієнти банківської ліквідності
-
Яка мета управління банківською ліквідностю
Мета процесу управління ліквідністю полягає в безперебійному забезпеченні достатнього рівня ліквідності банку за мінімальних витрат.
Банк уважається ліквідним, якщо він має можливість постійно і безперебійно задовольняти потреби у грошових коштах, трансформувати свої активи в готівку без суттєвої втрати їх вартості або в будь-який момент запозичати кошти на ринку за середньою ставкою для поповнення ліквідності.
Слід відзначити, що розширення можливостей доступу зарубіжних банків до грошових ресурсів не послабило їхньої уваги до самої проблеми підтримування ліквідності, яка розглядається як пріоритетна в системі цілей банку, зокрема й стосовно прибутковості. Ліквідність трактується як чинник, який великою мірою формує довіру клієнтів до банку, а отже фактично визначає його майбутнє. Зарубіжні банкіри добре усвідомлюють, що після втрати ліквідності відновити довіру клієнтів до банку практично неможливо, а тому постійно піклуються про її зміцнення. Зрештою саме такий чинник, як висока ділова репутація, дозволяє зарубіжним банкам знизити витрати запозичення та ризик втрати ліквідності.
З огляду на винятково важливу роль ліквідності в життєдіяльності банку та підтримуванні рівноваги банківської системи в цілому в багатьох країнах органами банківського нагляду та законодавством передбачено встановлення нормативів ліквідності. Банки зобов’язані підтримувати показники ліквідності не нижчими від певного рівня (норми), що визначається з урахуванням нагромадженого досвіду та конкретних економічних умов у країні. Це дозволяє здійснювати контроль за ліквідністю окремих банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Наприклад, в Німеччині діє положення, за яким невідповідність строків активів і зобов’язань банку з погляду ліквідності не може перевищувати 12 місяців.
В інших країнах, наприклад у США, не існує обов’язкових нормативів ліквідності, і банки самостійно вирішують це питання. Але органи банківського нагляду постійно здійснюють контроль за станом ліквідності і оцінюють якість управління нею в ході перевірок на місцях за рейтинговою системою «CAMELS», де ліквідність розглядається як один із найважливіших показників діяльності.
Централізований підхід до регулювання банківської ліквідності використовується і Національним банком України, яким встановлено три обов’язкові нормативи ліквідності — миттєвої, поточної та короткострокової (додаток 1). Здебільшого для контролю за ліквідністю застосовується метод коефіцієнтів, який дозволяє не лише оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних банків.
Централізоване регулювання ліквідності спрямовано насамперед на здійснення контролюючої функції за станом ліквідності комерційних банків, проте часом призводить до послаблення уваги до цієї проблеми з боку керівництва банків. Іноді ліквідність сприймається не як власна проблема банку, а як така, що може бути вирішена втручанням центрального банку і наданням стабілізаційних кредитів. Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, така позиція є глибоко помилковою і призводить здебільшого до трагічних наслідків, коли банк перестає існувати. Після втрати ліквідності відновити репутацію банку та довіру до нього з боку клієнтів майже неможливо.
Менеджмент банку має усвідомити, що з банківською ліквідністю пов’язане широке коло питань, які не можуть бути вирішені лише встановленням мінімальних вимог до рівня ліквідних коштів. Додержання нормативів є необхідною, але недостатньою умовою ефективності процесу управління ліквідністю.
Ефективна система управління має постійно забезпечувати достатній рівень ліквідності за мінімальних витрат, тому важливе значення має застосовуваний банком інструментарій управління ліквідністю, зокрема методи оцінювання потреби в ліквідних коштах, доступність джерел їх поповнення для кожного банку, стратегії управління ліквідною позицією (рис. 9.1).