Порядок виступів на семінарі — 11 група

1. Змінний електричний струм.

2. Відкриття електромагнітних хвиль та їх перше застосування.

3. Радіохвилі.

4. Довгі і середні радіохвилі.

5. Короткі радіохвилі.

6. Ультракороткі радіохвилі.

7. Доповнення про пасивні радари.

8. Інфрачервоні промені.

9. Видиме світло.

10. Ультрафіолетове проміння.

11. Рентгенівське проміння.

12. Історична біографія Івана Пулюя.

13. Історична біографія Вільгельма Рентгена.

Змінний електричний струм

Розглядаючи електромагнітні коли­вання, що поширюються в просторі, тоб­то електромагнітні хвилі, потрібно най­перше згадати змінний електричний струм. Змінний струм - це, по суті, ви­мушені коливання електричних зарядів у провіднику під дією прикладеної змінної ЕРС (електрорушійної сили). Як правило, частота змінного струму ду­же мала - від 50 Гц в мережі до кількох кілогерц в спеціальних пристроях, тому передаватись ці коливання можуть ли­ше по провідниках. Довжини таких електромагнітних хвиль знаходяться в межах кількох тисяч кілометрів до кількох кілометрів.

Використання змінного струму в енер­гетичних цілях саме різноманітне. Рівень розвитку продуктивних сил суспільства, здатність виробляти ма­теріальні блага і створювати кращі умо­ви для життя визначаються рівнем ви­робництва і споживання енергії, насам­перед електричної. Сучасне освітлення, робота побутових машин в домашньому господарстві; робота устаткування на фабриках і заводах, розвиток металургії неможливі без відповідного енергозабез­печення.

Передача електроенергії на відстань за допомогою ліній електропередач є однією з найзручніших і найеко- номніших.

Електроенергія виробляється на електростанціях за допомогою генера­торів, в основі принципу роботи яких лежить явище електромагнітної індукції. На електростанціях в елект­ричну енергію перетворюються різні ви­ди енергії: на гідроелектростанціях - механічна енергія води, на теплових - внутрішня енергія палива, на атомних - енергія атомних зв'язків. Через те, що останнім часом енергоносії різко зросли в ціні, знаходять поширення і так звані альтернативні джерела електричної енергії. Це приливні, вітрові, геотер­мальні джерела енергії.

Відкриття електромагнітних хвиль та їх перше застосування

Створив теорію електромагнітного по­ля і зробив висновок про його поширен­ня у вигляді електромагнітних хвиль видатний англійський вчений Джеймс Максвелл.

Щоб добути інтенсивні електро­магнітні хвилі, треба утворити електро­магнітні коливання досить високої час­тоти. Вирішуючи таку задачу, німець­кий фізик Генріх Герц скористався простим пристроєм, який тепер нази­вається вібратором Герца, або відкритим коливальним контуром. Це провідний стержень, розрізаний посередині так, щоб лишався невеликий повітряний іскровий проміжок. Обидві частини про­воду заряджають до тих пір, щоб у проміжку проскочила іскра. Тоді в нав­колишньому просторі розповсюджують­ся електромагнітні хвилі високої часто­ти. Прийняти сигнал можна таким же вібратором, лише з меншим іскровим проміжком.

У Росії одним з перших почав вивча­ти електромагнітні хвилі викладач офіцерських курсів у Кронштадті Олек­сандр Степанович Попов. Почавши з відтворення дослідів Герца, він пізніше знайшов надійніший і чутливіший засіб реєстрації електромагнітних хвиль. Основним елементом, який реагував на електромагнітні хвилі, він використав когерер - скляну трубку з двома елект­родами заповнену стальними ошурками. При наявності електромагнітної хвилі стальні ошурки намагнічуються, сумар­ний їх опір струмові різко падає. Спеціальна схема в цей час подає звуко­вий сигнал дзвінком. 7 травня 1895 ро­ку на засіданні Російського фізико- хімічного товариства в Петербурзі

О.С. Попов продемонстрував дію свого приладу, що був по суті першим у світі радіоприймачем. День 7 травня став днем народження радіо.

О.С. Попов не запатентував свого ви­находу.

Італійський вчений Марконі у 1896 році подав заявку, а в 1897 році дістав патент (в Англії) на застосування електромагнітних хвиль для бездротового зв'язку. Схема приймача Марконі була такою ж, як і схема приймача Попова.

Марконі була проведена велика робо­та з удосконалення приладів для радіозв'язку. Зокрема, в 1902 році він здійснив радіозв'язок через Атлантич­ний океан. Його діяльність в галузі радіозв'язку в 1909 році була відзначена Нобелівською премією.