- •6. Утвердження Володимира Мономаха на київському столі
- •7. Державні заходи Володимира Мономаха
- •8. Правління Мстислава Володимировича
- •Перебіг
- •413.Громадівський рух в Україні
- •414.Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •415. Серпневий „путч” 1991 р. Проголошення незалежності України.
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •417. Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
- •418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •419. Друга українсько-більшовицька війна 1918-1919 рр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості
- •422. Виникнення українських політичних партій на західноукраїнських землях, їх програмні цілі.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії.
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •432. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне та міжнародне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції “Вісла”.
- •435. Україна в роки Першої світової війни.
- •436. Перша більшовицько-українська війна.
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •439. Назвіть відомі вам західноукраїнські політичні партії міжвоєнного періоду.
- •440. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі.
- •441. Політика „радянізації” на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр..
- •442. Початки національного відродження в Галичині. „Руська Трійця”.
417. Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
Шістдесятники. Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). У політиці 1960 — 1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радяського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд формувався на кінці 1950-х — початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це політики — М. С. Горбачов, О. М. Яковлев; філософи О. О. Зінов'єв, М. Мамардашвілі, Ю. Левада, політологи О. Є. Бовін, Ф. М. Бурлацький, редактори масмедіа — В. О. Коротич, Є. В. Яковлєв, С. П. Залигін та багато інших.
418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
Кінець XIX ст. став переломним у розвитку українського національного руху. З виникненням перших українських партій національна ідея виходить за межі інтелігентського середовища і проникає у широкі маси. На історичну арену виходить нове, енергійніше покоління діячів, яке висуває вимогу повної незалежності України. Перші українські політичні партії з'явилися у Галичині. У жовтні 1890р. у Львові було створено Русько-українську радикальну партію (РУРП). Ініціаторами створення цієї партії стали І. Франко і М. Павлик. За порадами Драгоманова вони стали на позиції "наукового соціалізму". У 1895р. до програми було включено положення, що найповніше ідеї соціалізму можна реалізувати в рамках незалежної української держави, а в найближчій перспективі — у межах повністю автономної провінції Австрійської імперії. Окрім цих положень, у програмі висувались вимоги передачі селянам якомога більше землі. Декларувалось встановлення колективної організації праці й колективної власності на засоби виробництва еволюційним шляхом. Партія видавала для селян газети "Хлібороб" і "Громада". Для пропаганди програмних положень було випущено серію брошур під загальною назвою "Радикальна тактика" (І. Франко). Великої уваги партія приділяла пропаганді своїх ідей у селянських масах через різноманітні установи, організації. Незважаючи на наполегливу працю, партія не здобула собі широкої підтримки. Проти неї було настроєно духовенство, яке заблокувало партії доступ до селянства. Соціалістичні ідеї не мали підтримки через малочисельність українського пролетаріату. Наприкінці 1899р. партія переживає кризу. У 1899р. з'являється Українська соціал-демократична партія (УСДП), яку заснували Микола Ганкевич, Семен Вітик, Юліан Бачинський. Вона була створена з метою відстоювання інтересів українського робітництва. У національному питанні виступала поборником політичної незалежності України. У 1899р. утворилась Українська національно-демократична партія (УНДП), яка стала наймасовішою і найвпливовішою партією. Засновниками цієї партії були оновлені народовці і частина радикалів. Найвизначнішими діячами партії стали Є. Левицький, В. Охримович, М. Грушевський і І. Франко. У своїй програмі УНДП проголосила своєю довготривалою метою національну незалежність України, до своїх найближчих цілей вона відносила автономію і збереження відданості Габсбургам. В інших питаннях це була типово ліберальна партія, яка прагнула уникати гострих соціальних питань. Своєю поміркованістю і народовською тактикою вона завоювала прихильність більшої частини населення. Під її впливом знаходилась "Просвіта" та інші організації, установи. Також у 1899р. окремі представники духовенства утворили Католицько-руський союз. Але, будучи клерикально-консервативною партією, вона не знайшла широкої підтримки навіть серед священиків. Із зростанням організаційної і політичної сили українофілів у Галичині слабнув вплив русофілів, які здавали свої позиції як на організаційному, так і на політичному рівні. Так "Просвіта" по Галичині мала 900 відділень, аналогічна русофільська організація - лише 106. У виборах 1913р. до галицького сейму було обрано 30 українофілів і лише 1 русофіл. Сподіваючись затримати процес свого занепаду, в 1900 р. русофіли проголосили "новий курс", що закликав до цілковитого ототожнення з Росією. Вони заснували Російську національну партію, яка отримала великі дотації від царського уряду і була підтримана польською аристократією, щоб внести розкол в український рух.