2.Фінансування власних і делегованих повноважень

Розгляд цього питання необхідно розпочитнати з того, що згідно ст.82 Бюдж. кодексу, існують такі види видатків на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів держ. бюджету та місц. бюджетів, поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституц. ладу держави, держ. цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання АР Крим та місц. самоврядув-ню;

2) видатки, які визначаються ф-іями держави та можуть бути передані до виконання АР Крим та місц. самоврядув-ню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків АР Крим та місц. самоврядув-ня, які мають місц. характер та визначені законами Укр.

(Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов'язань).

Власні доходи — це доходи (податкові і неподаткові надходження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території. Органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення іх частки в загальній сумі надходжень Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в процентному відношенні (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) можна розділити на закріплені і регупюючі.

Закріплені доходи — це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за

тим чи іншим іншим бюджетом.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових витрат. Під бюджетною субвенцією розуміють трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов'язковому поверненню у випадку нецільового ристання.

Передача державою права на здійснення видатків

1. Держава може передати Раді міністрів АРК чи органам місц. самовряд-ня право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюдж. ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодерж. податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Держ. бюджету Укр.

2. Рада міністрів АРК, місц. держ. адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місц. бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місц. бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюдж. періоду видатки на фінанс-ня бюдж. установ одночасно з різних бюджетів.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, між місц. бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.