Іван Пулюй

Коли говорити про винайдення рент­генівського проміння та його застосу­вання, не можна обійти увагою видатно­го українського фізика і просвітителя Івана Пулюя.

Важкий і навіть трагічний життєвий

шлях судилося пройти Іванові Пулюю, одному з найвидатніших фізиків та інженерів Європи й цілого світу. Цю лю­дину визнавали такі видатні вчені-фізи- ки, як Альберт Ейнштейн, Ніколо Тес­ла, Філіп Ленард, письменники Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Іван Не- чуй-Левицький, найвищі державці світу того часу. Тривалий час ім'я вченого за­мовчувалось, по-перше, через його патріотичні погляди. Лише останні де- сять-п'ятнадцять років з'явились перші публікації про нього.

Цікаво зазначити, що відкриття рент­генівських променів, або Х-променів, як їх тоді називали, здійснив саме наш співвітчизник Іван Пулюй.

Народився він 2 лютого 1845 року на Тернопільщині. Закінчив з відзнакою гімназію, потім теологічний факультет Віденського університету, в якому вод­ночас як вільний слухач відвідував лекції з фізики, математики, астро­номії. Після отримання диплома з тео­логії Пулюй записався на філософський факультет на фізико-математичну ка­федру. Після закінчення навчання пра­цював в університеті асистентом експе­риментальної фізики. Хотів працювати у Києві, але за свої переконання про не­обхідність боротьби за незалежність Ук­раїни попав до списку неблагонадійних, тому все своє життя працював за межа­ми Батьківщини.

Далі - знову навчання в Страсбурзь­кому університеті за спеціальністю електромеханіка, після закінчення яко­го Пулюй захистив з відзнакою док­торську дисертацію за спеціальністю фізика, робота викладачем кафедри фізики та математики Військово- морської академії в Хорватії, приват- доцентом Віденського університету. З 1984 року очолював кафедру фізики Німецької політехніки в Празі, потім очолював цю школу, був першим дека­ном першого в Європі електротехнічного факультету.

Одночасно він працює радником австрійського цісаря Франца-Йосифа, технічним консультантом промислової електротехнічної фірми «Ганц», а також директором фабрики, що випускала електролампи власної конструкції, до речі, набагато досконаліші від едісонівських, основні елементи конструкції яких збереглись і донині.

Іван Пулюй досліджував уран, прово­див у Празі трамвай, проектував першу в Австро-Угорщині електростанцію.

Повертаючись до відкриття рент­генівських променів, варто сказати, що за 14 років до Рентгена він сконструю­вав електронну трубку, дуже схожу на сучасні рентгенівські, одержав якісні знімки, вивчив ряд властивостей відкритих променів. На жаль, наукове відкриття І. Пулюя не дістало належної оцінки. Пріоритет було віддано Віль- гельму Рентгену, який працював в лабо­раторії Пулюя під його безпосереднім керівництвом. Є відомості, що близько двадцяти років Пулюй намагався через австро-угорський суд встановити свої ав­торські права, але все марно. Зіграла роль, мабуть, національність вченого.

Говорити про Пулюя, як про фізика, було б не зовсім коректно. Це був вче- ний-енциклопедист. Знав більше трид­цяти іноземних мов та говірок. Саме завдяки його співпраці з Пантелеймо­ном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левиць- ким з'явився перший переклад на ук­раїнську мову Біблії.

Помер Іван Пулюй через дев'ять днів після проголошення незалежності Ук­раїни, 31 січня 1918 року. Перед поро­гом у світ небуття вчений заповідав пе­ревезти його останки до рідної землі.

Доповнення. Цікавий факт із приват­ного життя І. Пулюя. Одружився він майже в сорок років. Але в його сім'ї народилося 15 дітей. Правда, залиши­лось в живих лише шестеро.