3.Ксилографія
Ксилографія - гравюра на дереві, що використовується для друку зображень і текстів. На відшліфовану поверхню наноситься малюнок, після чого лінії малюнка обрізаються з обох сторін гострим ножем, а фон вибирається широкими стамесками до глибини 2-5 мм. Після цього дошку можна прокатувати фарбою і виконувати відтиснення на папері. Ксилографія виникає в Китаї, і тісно пов'язана з буддизмом, який заохочує поширення сутр. Найстаріша з дійшли до нас китайських друкованих робіт датується 684 ~ 705 роком. Зображення на тканині ксилографическим способом робляться в Центральній Азії та у Візантійській Імперії, а в ісламському Єгипті з'являються приклади друку на папери, пов'язані з 1000 року. У Європі друк на тканині поширюється раніше друку на папери, і є звичайним явищем до 1300 р. робити ксилографических відбитки на папері стали практично відразу, як папір стала широко доступна близько 1400 р. Техніка ксилографії була такою ж, як і в Азії: на дерев'яній дошці вирізали дзеркально рельєфне зображення або текст, потім на рельєф наносили фарбу, а друкар притискав до цієї дошки аркуш паперу, легко пригладжуючи її щіточкою.
У Європі ксилографическим способом друкували зображення святих, тексти молитов, світські твори, наприклад календарі, гральні карти. Ксилографических книги стали масовою літературою для бідних, часто напівграмотних городян. Тому вони забезпечувалися великою кількістю ілюстрацій, і за сучасними мірками були не книжками, а коміксами.
Типовий приклад - "Біблія бідняків", популярний переказ Старого і Нового завітів з численними ілюстраціями. Єдиний приклад книги того часу, що не містить зображень - підручник латинської граматики.
Для друку книг із зображеннями, так званих "блочних книг" використовували одну дошку, на якій розташовувався і текст, і картинки. Гравюри прикладали до паперовому листам, заповнюючи їх. Щоб листи книги не переплуталися і не розгубилися, їх склеювали разом.
Більшість ксилографических книг близько 1480 р. були надруковані тільки на одній стороні аркуша, - важко було друкувати на обох сторонах, не забруднивши першу сторону. Іноді видрукувані листи склеювали порожніми сторонами, але це було незручно. Технічні умови друкування на обох сторонах листа були створені тільки винаходом друкарського преса.
Ксилографических книги до середини XV ст. набули поширення у всій Західній Європі. Центрами їх виготовлення були Північна Німеччина та Голландія. У 1417 Антверпенские ксилографії об'єдналися в один цех з ілюмінаторами і художниками-різьбярами. Так виникає цех друкарів.
Ксилографических "книги для бідних" не визнавалися освіченими людьми і духовенством. У монастирські бібліотеки та приватні колекції вони не потрапляли, а переходили з рук в руки, поки не зношувалися. "Серйозні" книги продовжували писати на пергаменті. Фактично, в пізньому середньовіччі існує два типи книговиробництва - пергаментні манускрипти для релігійної та університетської літератури, та паперова ксилографія для малоосвіченого простого народу.
Однак незабаром винахід і вдосконалення набірних шрифтів і друкарського преса витісняє як манускрипти, так і ксилографію з книжкового виробництва в Європі. Тим не менш, зберігається і розвивається школа ксилографической друку художніх гравюр, і довгий час вона є основним способом створювати ілюстрації до ранньої друкованої книги в Європі.