51.Самоочищення води

Вступник у водойму забруднення зазнає самоочищенню, тобто процесам, за допомогою яких водойма намагається протистояти забрудненню, нейтралізувати його. Здійснюється це за допомогою фізичних, фізико-хімічних, хімічних і біохімічних процесів

До фізичних процесів самоочищення ставиться розведення стічної води при змішуванні її з водою водойми, що знижує концентрацію вступників шкідливих речовин. На швидкість змішування води впливають такі фактори, як швидкість плину, особливості русла ріки, температурний режим і ін. Фізичні процеси самоочищення залежать і від дисперсності забруднюючих водойму речовин.

До хімічних процесів самоочищення ставляться такі, як нейтралізація, гідроліз, окиснення й ін. Наприклад, іони заліза, магнію, алюмінію віддаляються з водойми шляхом осадження, що утворювалися з них гидроксидов. При цьому разом з ними осідають і солі важких металів. Органічні забруднюючі речовини, з'єднуючись із металами, утворюють складні металоорганічні комплекси.

Біологічні й біохімічні процеси самоочищення відбуваються при активній участі рослинних і тваринних організмів, які вибірково поглинають із річкової води окремі хімічні речовини

53.Контроль рівня забрудення водного басейну (гдк ,клас небазпечності речовин,каламутність,кольоровість,ксислотність, колі-титр, колі-ідекс і т.Д)

Найважливішою складовою частиною Українського водно-санітарного законодавства є гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у воді водойм. При обґрунтуванні гранично допустимих концентрацій насамперед враховується безпека здоров'я населення — головного водокористувача. Розрізняють рівні забруднення, що не впливають прямо чи побічно на санітарні умови водокористування і здоров'я населення, — гранично допустимі концентрації для водойм господарсько-питного і культурно-побутового користування і рівні забруднення, що торкаються не стільки інтересів охорони здоров'я, скільки інших інтересів населення, — граничнодопустимі концентрації для рибогосподарських водойм.

Каламутність - показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).

кольоровість води - санітарний показник якості води, що дозволяє судити про наявність у ній домішок; визначається колориметрически в градусах платино-кобальтової або хромово-кобальтової шкали.

Коли-титр - наименьший объем воды в 1 мл или плотного вещества (почвы, пищевого продукта) в 1 г, в к-ром обнаруживаются бактерии кишечной группы по отечественному стандарту или колиформные бактерии (см.) по международному стандарту К.-т. используют как показатель фекального загрязнения воды и продуктов и, следовательно, их пригодности к употреблению в пищу человека. Определяют бродильным или мембранным методом.

КОЛИ-ИНДЕКС - количественный показатель бактериологического загрязнения воды и пищевых продуктов (гл. обр. фекального происхождения); определяется количеством бактерий группы кишечной палочки - Escherichia coli (отсюда и название) - в 1 л или 1 кг субстрата. К.и. - важный критерий санитарно-гигиенического контроля. Так, вода для купания считается чистой, если К.и. находится в пределах от 0 до 10 (слабозагрязненной - от 11 до 100, загрязненной - от 101 до 1000, сильнозагрязненной - от 1001 до 10000).