48)Екологічний туризм

Види екологічного туризму

1. Науковий туризм. Як правило, туристичними об’єктами в таких турах виступають природні території, які особливо охороняються, заповідники, заказники, національні парки. У ході наукових екологічних турів туристи беруть участь у різних дослідницьких експедиціях, ведуть польові спостереження. Широко відомі екотури в Латинській Америці: круїзи по Галапагоським островах.

2. Тури історії природи. Це сукупність навчальних, науково культурних і туристичних екскурсій, що пролягають по спеціально створених екологічних маршрутах. Найбільш часто такі екологічні тури організуються по територіях заповідників, національних парків, по туристичних територіях і акваторіях. Цей вид туризму особливо популярний у Німеччині, тому його часто називають німецькою моделлю розвитку екологічного туризму.

3. Пригодницький туризм. Даний вид поєднує всі подорожі, пов’язані з активними способами пересування й відпочинку на природі. До даного виду екологічного туризму також належать наступні: альпінізм, скелелазіння, льодолазіння, спелеотуризм, гірський і пішохідний туризм, водний, лижний, гірськолижний туризм, кінний туризм, дайвінг, парапланеризм. Багато які з цих видів туризму з’явилися недавно й належать до спеціального виду туризму - екстремального.

4. Подорожі в природні заповідники й резервації. Висока атрактивність унікальних і екзотичних природних об’єктів і явищ, що перебувають у заповідниках, залучає безліч туристів. Наприклад, 60 % туристів, що прибувають у країни Латинської Америки, мають на меті відвідування національних парків, природних заповідників і резервацій. Цей вид екологічного туризму найбільш розвинений в Австралії, тому його часто називають австралійською моделлю розвитку екологічного туризму.

Основні компоненти екологічного туризму

1) “пізнання природи”, тобто подорож, припускає наявність елементів вивчення природи, одержання туристами нових навичок і знань;

2) “збереження екосистем” має на увазі не тільки відповідне поводження групи на маршруті, але й участь туристів в програмах, заходах щодо захисту навколишнього середовища;

3) “повага до інтересів місцевих жителів” припускає не тільки дотримання місцевих законів і звичаїв, але й внесок туризму в соціально економічний розвиток туристичних пунктів.

При відсутності хоча б одного із цих компонентів немає підстав говорити про екотурзм. Узагальнюючи вищевикладене, визначення екологічного туризму може бути наступним: екологічний туризм - це спеціальний вид туристичної діяльності, заснованої на туристичному попиті, пов’язаної з туристичними потребами в пізнанні природи й внесенні вкладу в збереження екологічних систем при обов’язковій повазі інтересів місцевого населення.

Відміні риси екотуризму

Виділяється цілий спектр ознак екологічного туризму:

- будь-яка подорож, протягом якої турист вивчає навколишнє середовище;

- подорож, у якій природа є головною цінністю;

- доходи від екотуризму направляються на фінансову підтримку захисту навколишнього середовища;

- такі туристи особисто беруть участь у діях, які зберігають або відновлюють ресурси дикої природи.

Ознаки екологічного туризму базуються на визначеннях екологічного туризму, які у свою чергу підрозділяються на активні й пасивні. Прикладом активного визначення екотуризму може служити визначення, вироблене Міжнародною спільнотою виживання: “Екологічний туризм заохочує верховенство інтересів місцевих жителів у туристичному освоєнні території, захищає місцеву флору й фауну й забезпечує місцевих жителів економічними стимулами зберігати навколишнє середовище”. До числа пасивних визначень належить наступне: “Екологічний туризм координує, допомагає й стимулює використання культурних і природних туристичних ресурсів області (регіону) для місцевого населення й майбутніх туристів