- •Сутність фінансів
- •Функції фінансів
- •Моделі фінансових відносин
- •Фінансово-кредитний механізм
- •Фінансові ресурси
- •Поняття фінансової системи та її структура
- •Державні централізовані фінанси
- •Децентралізовані фінанси
- •Форми державного регулювання економіки
- •Сутність бюджету та бюджетних відносин
- •Структура бюджетної системи України
- •Бюджетний процес
- •Бюджетне регулювання
- •Сутність доходів бюджету та їх класифікація
- •Видатки бюджету, їх класифікація
- •Дефіцит бюджету, види та джерела покриття
- •Економічна сутність податків
- •Елементи податків, їх характеристика
- •Класифікація податків та їх види.
- •Податкова система
- •Податкова служба
- •Податок на прибуток
- •Плата за землю
- •Акцизний податок
- •Поняття цінних паперів та їх види
- •Оцінка цінних паперів
- •Класифікація акцій та акціонерного капіталу
- •Методика розподілу дивідендів по акціях
- •Види облігацій , методика нарахування відсотків
Моделі фінансових відносин
За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основні моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську.
Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації 25—30%. Фінансове втручання в економіку зведене до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви населення, які не в змозі обійтися без державної допомоги.
Модель створює максимальну фінансову стимуляцію: з одного боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього. Це досить жорстка і жорстока модель, але вона водночас і високоефективна, оскільки заснована, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.
Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті 35—45%. За рахунок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність моделі зводиться до паралельного функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.
Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП — 50—60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Вона створює клімат упевненості й соціальної врівноваженості. Однак така модель можлива тільки за умов, по-перше, високого рівня ВНП на душу населення, який забезпечує високий рівень і суспільного, і індивідуального споживання, і, по-друге, високого рівня культури та свідомості народу, відповідного ставлення до праці й поваги до державного сектора.
За послідовністю розподілу ВВП розрізняють : - фінансова модель ринкової економіки- ВВП розподіляється спочатку між тими хто зайнятий на його створенні, держава отримує свої доходи переважно на етапі перерозподілу. – фінансова модель адміністративної економіки: переважна частина ВВП централізується в руках держави відразу і виключається з розподільчих відносин.
Основний критерій вибору моделі— вплив на суспільство через установлення стимулів до праці й ефективного господарювання та забезпечення надійної системи соціальних гарантій.
Фінансово-кредитний механізм
Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.
Реалізація фінансової політики здійснюється з допомогою фінансового механізму, який являє собою досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб’єктів.
Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві.
Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділяються фінансові засади їх функціонування.
Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують формування чи використання фінансових ресурсів держави, результату господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення.
Фінансові методи включають:
- фінансове планування – являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто процес формування доходів і здійснення витрат. Їх склад і структура, а також збалансованість визначаються завданнями, напрямами і методами реалізації фінансової політики.
- фінансове управління – це діяльність пов’язана з необхідністю втручання у розподільчі процеси з метою досягнення запланованих результатів
- фінансове регулювання – законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.
- фінансовий контроль – це діяльність спрямована на перевірку правильності розподілу і перерозподілу ВВП через відповідні фонди.
Фінансові важелі, стимули, санкції – це конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу ВВП і НБ за допомогою яких можна впливати на інтереси суб’єктів господарювання з метою підвищення їх зацікавленості у досягненні певних результатів.