27. Які нормативи нбу регламентують діяльність банків щодо формування капітальної бази?

Н1, Н2, Н3

Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1) регулює абсолютну величину капітальної бази, проте він не може вважатися достатнім, оскільки не враховує співвідношення капіталу й активів банку, а також рівня ризикованості активних операцій банку. Для регулювання цього аспекту банківської діяль­ності НБУ встановлено норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) банку — Н2 і норматив адекватності основного капіталу — Н3.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності банку) Н2 розраховується як відношення регулятивного капіталу (К_R) до сумарних активів і позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених резервів за активними операціями (А_r):

Для діючих банків нормативне значення Н2 не може бути меншим за 8 %. Для банків, які розпочинають операційну діяльність, встановлено такі значення нормативу: протягом 12 міс. з дня отримання ліцензії — не менше 15 %; протягом наступних 12 міс. — не менше 12 %; надалі — не менше 8 %. За економічним змістом співвідношення капіталу банку та ризикозважених активів визначає достатність капіталу для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, притаманних банківській діяльності. Ступінь ризикованості активних операцій банку визначається НБУ і переглядається за умови зміни економічної ситуації. За ступенем ризику та ймовірністю втрати частини вартості усі активи комерційного банку поділено на п’ять груп (додаток 4).

Для розрахунку величини активів, зважених за ризиком (А_r), необхідно помножити сукупний обсяг кожної групи активів на відповідний коефіцієнт зважування за ризиком, а потім знайти загальну суму ризикозважених активів, яка й використовується для розрахунку нормативу платоспроможності Н2.

Норматив адекватності основного капіталу Н3 розраховується як відношення основного капіталу (К1) банку до загальних активів банку (А):

Норматив адекватності основного капіталу показує рівень достатності капіталу з огляду на загальний обсяг діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків банку. Для розрахунку цього нормативу величина основного капіталу коригується на такі суми: недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банку; нематеріальних активів за мінусом зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків мину­лих років, що очікують затвердження; збитків поточного року. Сума загальних активів зменшується на розрахункову суму резер­вів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення Н3 має бути не нижчим за 4 %.

28. Як розраховуються активи, зважені за ступенем кредитного ризику?

Станом на 01.01.2004 р. усі активи комерційного банку поділено на п’ять груп за ступенем ризику та ймовірністю втрати частини вартості.

1. Першу групу складають безризикові активи, до яких належать:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти, розміщені на рахунках в НБУ;

• боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ, та нараховані за ними доходи;

• боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж та на інвестиції.

У першій групі коефіцієнт ризику дорівнює нулю.

2. До другої групи активів з коефіцієнтом ризику 10 % належать дов­гострокові та короткострокові кредити, які надано центральним органам виконавчої влади, та нараховані за ними доходи.

3. До третьої групи активів з коефіцієнтом ризику 20 % належать:

• боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ;

• боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• кошти до запитання, які розміщено в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий ніж інвестиційний клас, та нараховані за цими коштами доходи;

• депозити овернайт та інші короткострокові депозити, які розміщено в банку з офіційним кредитним рейтингом не нижчим ніж інвестиційний клас, та нараховані за цими коштами доходи;

• кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, які розміщено в банку з офіційним кредитним рейтингом не нижчим ніж інвестиційний клас, та нараховані за ними доходи.

4. Четверту групу активів із ступенем ризику 50 % складають:

• кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу, та нараховані за ними доходи;

• депозити овернайт, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові та короткострокові кредити, які надано місцевим органам виконавчої влади, та нараховані за ними доходи.

• гарантійні (покриті) депозити в інших банках;

• зобов’язання з кредитування, які надані банкам;

• валюта та банківські метали, які куплені, але не отримані;

• активи до одержання.

5. В п’яту групу високоризикованих віднесено більшу частину активів банку, а коефіцієнт ризику становить 100 %. До цієї групи належать решта активів банку, які не включено до перших чотирьох груп, а саме:

• прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

• прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані централь­ним і місцевим органам виконавчої влади;

• короткострокові депозити, що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

• нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

• гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках;

• кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

• довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

• нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, які не належать до інвестиційного класу;

• фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

• пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

• кредити, що надані суб’єктам господарської діяльності;

• нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності;

• прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності;

• пролонгована заборгованість за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності;

• сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності;

• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

• дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

• сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

• транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними карт­ками через банкомат;

• пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані центральним та місцевим органам виконавчої влади;

• кредити, які надані фізичним особам;

• пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

• нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

• прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

• акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;

• боргові цінні папери, випущені банками, фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, в портфелі бан­ку на продаж та на інвестиції;

• нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

• прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

• товарно-матеріальні цінності;

• основні засоби;

• інші активи банку;

• зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

• непокриті акредитиви;

• сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

• цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу;

• сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;

• інші зобов’язання, що надані клієнтам.

Для того, щоб визначити величину активів, зважених за ступенем кредитного ризику потрібно величину відповідного активу помножити на коефіцієнт ризику, що визначений в наступній таблиці: