Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мовознавство.ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МОВ.docx
Скачиваний:
29
Добавлен:
17.12.2018
Размер:
39.72 Кб
Скачать

3. Мова і територіальні діалекти

Мова на всіх етапах суспільно-історичного розвитку була загальнонародною. Як засіб спілкування, вона обслуговувала всіх членів суспільного колективу, незалежно від їхнього соціального стану.

У рамках загальнонародної мови здавна існують її територіальні діалекти як місцеві різновиди, що мають свої особливості у фонетиці, лексиці, граматиці.

Найменший територіальний різновид – говірка, яка існує в одному чи кількох поселеннях і всередині себе практично не має відмінностей. Говірки об’єднуються в говори і діалекти, а останні – в наріччя. На території України існує три наріччя.

На різних етапах історичного розвитку мов їхні взаємовідносини з місцевими діалектами були різні.

1. В епоху родоплемінного ладу мова і діалект практично не розрізнялися, бо мова племені (діалект) була основною мовною одиницею (племена тиверців, уличів).

2. Протиставлення загальнонародної мови і діалектів виникає з утворенням народності. В основу її мови звичайно лягає мова того племені, яке відіграло вирішальну роль в утворенні народності (плем’я полян – давньоруська народність), а мови інших племен поступово перетворилися на діалекти.

3. У процесі формування національної мови один із її місцевих діалектів, що відіграє провідну роль, лягає в основу цієї мови, збагачуючись водночас і ознаками інших діалектів, які поступово зливаються з національною мовою (середньонаддніпрянський діалект – українська мова).

Діалекти та просторіччя (наддіалектний різновид загальнонародної мови, що виник в епоху утворення національних мовкойне) протиставляється літературній мові, яка виникає уже в період формування народності і є вищою формою загальнонародної мови.

ЛІТЕРАТУРНА МОВА – це нормалізована, кодифікована мова, яка, прибравши писемної форми, обслуговує найрізноманітніші потреби народу.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1. Поліфункціональність (вживання в усіх стилях).

2.     Відшліфованість.

3.     Унормованість ( кодифікація).

4.     Стандартність.

5.     Наддіалектність.

6.     Загальноприйнятність (обов’язковість норм).

7.     Розгалужена стилістична диференціація.

8.     Поширеність на всій мовній території.

9.     Наявність усної і писемної форми реалізації.

У Середньовіччя у багатьох народів у функції літературної мови переважно вживалися чужі мови (Зх. Європа – латинь, Сх. Європа – старословянська, Пд. Африка – арабська). За цих умов виникало протиставлення писемно-літературної та усно-розмовної мов. Водночас у багатьох народів розвивалася писемність і на народній, живомовній основі. Таке функціонально-розмежоване використання у писемній сфері двох мов одним суспільством називається – ДИГЛОСІЄЮ. Тривати диглосія може кілька століть. Це типово книжне явище (на відміну від білінгвізму).

З великої кількості мов (5 тис.) писемність мають приблизно 400, а серед них всього 200 мов обслуговують народи, що нараховують понад 1 млн. носіїв.

Найпоширеніші мови світу

  1. Китайська – 1050 млн. 14. Пенджабська – 72 млн.

  2. Англійська – 420 млн. 15. Італійська – 70 млн.

  3. Іспанська – 300 млн. 16. Телугу – 63 млн.

  4. Російська – 250 млн. 17. Корейська – понад 60 млн.

  5. Хінді – понад 200 млн. 18. Маратхі – 57 млн.

  6. Бенгальська – 170 млн. 19. В’єтнамська – 55 млн.

  7. Арабська – 170 млн. 20. Тамільська – 55 млн.

  8. Індонезійська – 170 млн. 21. Українська – 45 млн.

  9. Португальська – 150 млн. 22. Урду – 45 млн.

  10. Японська – 121,5 млн. 23. Турецька – 45 млн.

  11. Німецька – 100 млн. 24. Суахілі – 44 млн.

  12. Французька – 100 млн. 25. Хауса – 40 млн.

  13. Яванська – 76 млн.

МІЖНАРОДНІ, або СВІТОВІ, мови характеризуються великою поширеністю за межами свого ареалу і виконанням найбільшої кількості функцій. Вони є засобом поширення серед народів світу найцінніших здобутків науки, техніки і культури.

Їх юридичне закріплення здійснюється завдяки визнанню цих мов “робочими” (“офіційними”) мовами ООН та ЮНЕСКО (англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька).

МОВИ МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ використовуються як засіб спілкування між людьми різних націй всередині багатонаціональної держави.