2. Система стратегічного планування в Україні.

За підтримки Організації Об'єднаних Націй в Україні створено Проект "Цілі Розвитку Тисячоліття". Діяльність Проекту „Цілі Розвитку Тисячоліття” спрямовано на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в Україні. Місія Проекту „Цілі Розвитку Тисячоліття” – підтримка діяльності Уряду України шляхом здійснення заходів щодо удосконалення системи стратегічного планування та прогнозування, вироблення економічної та соціальної політики з урахуванням ЦРТ, залучення громадськості до процесу прийняття рішень на національному та регіональному рівнях.

Особливо актуальним на сучасному етапі для України є завдання забезпечення системного та комплексного підходу до вироблення та впровадження реалістичної стратегії економічного та соціального розвитку з урахуванням Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), формування державної економічної та соціальної політики, що призведе до економічного піднесення і подолання бідності.

Мета Проекту „Цілі Розвитку Тисячоліття” - досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в Україні шляхом сприяння процесу вироблення, впровадження, моніторингу та корегування державної економічної та соціальної політики.

Місія Проекту „Цілі Розвитку Тисячоліття” – підтримка діяльності Уряду України шляхом здійснення заходів щодо удосконалення системи стратегічного планування та прогнозування, вироблення економічної та соціальної політики з урахуванням ЦРТ, залучення громадськості до процесу прийняття рішень на національному та регіональному рівнях.

Діяльність Проекту „Цілі Розвитку Тисячоліття” спрямована на забезпечення підтримки діяльності Уряду України за наступними напрямами:

Підвищення інституційної спроможності Міністерства економіки України (головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України) та інших урядових установ;

Удосконалення системи стратегічного планування і прогнозування економічного і соціального розвитку України на коротко- середньо- та довгострокову перспективу з урахуванням пріоритетів людського розвитку шляхом інкорпорації основних завдань та індикаторів ЦРТ в систему документів стратегічного планування і прогнозування на національному та регіональному рівнях;

Здійснення аналізу політики і моніторингу досягнення ЦРТ задля прискорення реалізації ЦРТ в Україні, проведення аналізу політики відповідно до кожної із Цілей з зосередженням уваги на принципах прозорості, підзвітності та менеджменту, що базується на результаті; підтримка уряду у розробленні заходів соціальної політики, спрямованих на подолання бідності; запровадження практики проведення моніторингової оцінки досягнення ЦРТ в Україні та створення системи громадського моніторингу.

Підвищення обізнаності громадськості щодо ЦРТ в Україні шляхом проведення публічних заходів та медіа кампанії з метою висвітлення реалізації ЦРТ в Україні.

Проект „Цілі розвитку тисячоліття” має дві компоненти:

Аналітична компонента – проведення поглибленого аналізу економічної і соціальної політики, розроблення методичних рекомендацій щодо удосконалення процесу та засобів стратегічного планування, поліпшення якості документів зі стратегічного планування і прогнозування та удосконалення технології їх підготовки;

Публічна компонента – проведення громадських обговорень та публічних дебатів з питань економічного та соціального розвитку, розвитку людського потенціалу країни; узгодження національних та регіональних пріоритетних напрямів розвитку з ЦРТ; проведення громадської експертизи проектів урядових програмних документів; запровадження механізмів залучення громадської думки до процесу вироблення економічної та соціальної політики. http://www.undp.org.ua/ua

Перелік законопроектів, необхідних для реалізації програми економічних реформ.

Розвиток сільського господарства й земельна реформа:

– Проект Закону України «Про ринок земель»;

– Проект Закону України «Про державний земельний кадастр»;

– Проект Закону України «Про засади сталого розвитку сільських територій»;

– Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» (про врегулювання порядку отримання висновку про відповідність);

– Проект Закону України «Про товарну біржу» (нова редакція);

– Проект Закону України «Про деривативи і строкові контракти» (щодо ф’ючерсних контрактів та опціонів, базовим активом яких є окремі види зернових та олійних культур).

Перелік та ієрархія планувальної документації в Україні визначається цілою низкою законів, базовим з яких сьогодні є Закон «Про регулювання містобудівної діяльності»[1]. Відповідно до цього закону в має бути створено систему планувальних документів від Генеральної схеми планування території України до схем планування території сільрад та генеральних планів населених пунктів. В новітній період ситуація щодо розроблення планувальної, містобудівної документації почала змінюватись. Залишки земель, що є в населених пунктах, стали предметом дуже прискіпливого контролю з боку громади та прокуратури. Приватні інвестори, які раніше прагнули за получити земельну ділянку у найпростіший спосіб, найдешевше, без конкуренції через свої прямі контакти з місцевими головами, наразились на проблеми з подальшим використанням таких земель, через законну вразливість порядку їх отримання. Тепер новітні інвестори хотіли б уникнути подібних проблем у тому також сформували запит на формування в громадах планувальної, містобудівної документації.

Органи місцевого самоврядування також почали розуміти, що бездумне і безсистемне роздавання земельних ділянок, в першу чергу для приватної забудови, не формує податкової спроможності місцевих громад, а сподіватись на серйозні інвестиції без наявності планувальної документації стає марною справою.

Отже сьогодні складається певний суспільний запит на пріоритетність розробки та затвердження в адміністративно-територіальних одиницях планувальних, містобудівних документів.

За даними Держкомзему [2], нині в інноваційно-інвестиційній діяльності залучено майже 40 млн га земель. За весь період, що минув від старту земельної реформи, продано понад 23,7 тис. га земель загальною вартістю понад 6,89 млрд грн, у тому числі в передкризовому 2007 році - 5,8 тис. га за більш як 3,5 млрд грн. Проте навіть сьогодні значна частина земель несільськогосподарського призначення, які становлять 30% усього земельного фонду держави, переважно використовуються без правовстановлюючих документів.

Близько 30% земель, приватизованих під особисті селянські господарства та для будівництва, не використовуються за призначенням. Всупереч мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду, лише в 2007 році їх площі зменшились майже на 1,5 млн га, змінивши своє цільове призначення без належного містобудівного обґрунтування.

Це призвело не тільки до численних правопорушень, а й унеможливило впровадження багатьох актуальних містобудівних рішень, спрямованих на реалізацію державних, суспільних та приватних інтересів, без зазіхань на приватну власність.

Варто сказати, що безсистемне роздавання земельних ділянок під так звані окремі сільські господарства, городи, індивідуальне будівництво та їх бездумна приватизація призвели до того, що навколо міст та великих селищ не залишилося земель комунальної чи державної власності, які можна використовувати для вирішення суспільних потреб. Це призводить до того, що неможливо будувати об’їзні дороги, транспортні розв’язки, водогони тощо без викупу раніше безкоштовно розданих земельних ділянок, що веде до здороження будівництва об’єктів, часто до 15-30%.