- •6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки
- •1. Загальні засади педагогіки
- •1.1. Предмет і завдання педагогіки
- •Система педагогічних наук
- •Міжпредметні зв'язки педагогіки
- •1.2. Загальна характеристика логіки і методів науково-педагогічного дослідження
- •Математичні методи
- •Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- •1.3. Проблеми розвитку особистості та їх значення для виховання
- •Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку
- •Виховання, навчання і розвиток особистості
- •1.4. Вікові особливості психічного та фізичного розвитку особистості
- •2. Теорія виховання
- •2.1. Сутність, зміст процесу виховання
- •2.2. Основні закономірності та принципи виховання
- •2.3. Основні напрями виховання Громадянське вихованняГромадянське виховання
- •Розумове вихованняРозумове виховання
- •Екологічне вихованняЕкологічне виховання
- •Статеве вихованняСтатеве виховання
- •Правове вихованняПравове виховання
- •Естетичне вихованняЕстетичне виховання
- •Фізичне вихованняФізичне виховання
- •2.4. Методи виховання Методи, прийоми і засоби вихованняМетоди, прийоми і засоби виховання
- •Методи формування свідомості особистостіМетоди формування свідомості особистості
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінкиМетоди організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Методи стимулювання діяльності й поведінкиМетоди стимулювання діяльності й поведінки
- •Генетико-моделюючий метод вихованняГенетико-моделюючий метод виховання
- •Педагогічні умови використання методів вихованняПедагогічні умови використання методів виховання
- •2.5. Організаційні форми виховної роботи Позакласна виховна роботаПозакласна виховна робота
- •Колективні творчі справи (ктс) Колективні творчі справи (ктс)
- •Колективне планування виховної роботиКолективне планування виховної роботи
- •Позашкільні заклади в системі освіти і виховання Позашкільні заклади в системі освіти і виховання
- •2.6. Формування колективу, його вплив на виховання особистості Колектив і його види Колектив і його види
- •Сутність, зміст, функції виховного колективу Сутність, зміст, функції виховного колективу
- •Діалектика розвитку колективу Діалектика розвитку колективу
- •Чинники розвитку колективу Чинники розвитку колективу
- •Учнівське самоврядування в школі та класі Учнівське самоврядування в школі та класі
- •Формальні та неформальні групи Формальні та неформальні групи
- •Дитячі та юнацькі громадські організації Дитячі та юнацькі громадські організації
- •Неформальний молодіжний рух Неформальний молодіжний рух
- •2.7. Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи Класний керівник у школі Класний керівник у школі
- •Функції класного керівника Функції класного керівника
- •Напрями і форми роботи класного керівника Напрями і форми роботи класного керівника
- •Робота класного керівника з вивчення учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики учнів
- •Систематизація результатів вивчення особистості учнів
- •Програма вивчення і структура характеристики класного колективу
- •Критерії оцінювання ефективності виховного процесу Критерії оцінювання ефективності виховного процесу
- •2.8. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми Поняття «педагогічно занедбані діти» Поняття «педагогічно занедбані діти»
- •Принципи, шляхи і засоби перевиховання Принципи, шляхи і засоби перевиховання
- •2.9. Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді Сім'я як соціально-педагогічне середовище Сім'я як соціально-педагогічне середовище
- •Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
- •Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
- •Педагогічна освіта батьків
- •Залучення батьків до виховної роботи
- •Взаємодія з батьками
- •3. Теорія освіти і навчання
- •3.1. Дидактика Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток
- •Зв'язок дидактики з іншими науками Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Категорії дидактики Категорії дидактики
- •3.2. Зміст освіти в сучасній школі Загальна характеристика змісту освіти Загальна характеристика змісту освіти
- •Освітня система в Україні Освітня система в Україні
- •Стандарти освіти Стандарти освіти
- •Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники
- •3.3. Структура та організація процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання Основні функції та компоненти процесу навчання
- •Структура процесу навчання Структура процесу навчання
- •Оптимізація процесу навчання Оптимізація процесу навчання
- •3.4. Закономірності та принципи навчання Закономірності навчання Закономірності навчання
- •Принципи навчання Принципи навчання
- •3.5. Загальні методи навчання Методи навчання та їх класифікація Методи навчання та їх класифікація
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- •Методика case Методика case
- •Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання
- •Засоби навчання Засоби навчання
- •3.6. Проблемно-розвиваюче навчання Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів
- •Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання
- •Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання Способи та умови застосування методів проблемно-розвиваючого навчання
- •3.7. Форми організації навчання Організаційні форми навчання Організаційні форми навчання
- •Урок — основна форма організації навчання Урок — основна форма організації навчання
- •3.8. Позаурочні форми навчання Семінарські заняття Семінарські заняття
- •Практикуми Практикуми
- •Факультативні заняття Факультативні заняття
- •Навчальна екскурсія Навчальна екскурсія
- •Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
- •Домашня навчальна робота учнів Домашня навчальна робота учнів
- •3.9. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність, функції, види контролю Сутність, функції, види контролю
- •Перевірка й оцінювання успішності учнів Перевірка й оцінювання успішності учнів
- •3.10. Диференційоване навчання в школі Диференціація в освіті. Види диференціації Диференціація в освіті. Види диференціації
- •3.11. Навчання обдарованих учнів Обдарованість: суть, види, принципи Обдарованість: суть, види, принципи
- •Форми і методи роботи з обдарованими дітьми Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
- •3.12. Проблема відставання учнів у навчанні Відставання: ознаки, причини Відставання: ознаки, причини
- •Робота з відстаючими учнями Робота з відстаючими учнями
- •4. Школознавство
- •4.1. Управління загальноосвітньою школою Принципи управління освітою Принципи управління освітою
- •Структура управління освітою в Україні Структура управління освітою в Україні
- •Інспектування загальноосвітнього закладу Інспектування загальноосвітнього закладу
- •4.2. Управління загальноосвітнім навчальним закладом Управлінські органи в школі Управлінські органи в школі
- •4.3. Планування та облік роботи школи Планування роботи школи Планування роботи школи
- •Особливості внутрішкільного контролю Особливості внутрішкільного контролю
- •Види, форми й методи внутрішкільного контролю Види, форми й методи внутрішкільного контролю
- •4.4. Методична робота в школі Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя
- •Основні форми методичної роботи в школі Основні форми методичної роботи в школі
- •Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників
- •4.5. Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності Інновації в освіті Інновації в освіті
- •Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- •Критерії педагогічних інновацій Критерії педагогічних інновацій
- •5. Педагогічні комунікації
- •5.1. Сучасний педагог Основні риси, функції сучасного вчителя Основні риси, функції сучасного вчителя
- •Педагогічна майстерність, її елементи Педагогічна майстерність, її елементи
- •5.2. Педагогічна комунікація Сутність, функції педагогічної комунікації Сутність, функції педагогічної комунікації
- •5.3. Невербальна комунікація Складові невербальної комунікації Складові невербальної комунікації
- •Основні засоби невербальної комунікації Основні засоби невербальної комунікації
- •5.4. Вербальна комунікація Мовне спілкування як факт комунікації Мовне спілкування як факт комунікації
- •Функції мовлення вчителя Функції мовлення вчителя
- •5.5. Педагогічне спілкування як взаємодія Особливості, функції педагогічного спілкування Особливості, функції педагогічного спілкування
- •Педагогічне спілкування як діалог Педагогічне спілкування як діалог
- •Бар'єри спілкування Бар'єри спілкування
- •Ускладнення, що виникають у процесі спілкування Ускладнення, що виникають у процесі спілкування
- •Структура педагогічного спілкування Структура педагогічного спілкування
- •Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя Стиль педагогічного спілкування. Установка вчителя
- •Уміння слухати Уміння слухати
- •Правила педагогічного спілкування Правила педагогічного спілкування
- •5.6. Соціально-психологічний клімат у колективі Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності Взаємозв'язок між членами колективу в спільній діяльності
- •Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі
- •5.7. Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків
- •Конфлікти у школі Конфлікти у школі
- •Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка
- •Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні» Конфлікт у взаємодії «вчитель — учні»
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі
- •5.8. Розв'язання та усунення педагогічних конфліктів Конфлікт у педагогічній взаємодії Конфлікт у педагогічній взаємодії
- •Поведінка вчителя у конфліктній ситуації Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- •Ігрові методи вирішення конфліктів Ігрові методи вирішення конфліктів
- •6. З історії педагогіки
- •Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури
- •Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Навчання та виховання у Київській Русі
- •Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- •Розпад Київської Русі та період культурного занепаду
- •Боротьба католицтва та православ'я в Україні на ниві освіти
- •Діяльність братських шкіл
- •Вищі школи
- •Козацька педагогіка
- •Видатні діячі української освіти XVI—XVIII ст.
- •У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст. У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- •Уроки XX століття: шлях до національної школи Уроки XX століття: шлях до національної школи Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти
- •Видатні діячі української освіти XX ст.
- •6.2. Основні проблеми розвитку європейського шкільництва та педагогічної думки Антична педагогіка Антична педагогіка Виховання і навчання в античних суспільствах
- •Філософсько-педагогічна думка в античних суспільствах
- •Типи виховних систем та школа в середні віки
- •Виникнення університетів
- •Школа і педагогічна думка епохи Відродження Школа і педагогічна думка епохи Відродження Основні зміни у поглядах на освіту
- •Педагогічна думка епохи Відродження
- •Педагогіка епохи Реформації Педагогіка епохи Реформації Освітні ідеї реформаторського руху
- •Педагогічна думка епохи Реформації Педагогічна думка епохи Реформації
- •Педагоги-класики кінця XVIII—XIX ст.
- •Основні теорії європейської освіти нового часу Основні теорії європейської освіти нового часу
- •Теорія «громадського виховання» і «трудової школи»
- •Теорія «вільного виховання»
- •Експериментальна педагогіка
- •Педагогіка особистості
- •Теорія нового виховання і «нових шкіл»
- •Вальдорфська педагогіка
2.3. Основні напрями виховання Громадянське вихованняГромадянське виховання
Громадянське виховання — формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодому віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на кожному етапі представляють сім'я, школа, різноманітні колективи.
Орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток.
В Україні воно зумовлене завданням державотворення на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості.
Одним із критеріїв і результатів громадянського виховання є громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співтоваристві.
Громадянськість — духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Громадянське виховання потребує додержання принципів:
1. Гуманізації та демократизації. Вони означають рівноправність, але різнозобов'язаність учасників виховної взаємодії, їх взаємоповагу, діалогічність, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, милосердя тощо.
2. Самоактивності й саморегуляції. Сприяють розвитку суб'єктивних характеристик, формують здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, вироблення громадянської позиції, почуття відповідальності.
3. Системності. Передбачає гармонійне вживання нових якостей у структурі особистості.
4. Комплексності й міждисциплінарної інтегрованості. Передбачає поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій — сім'ї, дошкільних закладів, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об'єднань.
5. Наступності та безперервності. Полягає в етапності виховання, на кожному з яких ускладнюються й урізноманітнюються зміст і напрями розвитку утворень, які становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості. Цей принцип діє протягом свідомого життя людини.
6. Культуровідповідності. Означає єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну спільність, наступність і спадкоємність поколінь.
7. Інтеркультурності. В його основі — інтегрованість української та загальнолюдської культури. Полягає у забезпеченні передумов для формування особистості на національному ґрунті, її відкритості для інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати національну ідентичність, бо усвідомлює національну культуру як невід'ємну складову культури світової.
Важливе місце в громадянському вихованні належить громадянській освіті — навчанню, спрямованому на формування знань про права та обов'язки людини. Вона пов'язана з формуванням соціально-політичної компетентності, передбачає політичну, правову й економічну освіченість.
Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
Патріотизм. Постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за його майбутнє.
Важливою рисою патріотизму є турбота про благо народу. В Україні на сучасному етапі він передбачає: сприяння становленню й утвердженню Української держави як правової, демократичної країни.
Національна самосвідомість. Передбачає усвідомлення себе часткою національної (етнічної) спільноти, носієм національних (етнічних) цінностей.
Ґрунтується на національній ідентифікації (ототожнення), вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє, почуття відповідальності перед своєю нацією; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку.
Культура міжетнічних відносин. В їх основі — реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального й духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.
Базується на економічних, політичних, правових, духовних засадах, деформація яких призводить до міжетнічних конфліктів. Виявляється в повазі інтересів, прав, самобутності народів, підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократичному суспільстві, у готовності до компромісу з етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі.
Планетарна свідомість. Це передусім усвідомлення єдності й унікальності життя на Землі, почуття поваги до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей.
Вона ґрунтується на розумінні світу як єдності й різноманітності, системи держав, які повинні мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних відносин, визнанні пріоритетом права людини, націй і народів.
Правосвідомість. Грунтується на усвідомленні прав, свобод, обов'язків, ставленні до закону, інститутів державної влади.
Її основою є усвідомлення, що головне завдання цивілізованої держави — захист соціальних інтересів, прав і свобод громадян. Держава має гарантувати кожному можливість працювати і творити за своєю власною ініціативою. Права людини абсолютні, інтереси держави й суспільства відносні. Правова держава дотримується верховенства закону, якому підкоряються всі державні органи, громадські організації, окремі особи. Щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний їх знати, не порушувати чинних законів, виконувати свої обов'язки.
Розвиток політичної культури. Означає політичну компетентність, знання про типи держав, політичні організації, принципи й процедури суспільної взаємодії, виборчу систему. Виявляється у лояльному, критично вимогливому ставленні до держави, її інститутів, здатності брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.
Дбайливе ставлення до природи. Виявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств, виробленні вміння співіснувати з природою, в нетерпимості до її губителів, усвідомленні необхідності вирішення екологічних проблем.
Моральність особистості. Передбачає такі гуманістичні риси, як доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду. Ці якості визначають культуру особистості. Норми моралі полегшують сприймання правових норм, які допомагають глибше усвідомлювати моральні істини. Моральна свідомість дає змогу усвідомити межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.
Формування культури поведінки особистості. Культура поведінки виражає моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.
Розвиток мотивації до праці. Передбачає усвідомлення життєвої потреби у трудовій активності, виявленні ініціативи, підприємництва, розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх вирішення, готовності до соціальної творчості, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринкових відносинах.
Полікультурне виховання. Охоплює вивчення різноманітних культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюдського, національного компонентів культури в широкому значенні.
Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Провідна роль належить предметам соціально-гуманітарного циклу: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, активним методам навчання, спрямованим на самостійний пошук, формування критичного мислення, ініціативи й творчості.
Застосування форм і методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання), нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовуватися тощо.