- •6. Утвердження Володимира Мономаха на київському столі
- •7. Державні заходи Володимира Мономаха
- •8. Правління Мстислава Володимировича
- •Перебіг
- •413.Громадівський рух в Україні
- •414.Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х рр. Хх ст. Формування багатопартійної системи.
- •415. Серпневий „путч” 1991 р. Проголошення незалежності України.
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •417. Лібералізація суспільного життя в Україні середини 50-х – початку 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники.
- •418. Найвпливовіші політичні партії Західної України у міжвоєнний період, їх програмні цілі та діяльність.
- •419. Друга українсько-більшовицька війна 1918-1919 рр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї української громадськості
- •422. Виникнення українських політичних партій на західноукраїнських землях, їх програмні цілі.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення.
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період.
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п.Скоропадського.
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії.
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •432. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне та міжнародне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції “Вісла”.
- •435. Україна в роки Першої світової війни.
- •436. Перша більшовицько-українська війна.
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четверного союзу: причини підписання, умови, наслідки.
- •439. Назвіть відомі вам західноукраїнські політичні партії міжвоєнного періоду.
- •440. Дисидентський рух в Україні, його програмні цілі.
- •441. Політика „радянізації” на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр..
- •442. Початки національного відродження в Галичині. „Руська Трійця”.
428. Боротьба зунр проти польської агресії.
Із самого початку ЗУНР опинилася у надзвичайно складних політичних та міжнародних умовах. Польський заколот 1 листопада 1918 р. означав початок кровопролитної польсько-української війни, яка тривала спочатку з перемінним успіхом. У ніч з 19 на 20 листопада під польським тиском війська ЗУНР залишили Львів. Державний секретаріат переїхав до м. Тернополя. Для вигнання інтервентів за межі української етнічної території уряд ЗУНР приступив до організації регулярної Галицької армії - УГА. До весни 1919 р. вона нараховувала понад 100 тис. чоловік. Проте Польща збільшувала свої сили значно швидше. Вирішальне значення мала військово-економічна і дипломатична підтримка Польщі державами Антанти. Сподівання українців на безсторонність і справедливість країн Антанти, її підтримку в справедливому задоволенні прагнень українства Галичини, бажання припинити кровопролитний конфлікт з поляками були важливим чинником відходу українських військ зі Львова і ряду інших міст. Але ці надії виявилися марними. Польща не збиралася відмовлятись від своїх претензій на Галичину, польські війська вели себе брутально. Якщо українську владу у Львові було встановлено без жодного і пострілу, то прихід польських військ супроводжувався кровопролиттям, бандитизмом, погромами. У першій половині 1919 р. відбувались бої військ ЗУНР з польськими. УГА здобула низку перемог. В районі м. Чортків 25 тис. українських вояків примусили відступити 100-тис. польську армію. Успішно діяли українські загони на Волині, загрожуючи от-от перервати залізничне сполучення єдиного острівця польського урядування - м. Львова з Польщею. Становище різко змінилося навесні 1919 p. після прибуття з Франції декількох польських дивізій під командуванням генерала Галлера. Навчені й озброєні державами Антанти, зокрема Францією, дивізії розпочали великомасштабний наступ на ЗУНР. Попри відчайдушний опір УГА, українських партизанських загонів в середині липня польські війська окупували Галичину, Західну Волинь, змусивши УГА та уряд ЗУНР відступити за р. Збруч. Було ліквідовано структуру української державності, будь-який опір польській адміністрації придушувався. Керівники Антанти і США схвалили рішення, згідно з яким польському урядові надавалася свобода дій, аж до застосування збройних сил у Східній Галичині.
429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.
Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спершу загальноукраїнський центр, що об'єднував політичні, громадські, культурні і професійні організації; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918. 29 квітня 1918 за підтримкою німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала П.Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував. За весь час існування УЦР її головою був М. Грушевський, а у 1918 р. його заступниками були С. Веселовський, М. Шраг, А. Ніковський, Ф. Крижанівський, секретарями М. Єреміїв, М. Чечель, А. Постоловський, Я. Левченко, Є. Онацький, Л. Чикаленко. За час УЦР діяли кількакратно змінені уряди під проводом В. Винниченка (28 червня 1917 р. — 30 січня 1918 р.) і В. Голубовича (30 січня 1918 р. — 29 квітня 1918 р.). Засідання УЦР (Малої Ради) відбувалися у будинку Педагогічного Музею на ВеликоВолодимирській вулиці, а пленарні сесії УЦР у Троїцькому Народному Домі (театрі М. Садовського). Органом УЦР були «Вісті з Української Центральної Ради»; а уряду УНР «Вісник Генерального Секретаріату УНР» (виходив з листопада 1917 р.).