- •Держава: поняття, ознаки та форми
- •Поняття джерела права та їх система
- •10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі, у часі та за колом осіб
- •11. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
- •12. Поняття галузі права та правового інституту
- •13. Система права та система законодавства, їх співвідношення
- •14. Поняття і форми реалізація норм права
- •15. Застосування права як особлива форма його реалізації
- •17. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
- •18. Поняття, ознаки і структура правовідносин
- •20. Правомірна поведінка та її види
- •21. . Правопорушення. Поняття. Ознаки. Види.
- •22. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність. Мета і принципи.
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.
- •За сумісною заявою подружжя, що не має дітей;
- •28. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
- •29. Майнові обовязки батьків і дітей.
- •30. Поняття,предмет і метод цивільного права
- •32. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •33. Суб΄єкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою. Порядок та наслідки.
11. Систематизація законодавства: поняття,значення,форми
Здійснювати систематизацію законодавства необхідно для встановлення й усунення дефектів законодавства; підвищення його ефективності; сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.
Систематизація законодавства — це діяльність щодо зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.
Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпорації і кодифікації).
1.Інкорпорація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в одному збірнику.
Види інкорпорації:
1) за юридичним значенням — офіційна (підготовка і видання правотворчими органами або уповноваженими, за їх рішенням, організаціями збірників чинних нормативно-правових актів) і неофіційна (підготовка і видання збірників нормативно-правових актів не правотворчими органами або будь-якими ін. організаціями чи особами);
2) за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі законодавства);
3) за критерієм об'єднання нормативно-правових актів — предметна, хронологічна, суб'єктивна (залежно від органу, яким видано акти).
2. Кодифікація законодавства — це спосіб його систематизації, який полягає у змістовній переробці й погодженні певної, пов'язаної спільним предметом регулювання групи юридичних норм та об'єднанні їх у єдиному нормативно-правовому акті.
Отже, така систематизація законодавства завжди має офіційний (правотворчий) характер.
Види кодифікації:
1) за обсягом — галузева, міжгалузева, спеціальна;
2) за формою вираження — основи (основні засади) законодавства, кодекс, статут, закон, положення та ін.
12. Поняття галузі права та правового інституту
Найбільшим елементом системи права є галузь права. Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Основними галузями сучасного права є:
-
Конституційне право — система норм, що регулюють основи суспільного і державного ладу, закріплюють основні права і свободи людини та громадянина, визначають форму держави, повноваження вищих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
-
Адміністративне право - система норм, що регулюють відносини у сфері державного управління, а саме: систему і повноваження виконавчих органів влади і посадових осіб, закріплюють права і обов'язки громадян у їх взаємовідносинах з цими органами, визначають поняття й види адміністративних правопорушень тощо.
-
Цивільне право — система норм права, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на рівності та майновій самостійності їх учасників.
-
Кримінальне право - система норм, що закріплюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють види покарань за скоєння злочинів з метою охорони прав і свобод людини, громадянина, громадського порядку, власності, забезпечення миру та запобігання злочинів.
-
Трудове право — система норм, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, визначають основні трудові права і обов'язки працівників, порядок укладання й розірвання трудового договору, робочий час і час відпочинку тощо.
-
Сімейне право — система норм, що регулюють відносини у галузі шлюбу і сім'ї, а саме: умови і порядок укладання шлюбу, його розірвання, регулювання особистих немайнових і майнових відносин між членами сім'ї тощо.
-
Фінансове право — система норм, що регулюють відносини, які визначають порядок формування і розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету, порядок грошового обігу, оподаткування, діяльності банків тощо.
-
Земельне право — сукупність норм, що регулюють питання, пов'язані з встановленням власності на землю, умови і порядок землекористування, правовий режим земель тощо.
-
Екологічне право — сукупність норм права, що визначають засоби, форми і порядок охорони навколишнього природного середовища. Норми цієї галузі права забезпечують право кожного на сприятливе оточуюче середовище.
-
Цивільно-процесуальне право - сукупність норм права, що визначають порядок цивільного судочинства, а саме порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних і адміністративних правовідносин.
-
Адміністративно-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління.
-
Кримінально-процесуальне право — сукупність норм права, що визначають порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом.
-
Виправно-трудове право — сукупність норм права, що регулюють порядок і умови відбуття покарання та застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт, а також порядок діяльності установ, що виконують вироки, тощо.
Якщо система права складається з галузей, то самі галузі складаються з підгалузей, інститутів і норм права. Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права.
Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.
Інститути права — необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад, галузь конституційного права — «інститут громадянства», «інститут виборчого права»; цивільного — «представництва», «спадкування»,«дарування»;кримінального — інститут «необхідної оборони», інститут «крайньої необхідності»; екологічного — інститут права власності на природні ресурси і об'єкти, інститут природокористування тощо.
Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалузевими.
Головне призначення інститутів права — у межах своєї групи однорідних суспільних відносин забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.
Існують наступні класифікації інститутів:
1. за сферою поширення:
- галузеві (інститут спадкування);
- міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності).
2. за функціональною роллю:
- регулятивні (інститут міни);
- охоронні (інститут кримінальної відповідальності).
3. за субординацією у правовому регулюванні:
- матеріальні (інститут підряду);
- процесуальні (інститут порушення кримінальної справи