Методика розподілу дивідендів по акціях

Маса дивіденду - це сума , що підлягає розподілу між власниками акцій.

МД=ЧД-ВФ-С-ІВ

Сума Д прив кум = Цн кум * К кум * % кум * n

Сума див прив = Цн * К * %

Сума див прост = МД – сума Дприв - сума Д прив.

1. Методика постійного процентного розподілу прибутку на увазі стабільний протягом тривалого часу відсоток чистого прибутку, що направляється на виплату дивідендів за звичайних акціях. Ця методика також носить назву методики стабільного рівня дивідендів. Дивідендна політика даного типу припускає стабільне значення дивідендного виходу на одну звичайну акцію протягом тривалого періоду часу. Коефіцієнт дивідендного виходу визначається як відношення дивіденду на одну звичайну акцію до прибутку, що належить на одну звичайну акцію.

2. Методика фіксованих дивідендних виплат (стабільного розміру дивідендних виплат). Ця методика передбачає регулярну виплату дивідендів на одну акцію в незмінному розмірі в протягом тривалого періоду безвідносно до зміни курсів вартості акції. При високому темпі інфляції сума коректується на індекс інфляції. Перевага цієї методики в тому, що вона дає відчуття надійності, яке створює в акціонерів почуття впевненості в незмінному розмірі поточного доходу і дозволяє уникнути коливань курсової вартості акцій. Недоліком цього підходу є слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства через настання ситуацій, пов'язаних з відсутністю коштів у достатньому об’ємі для виконання своїх зобов'язань. З метою уникнення подібних негативних наслідків фіксований розмір дивідендів встановлюється, як правило, на відносно низькому рівні.

3. Методика виплати гарантованого мінімуму і екстрадівідендов передбачає регулярну виплату фіксованої суми дивідендів. У разі сприятливої ринкової кон'юнктури і достатньої величини прибутку акціонерам виплачуються екстрадивіденди. У цьому випадку поточний дохід складається з фіксованого мінімуму і періодично виплачуються в залежності від фінансових результатів поточного року екстрадивідендов. Перевагами даного підходу є стабільна виплата дивідендів і залежність від фінансових результатів. Основний недолік даного методу полягає в тому, що при тривалій виплати лише фіксованих дивідендів знижується інвестиційна привабливість акцій, а при регулярних виплат екстрадивідендов зменшується їх стимулюючий вплив на акціонерів.

4. Постійне зростання розміру дивідендів.

Цей варіант передбачає стабільне підвищення рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Як правило, процентний приріст розміру дивідендів збільшується на тверду величину відсотка в порівнянні з попереднім періодом. Перевагою даної форми є постійне зростання розміру дивідендів і таким чином забезпечується висока вартість акцій підприємства. Недоліком є негнучкість методики, оскільки розмір дивідендних виплат збільшується регулярно, незалежно від фінансових результатів.

5. Виплата дивідендів за залишковим ознакою. Ця методика передбачає виплату дивідендів в останню чергу після фінансування всіх інвестиційних проектів. Перевага полягає в забезпеченні високих темпів росту підприємства, підвищується фінансова стійкість. Недоліками є нерегулярне і нефіксована виплата дивідендів.

6. Виплата дивідендів акціями. Передбачає видачу акціонерам замість грошових коштів додаткового пакета акцій, що акціонери можуть у будь-який момент реалізувати.