- •6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки
- •1. Загальні засади педагогіки
- •1.1. Предмет і завдання педагогіки
- •Система педагогічних наук
- •Міжпредметні зв'язки педагогіки
- •1.2. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного дослідження
- •Математичні методи
- •Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- •1.3. Проблеми розвитку особистості та їх значення для виховання
- •Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку
- •Виховання, навчання і розвиток особистості
- •1.4. Вікові особливості психічного та фізичного розвитку особистості
- •2. Теорія виховання
- •2.1. Сутність, зміст процесу виховання
- •2.2. Основні закономірності та принципи виховання
- •2.3. Основні напрями виховання Громадянське вихованняГромадянське виховання
- •Розумове вихованняРозумове виховання
- •Екологічне вихованняЕкологічне виховання
- •Статеве вихованняСтатеве виховання
- •Правове вихованняПравове виховання
- •Естетичне вихованняЕстетичне виховання
- •Фізичне вихованняФізичне виховання
- •2.4. Методи виховання Методи, прийоми і засоби вихованняМетоди, прийоми і засоби виховання
- •Методи формування свідомості особистостіМетоди формування свідомості особистості
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінкиМетоди організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Методи стимулювання діяльності й поведінкиМетоди стимулювання діяльності й поведінки
- •Генетико-моделюючий метод вихованняГенетико-моделюючий метод виховання
- •Педагогічні умови використання методів вихованняПедагогічні умови використання методів виховання
- •2.5. Організаційні форми виховної роботи Позакласна виховна роботаПозакласна виховна робота
- •Колективні творчі справи (ктс) Колективні творчі справи (ктс)
- •Колективне планування виховної роботиКолективне планування виховної роботи
- •Позашкільні заклади в системі освіти і виховання Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- •2.6. Формування колективу, його вплив на виховання особистості Колектив і його види Колектив і його види
- •Сутність, зміст, функції виховного колективу Сутність, зміст, функції виховного колективу
- •Діалектика розвитку колективу Діалектика розвитку колективу
- •Чинники розвитку колективу Чинники розвитку колективу
- •Учнівське самоврядування в школі та класі Учнівське самоврядування в школі та класі
- •Формальні та неформальні групи Формальні та неформальні групи
- •Дитячі та юнацькі громадські організації Дитячі та юнацькі громадські організації
- •Неформальний молодіжний рух Неформальний молодіжний рух
- •2.7. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи Класний керівник у школі Класний керівник у школі
- •Функції класного керівника Функції класного керівника
- •Напрями і форми роботи класного керівника Напрями і форми роботи класного керівника
- •Робота класного керівника з вивчення учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики учнів
- •Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- •Критерії оцінювання ефективності виховного процесу Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- •2.8. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми Поняття «педагогічно занедбані діти» Поняття «педагогічно занедбані діти»
- •Принципи, шляхи і засоби перевиховання Принципи, шляхи і засоби перевиховання
- •2.9. Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді Сім'я як соціально-педагогічне середовище Сім'я як соціально-педагогічне середовище
- •Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
- •Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
- •Педагогічна освіта батьків
- •Залучення батьків до виховної роботи
- •Взаємодія з батьками
- •3. Теорія освіти і навчання
- •3.1. Дидактика Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток
- •Зв'язок дидактики з іншими науками Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Категорії дидактики Категорії дидактики
- •3.2. Зміст освіти в сучасній школі Загальна характеристика змісту освіти Загальна характеристика змісту освіти
- •Освітня система в Україні Освітня система в Україні
- •Стандарти освіти Стандарти освіти
- •Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники
- •3.3. Структура та організація процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання
- •Структура процесу навчання Структура процесу навчання
- •Оптимізація процесу навчання Оптимізація процесу навчання
- •3.4. Закономірності та принципи навчання Закономірності навчання Закономірності навчання
- •Принципи навчання Принципи навчання
- •3.5. Загальні методи навчання Методи навчання та їх класифікація Методи навчання та їх класифікація
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- •Методика case Методика case
- •Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання
- •Засоби навчання Засоби навчання
- •3.6. Проблемно-розвиваюче навчання Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів
- •Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання
- •Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання
- •3.7. Форми організації навчання Організаційні форми навчання Організаційні форми навчання
- •Урок — основна форма організації навчання Урок — основна форма організації навчання
- •3.8. Позаурочні форми навчання Семінарські заняття Семінарські заняття
- •Практикуми Практикуми
- •Факультативні заняття Факультативні заняття
- •Навчальна екскурсія Навчальна екскурсія
- •Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
- •Домашня навчальна робота учнів Домашня навчальна робота учнів
- •3.9. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність, функції, види контролю Сутність, функції, види контролю
- •Перевірка й оцінювання успішності учнів Перевірка й оцінювання успішності учнів
- •3.10. Диференційоване навчання в школі Диференціація в освіті. Види диференціації Диференціація в освіті. Види диференціації
- •3.11. Навчання обдарованих учнів Обдарованість: суть, види, принципи Обдарованість: суть, види, принципи
- •Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
- •3.12. Проблема відставання учнів у навчанні Відставання: ознаки, причини Відставання: ознаки, причини
- •Робота з відстаючими учнями Робота з відстаючими учнями
- •4. Школознавство
- •4.1. Управління загальноосвітньою школою Принципи управління освітою Принципи управління освітою
- •Структура управління освітою в Україні Структура управління освітою в Україні
- •Інспектування загальноосвітнього закладу Інспектування загальноосвітнього закладу
- •4.2. Управління загальноосвітнім навчальним закладом Управлінські органи в школі Управлінські органи в школі
- •4.3. Планування та облік роботи школи Планування роботи школи Планування роботи школи
- •Особливості внутрішкільного контролю Особливості внутрішкільного контролю
- •Види, форми й методи внутрішкільного контролю Види, форми й методи внутрішкільного контролю
- •4.4. Методична робота в школі Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя
- •Основні форми методичної роботи в школі Основні форми методичної роботи в школі
- •Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників
- •4.5. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності Інновації в освіті Інновації в освіті
- •Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- •Критерії педагогічних інновацій Критерії педагогічних інновацій
- •5. Педагогічні комунікації
- •5.1. Сучасний педагог Основні риси, функції сучасного вчителя Основні риси, функції сучасного вчителя
- •Педагогічна майстерність, її елементи Педагогічна майстерність, її елементи
- •5.2. Педагогічна комунікація Сутність, функції педагогічної комунікації Сутність, функції педагогічної комунікації
- •5.3. Невербальна комунікація Складові невербальної комунікації Складові невербальної комунікації
- •Основні засоби невербальної комунікації Основні засоби невербальної комунікації
- •5.4. Вербальна комунікація Мовне спілкування як факт комунікації Мовне спілкування як факт комунікації
- •Функції мовлення вчителя Функції мовлення вчителя
- •5.5. Педагогічне спілкування як взаємодія Особливості, функції педагогічного спілкування Особливості, функції педагогічного спілкування
- •Педагогічне спілкування як діалог Педагогічне спілкування як діалог
- •Бар'єри спілкування Бар'єри спілкування
- •Ускладнення, що виникають у процесі спілкування Ускладнення, що виникають у процесі спілкування
- •Структура педагогічного спілкування Структура педагогічного спілкування
- •Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя
- •Уміння слухати Уміння слухати
- •Правила педагогічного спілкування Правила педагогічного спілкування
- •5.6. Соціально-психологічний клімат у колективі Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності
- •Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі
- •5.7. Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків
- •Конфлікти у школі Конфлікти у школі
- •Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка
- •Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні» Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні»
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі
- •5.8. Розв'язання та усунення педагогічних конфліктів Конфлікт у педагогічній взаємодії Конфлікт у педагогічній взаємодії
- •Поведінка вчителя у конфліктній ситуації Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- •Ігрові методи вирішення конфліктів Ігрові методи вирішення конфліктів
- •6. З історії педагогіки
- •Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури
- •Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Навчання та виховання у Київській Русі
- •Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- •Розпад Київської Русі та період культурного занепаду
- •Боротьба католицтва та православ'я в Україні на ниві освіти
- •Діяльність братських шкіл
- •Вищі школи
- •Козацька педагогіка
- •Видатні діячі української освіти XVI—XVIII ст.
- •У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст. У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- •Уроки XX століття: шлях до національної школи Уроки XX століття: шлях до національної школи Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти
- •Видатні діячі української освіти XX ст.
- •6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки Антична педагогіка Антична педагогіка Виховання і навчання в античних суспільствах
- •Філософсько-педагогічна думка в античних суспільствах
- •Типи виховних систем та школа в середні віки
- •Виникнення університетів
- •Школа і педагогічна думка епохи Відродження Школа і педагогічна думка епохи Відродження Основні зміни у поглядах на освіту
- •Педагогічна думка епохи Відродження
- •Педагогіка епохи Реформації Педагогіка епохи Реформації Освітні ідеї реформаторського руху
- •Педагогічна думка епохи Реформації Педагогічна думка епохи Реформації
- •Педагоги-класики кінця XVIII—XIX ст.
- •Основні теорії європейської освіти нового часу Основні теорії європейської освіти нового часу
- •Теорія «громадського виховання» і «трудової школи»
- •Теорія «вільного виховання»
- •Експериментальна педагогіка
- •Педагогіка особистості
- •Теорія нового виховання і «нових шкіл»
- •Вальдорфська педагогіка
Педагогіка особистості
«Педагогіка особистості» — течія в німецькій педагогіці, яка виникла наприкінці XIX ст. Важливим завданням виховання вважала формування особистості на основі високорозвиненої розумової самостійності. Тому особливого значення надавала навчанню дітей найбільш раціональних методів розумової праці. Значною заслугою її прихильників було детальне опрацювання методики навчання дітей прийомам розумової праці, вмінню спостерігати, вести бесіду, переказувати зміст прочитаного, самостійно готувати доповіді тощо. В навчальному процесі, організованому в дусі педагогіки особистості, центр уваги переносився з діяльності вчителя на діяльність учня при збереженні провідної ролі вчителя.
Гуґо Ґаудіґа (1860—1923) — німецький педагог, засновник «педагогіки особистості». Особистість розумів як результат взаємовпливів вродженої індивідуальності й культурного середовища. У книзі «Дидактика єресі» виклав свої педагогічні погляди, визначивши мету загальної освіти — розвиток самостійності мислення. Вирішальним принципом дидактики вважав самодіяльність і активність учнів.
Генріх Шаррельман (1871—1940) — німецький педагог-реформатор, один з представників «педагогіки особистості». Основами своєї концепції проголошував свободу «як єдину мету виховання», «вільну методику» і «вільний зміст» навчально-виховної роботи, заперечення систематичності навчання і будь-яких наперед встановлених методичних форм. На його думку, вчити дітей треба тільки «при нагоді», на основі вільної творчості, інтересу і безпосереднього досвіду дитини.
Наголошував на необхідності розвитку творчих сил дитини, художньо-естетичних почуттів і смаків, створення умов для вияву дитячої фантазії. Школа повинна забезпечити самостійний розвиток дітей через їхню фізичну працю («ручну діяльність»), підвести до вирішення «душевних питань», вироблення в дітей радісного світосприймання, тобто бути трудовим співтовариством для дітей, які під керівництвом учителя прагнуть досягти самостійно поставленої мети.
Теорія нового виховання і «нових шкіл»
Нове виховання — міжнародний педагогічний рух за оновлення школи й виховання, за побудову навчально-виховної роботи, виходячи з інтересів дитини. Виник на межі XIX—XX ст. Його ідеї реалізовували в школах інтернатного типу, де проголошувалася відмова від зубріння, формалізму і схоластики. В основу було покладено принцип органічного поєднання навчання з продуктивною працею учнів. Велика увага приділялася фізичному й естетичному вихованню, дитячому самоврядуванню.
Адольф Ферр'єр (1879—1960) — швейцарський педагог, очолював Міжнародне об'єднання прихильників «нових шкіл» (1912), яке сформулювало загальні організаційні й дидактичні положення нових шкіл (30 характерних для них ознак). Найважливіші з них: спільне виховання хлопчиків і дівчаток, інтернатний характер школи, об'єднання дітей у невеликі групи (10—12 осіб), широке використання фізичної праці, прогулянок, далеких екскурсій; побудова навчального процесу згідно з віковими та індивідуальними особливостями дітей; поєднання колективної та індивідуальної роботи в навчанні; спрямування змісту навчання на розвиток розумових здібностей, здатність застосовувати здобуті знання на практиці; надання переваги методам навчання, які збуджують інтерес до науки, розвивають мислення; забезпечення висококваліфікованими педагогічними кадрами; влаштування шкіл у сільській місцевості тощо. «Новими школами» було вирішено вважати лише ті навчально-виховні заклади, які було розміщено на лоні природи, а навчання в них спиралося на досвід дітей, де використовували ручну працю, панувало самоврядування вихованців.
Сесіл Редді (1858—1932) — англійський педагог, який заснував одну з перших таких шкіл в Аббтсгольмі (1889, Англія). Його інтернат розташовувався в селі, де молодь перебувала у природних умовах і могла вільно фізично розвиватися. Учнів було поділено за віковими групами на чотири дворічні класи; програма занять визначалася на день і крім навчання охоплювала всі інші заняття: порядкування кімнати і речей, ручну працю, працю в полі, городі, пору відпочинків, спорт, забави, музику, концерти тощо. Метою виховання був всебічний індивідуальний розвиток дитини. Методи навчання послуговувалися експериментом; предметом навчання були важливі для життя справи й пізнання сучасної культури. Редді виступав за органічне поєднання природничонаукової освіти з гуманітарною. Проте відгуку в суспільстві школа не знайшла.
Селестен Френе (1896—1966) — французький педагог, один із засновників Міжнародного об'єднання прихильників «нових шкіл». Основним принципом створеної ним нової школи було здійснення навчання через самодіяльність учнів, головною формою якої є вільний виклад (усний, а потім письмовий) ними своїх вражень і думок (так званий вільний текст). Іншими видами діяльності дітей, за допомогою яких здійснюють навчання, вважав шкільні конференції, образотворче мистецтво тощо.
Жан-Овід Декролі (1871—1932) — бельгійський педагог, лікар і психолог, прихильник «нового виховання». У 1901 р. відкрив поблизу Брюсселя Інститут для дефективних дітей, в якому розробляв нові методи навчання й виховання, найвідомішим серед яких був «метод Декролі», який виходить з «центрів інтересів» дитини, користується популярністю в країнах Західної Європи й досі.
Густав Вінекен (1875—1964) — німецький педагог, один з організаторів «нових шкіл» у Німеччині. У 1906 р. заснував у селищі Віккерсдорф (Тюрінгія) «вільну шкільну общину» — сільський інтернат. В організації навчально-виховного процесу великого значення надавав засвоєнню учнями технічних навичок і вмінь, виробленню звички до колективної праці. Розглядав виховання як формування особливої «молодіжної культури».
Роже Кузіне (1881—1973) — французький педагог, теоретик нового виховання. Відомий як творець і пропагандист методу «вільної групової роботи», за яким учні утворюють невеликі групи (від 2 до 5 осіб) і за своїм бажанням вибирають різні види навчальних занять. Роль учителя зводиться лише до спостереження й перевірки кінцевого результату. Метод Кузіне порушує принцип систематичності навчання й призводить до однобічного розвитку учнів, проте деякі його елементи і тепер застосовують у французькій початковій школі.