- •Держава: поняття, ознаки та форми
- •Поняття джерела права та їх система
- •10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •11. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
- •12. Поняття галузі права та правового інституту
- •13. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •14. Поняття і форми реалізація норм права
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •17. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •18. Поняття, ознаки і структура правовідносин
- •20. Правомірна поведінка та її види
- •21. . Правопорушення. Поняття. Ознаки. Види.
- •22. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність. Мета і принципи.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •За сумісною заявою подружжя, що не має дітей;
- •28. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- •29. Майнові обовязки батьків і дітей.
- •30. Поняття,предмет і метод цивільного права
- •32. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •33. Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою. Порядок та наслідки.
22. Склад правопорушення, зміст його елементів
Правопорушення - поведінка суб’єктів, яка порушує правові приписи.
Склад правопорушення — це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер.
Склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єкт правопорушення -ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуацію скоєння правопорушення.
Суб'єкт правопорушення - індивід чи колектив людей. Індивідуальний суб'єкт — фізична особа, яка є осудною і досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян. Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними. Колективним суб'єктом правопорушення може бути юридична особа, державний орган, громадська та інші організації, дії яких пов'язані з колективним ухваленням рішень.
Суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета правопорушника.
Провина - психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі наміру та необережності. Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільно небезпечні та шкідливі наслідки і бажає чи свідомо допускає їх настання. Необережність під час скоєння правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажно розраховувала на їх запобігання, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Мотив - внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.
Мета — це уява особи, котра скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.
23. Юридична відповідальність. Мета і принципи.
Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, яка закріплена у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать
Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві.
Юридична відповідальність ґрунтується на слідуючих принципах:
1) законності —полягає у тому, що юридична відповідальність: настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з визначеним законом порядком; припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винного діяння); настає лише перед передбаченими законом компетентними органами; припускає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності. Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);
2) обґрунтованості — виражається в: установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення;
3) доцільності — полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права). Цей принцип вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер»); пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;
4) невідворотності — полягає в: неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення; професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності — означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;
6) справедливості — виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність; зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом'якшує) її; за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання. «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України).
Юридична відповідальність застосовується з метою:
1. Забезпечення прав та свобод суб'єктів шляхом їх гарантування, охорони та відновлення.
2. Охорони та захисту суспільного порядку шляхом запобігання правопорушенням та перевиховання правопорушників.
3. Захисту правопорядку та виховання громадян шляхом створення умов для покарання винних осіб та їх перевиховання; здійснення правової пропаганди та визначення переваг правомірної поведінки.
4. Компенсації спричиненої порушенням шкоди та відновлення порушених суб'єктивних прав.
5. Запобігання скоєнню правопорушень у майбутньому.