- •1. Сучасний етап розвитку банківського менеджменту.
- •2. Які необхідні та достатні ознаки добре керованого банку?
- •3. Відмінності між стратегічним та операційним менеджментом.
- •4. Які сфери банківської діяльності охоплюють організаційний та фінансовий менеджмент?
- •5. У чому полягають пріоритетні завдання фінансового менеджменту?
- •6. Стратегії управління прибутком та ризиком банку.
- •7. Методи реалізації фінансових стратегій управління банком.
- •8. Організаційна структура банку.
- •9. Які основні типи організаційних структуру банках?
- •10. Які показники використовують для оцінювання прибутковості банківської діяльності?
- •11. Які причини змусили банки звернутися до планування?
- •12. Стан сучасних фінансових ринків.
- •13. Яким вимогам має відповідати науково обґрунтований план?
- •14. Сутність стратегічного планування банком.
- •15. Мета оперативного планування.
- •16. Свот аналіз
- •17. Види планування за ознакою тривалості періоду планування.
- •19. Які етапи включає процес планування?
- •20. Методи узгодження фінансових планів.
- •23. У чому полягає економічна суть поняття капіталу банку?
- •24. Яка з функцій банківського капіталу є пріоритетною і чому?
- •25. У чому полягають відмінності між основним та додатковим капіталом банку?
- •26. Які існують методи оцінки вартості банківського капіталу?
- •27. Які нормативи нбу регламентують діяльність банків щодо формування капітальної бази?
- •28. Як розраховуються активи, зважені за ступенем кредитного ризику?
- •29. Які чинники зумовлюють потребу в нарощуванні капіталу банку?
- •Нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банків (тис. Євро)
- •Які внутрішні джерела поповнення капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу банку з погляду банківського менеджменту?
- •Які зовнішні джерела поповнення банківського капіталу може використати банк?
- •Які переваги та недоліки методу зовнішніх джерел поповнення капіталу банку?
- •Які джерела формування ресурсів є найвигіднішими для банку з погляду витрат і чому?
- •У чому полягають відмінності між залученими та запозиченими коштами з погляду методів управління?
- •Які методи застосовуються для управління залученими коштами банку?
- •Які чинники впливають на формування відсоткової ставки за банківськими депозитами?
- •Які джерела запозичення коштів існують в сучасній банківській практиці?
- •Які чинники має враховувати менеджмент банку, вибираючи джерело запозичення коштів?
- •Які механізми рефінансування комерційних банків діють в Україні?
- •Що таке кількісний тендер і як він проводиться?
- •Які типи кредитних угод укладаються на міжбанківському ринку?
- •У чому полягають особливості управління запозиченими коштами банку?
- •У чому полягає сутність поняття «управління активами і пасивами» у сучасному банківському менеджменті?
- •54/Див питання 51
- •Диверсифікація
- •Установлення лімітів
- •Резервування
- •Сек’юритизація
- •Які методи використовуються для управління проблемними кредитами банку
- •Які функції виконує портфель цінних паперів банку
- •У чому полягає відмінність між активною та пасивною інвестиційною політикою банку на ринку цп
- •Які основні типи портфелів цп може сформувати банк
- •Чим відрізняється ринкова ціна та внутрішня вартість цп
- •Що показує несистемний ризикі які методи застосовують для його зниження
- •Які чинники впливають на рівень системного ризику
- •Для оцінки ефективності якого портфеля цп використовується коеф Шарпа
- •Що таке інвестиційний горизон портфеля цп банку
- •У чому полягають особливості інвестиційної стратегії довгострокового акценту
- •Які переваги та недоліки притаманні інвестиційній стратегіїдовгострокового акценту
- •Що таке дюрація цп та в яких одиницяхвона вимірюється
- •Як впливає зміна відсоткових ставокна ринку на внутрішню вартість облігацій
- •Які основні причини виникнення попиту на ліквідні кошти в банку
- •Яка мета управління банківською ліквідностю
- •У чому полягає сутність дилеми «ліквідність – прибутковість»
- •У чому полягає зміст «золотого банківського правила» та які недоліки використання цього підходу за сучасних умов
- •Які загальноекономічні чинники впливають на обсяги, структуру та стабільність ресурсної бази банку
- •Які переваги та недоліки притаманні основним стратегіям управління ліквідністю
- •Які методи оцінювання потреби у ліквідних коштах можуть бути використані менеджментом банку
- •Які недоліки методу коефіцієнтів для оцінювання потреби банку в ліквідних коштах
- •Коефіцієнти банківської ліквідності
20. Методи узгодження фінансових планів.
Фінансовий план включає розрахунок фінансових результатів діяльності банку на плановий період, а також необхідних для цього фінансових, матеріальних та людських ресурсів. У процесі фінансового планування встановлюються планові значення показників банківського балансу та звіту про прибутки і збитки. По завершенні планового періоду фактичні результати порівнюються з плановими, виявляються причини відхилень та резерви поліпшення діяльності.
Фінансовий план — це засіб реалізації фінансової стратегії банку, яка є пріоритетною серед низки функціональних стратегій, спрямованих на досягнення стратегічних цілей діяльності банківської установи. Кількість та зміст функціональних стратегій варіюються залежно від переліку функцій управлінняСтворення фінансових планів відбувається як на рівні банку в цілому, так і на рівні окремих структурних підрозділів, тому окремі плани мають бути узгоджені. Процес узгодження бюджетів може здійснюватися двома основними методами: згори вниз і знизу вгору. У першому варіанті менеджмент банку формулює завдання та визначає планові значення фінансових показників, які доводяться до підрозділів. Керівники підрозділів, у свою чергу, розробляють конкретні заходи досягнення планових показників, які подаються на розгляд менеджментові банку й узгоджуються. Такий підхід ефективний, коли потрібно швидко реагувати на зміну зовнішніх умов та на жорстку конкуренцію.
У разі, коли бюджети узгоджуються знизу вгору, кожний підрозділ самостійно розробляє фінансовий план, виходячи з власних можливостей і потреб, надає перелік необхідних для виконання ресурсів. Такі бюджети подаються підрозділами для перегляду й обговорення на рівні керівництва банку. Остаточний варіант плану визначається в ході обговорення між менеджментом банку та лінійними керівниками підрозділів. Здебільшого цей процес має ітеративний характер, коли плани декілька разів уточнюються, коригуються, узгоджуються. Розроблення фінансових планів методом знизу вгору є демократичнішим порівняно з першим варіантом і забезпечує широке залучення фахівців банку до процесу планування кінцевих результатів діяльності.
Одним із прийомів, що забезпечує узгодження взаємозв’язків окремих результативних фінансових показників банку та дозволяє визначити цільові рівні прибутковості, є методика декомпозиційного аналізу власного капіталу (модель Дюпона). Цей підхід досить універсальний і застосовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами, що дозволяє керівництву банку оцінювати діяльність кредитної установи за тими самими критеріями, за якими її оцінюють зовнішні аналітики. Тому декомпозиційний аналіз власного капіталу має важливе значення саме для стратегічного управління фінансами банку.
21-22. Залежність між якими фінансовими показниками діяльності банку досліджуються за допомогою методики деком позиційного аналізу?
Ризик банку у довгостроковому аспекті характеризується показником мультиплікатора капіталу (МК), який розраховують як відношення активів банку до його капіталу. Що вище значення мультиплікатора капіталу, то ризикованіша фінансова структура банку. Традиційним інструментарієм дослідження є методика декомпозиційного аналізу прибутку на власний капітал, відома в теорії корпоративних фінансів як модель Дюпона. Менеджмент банку може використовувати методику декомпозиційного аналізу в процесі фінансового планування. Цей підхід застосовується для визначення цільового рівня прибутку, необхідного для досягнення наперед заданих параметрів фінансової діяльності банку (ROE і ROA) за фіксованої фінансової структури (МК).
Одним із прийомів, що забезпечує узгодження взаємозв’язків окремих результативних фінансових показників банку та дозволяє визначити цільові рівні прибутковості, є методика декомпозиційного аналізу власного капіталу (модель Дюпона). Цей підхід досить універсальний і застосовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами, що дозволяє керівництву банку оцінювати діяльність кредитної установи за тими самими критеріями, за якими її оцінюють зовнішні аналітики. Тому декомпозиційний аналіз власного капіталу має важливе значення саме для стратегічного управління фінансами банку.
Методика декомпозиційного аналізу дозволяє дослідити залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявити вплив окремих чинників на результати його діяльності.
У методиці декомпозиційного аналізу прибутковість банку оцінюється показниками ROE (прибутковість капіталу) та ROA (прибутковість активів), а показником ризику банку служить мультиплікатор капіталу.
Показник мультиплікатора капіталу (МК) — це відношення середніх активів (А) до власного капіталу банку (К):
(2.1)
Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик.
Спираючись на формули розрахунку показників ROA та ROE (1.3 і 1.4) та скориставшись прийомом розширення факторної моделі, отримують фундаментальну залежність між прибутком і ризиком.
Отже:
, (2.2)
після перегрупування:
(2.3)
або (2.4)
Таким чином, залежність між прибутком і ризиком описується моделлю:
ROE = ROA · МК. (2.5)
Ця формула вказує на взаємозв’язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше — зі співвідношенням власних та залучених коштів. Що вищий прибуток, то ризикованішою має бути структура банківського балансу за інших однакових умов.
Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитись на вищий ризик — збільшити відношення активів до капіталу. Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов’язань.
На наступному етапі проводять поглиблений аналіз (власне аналіз Дюпона), розклавши прибутковість активів (ROA) на показник чистої маржі прибутку та коефіцієнт дохідності (або використання) активів. Чиста маржа прибутку (NPM) є відношенням чистого прибутку до валових доходів банку. Коефіцієнт дохідності активів (EA) розраховується як відношення валових доходів до сумарних активів банку. Тоді отримаємо залежність:
(2.6)
або
. (2.7)
Підставивши (2.7) у формулу (2.5), дістанемо модель:
ROE = NPM · EA · МК (2.8)
або
. (2.9)
На завершальному етапі аналізують чинники, які вплинули на маржу прибутку та дохідність активів. До них належать валові доходи, операційні витрати та структура активів банку. Мета такого аналізу полягає у виявленні причин неефективної роботи банку та пошуку резервів підвищення чистого прибутку. Чистий прибуток банку розкладається на доходи та витрати. Надалі вивчається динаміка різних складових доходів (процентних, комісійних, торгових, інших) і витрат банку (процентних, операційних, податкових платежів). Для досягнення порівнянності даних за різні періоди й аналогічних показників діяльності інших банків використовують відносні показники, такі як структура, темпи приросту та ін. У такий спосіб банк дістає відповідь на останнє запитання стратегічного управління: як досягти бажаного фінансового стану та реалізувати намічені цілі.