- •1. Теоретичні засади стратегічного планування розвитку сільських територій.
- •1. 1 Сутність стратегічного планування.
- •2 Система стратегічних планів.
- •1. 3 Методичні підходи до стратегічного планування сільських територій.
- •2. Система стратегічного планування в Україні.
- •3. Удосконалення стратегічного планування.
- •Стратегічна ціль: розвиток сільських територій та територій навколо міст регіону
- •Операційна ціль: підвищення продуктивності сільськогосподарського сектору
- •Список використаної літератури.
- •Курсова робота на тему:
-
2 Система стратегічних планів.
Довгострокове планування. План як правило, розрахований на строк від 5 до 10 років і передбачає формування перспективних цілей, а також прийняття рішень, спрямованих на кращі розподіл його ресурсів, на основі довгострокових прогнозів. Цей вид планування має дві важливих підстави: впровадження нововведень й об'єднання інноваційних стратегій підрозділів.
Середньострокове планування. План розробляються на строк від 1 року до 5 років (найчастіше 5). У порівнянні з довгостроковими ці плани більш докладні й містять більше число кількісних показників, у них наголошується на розподілі ресурсів. Середньостроковий план, як правило, входить складовою частиною у план перспективний. Фінансове планування на строк більше 3-х років втрачає значення, тому що зростає невизначеність.
У середньостроковому плані формулюються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія сільських територій й кожного підрозділу; фінансова стратегія (обсяги й напрямки капіталовкладень, джерела фінансування, структура портфеля цінних паперів); кадрова політика (склад і структура кадрів, їхня підготовка й використання); визначення обсягу й структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання й обліку внутрішньої спеціалізації.
Короткострокове планування. План розрахований на термін до 1 року. Короткострокове планування виступає у формі поточних й оперативних планів.
Поточне планування здійснюється шляхом складання плану роботи на рік з поквартальним розподілом. Поточний план розробляється на основі техніко-економічного розрахунку можливостей й попиту на послуги.
Поточне планування займає проміжне положення між довгостроковим (середньостроковим) і оперативно-календарним плануванням.
Оскільки тактичне планування є способом реалізації стратегічних і довгострокових (середньострокових) планів, то його основним завданням є конкретизація поставлених у стратегічних планах завдань з урахуванням наявних ресурсів.
Рішення, прийняті при тактичному плануванні, менш суб'єктивні, ніж при розробці стратегічних планів, тому що базуються на більш об'єктивній інформації. Вони більш конкретні і завжди прив'язані до показників роботи структурних підрозділів.
Основною ланкою поточного плану є календарні плани, які являють собою детальну конкретизацію цілей і завдань, поставлених стратегічним і середньостроковим планами. Календарні плани виробництва складаються на основі інформації про наявність замовлень, забезпеченості їхніми матеріальними ресурсами: ступеня завантаження виробничих потужностей їхньому використанні з урахуванням обумовлених термінів виконання кожного замовлення. У календарних планах виробництва передбачаються витрати на реконструкцію наявних потужностей, заміну встаткування, навчання робочої сили. У плани по збуту продукції і наданні послуг включаються показники з експорту продукції, закордонному ліцензуванню, наданню технічних послуг й обслуговуванню.
Якщо стратегічне планування можна розглядати як пошук і визначення перспектив діяльності сільських територій, то тактичне планування вважають процесом створення передумов для реалізації цих перспективних завдань. У тактичних планах відображаються заходи, які необхідно здійснити для розширення виробництва, підвищення якості послуг, впровадження передових технологій. Ці плани наголошують на розподілі наявних ресурсів, погодженості строків реалізації основних етапів з метою забезпечення реалізації стратегії.
Показники, що використовуються в економічних розрахунках, можуть бути класифіковані за різними ознаками. З погляду планування найбільш важливим є розподіл показників на такі групи:
• Затверджувані й розрахункові
— затверджувані (директивні) обов'язкові до виконання;
— розрахункові (довідкові) найчастіше використовують для обґрунтування затверджуваних показників чи визначення завдань з їхньої реалізації;
• Кількісні і якісні
— кількісні показники плану виражаються абсолютними величинами (обсяг реалізації послуг, пробіг рухомого складу, фонд оплати праці, чисельність працівників і т.п.);
— якісні показники є величинами відносними (фондовіддача, рентабельність, продуктивність праці, питома витрата матеріалів і т.п.);
• Планові, очікувані й фактичні:
— планові показники визначаються в період розробки планів (до початку їхньої реалізації);
— очікуване виконання показника визначається в момент, коли плановий період не закінчився, але вже є фактичні дані за частину періоду, тобто виникає можливість більш точно спрогнозувати фактичне значення планового показника;
— фактичний показник визначається після завершення планового періоду:
• Натуральні (умовно-натуральні), вартісні й трудові. Поділ показників проводиться на підставі одиниць їх виміру;
Умовно-змінні й умовно-постійні:
— умовно-постійні витрати не залежать від обсягів виробництва;
— умовно-змінні — змінюються пропорційно до зміни обсягів виробництва Тактичне планування може вестися трьома способами:
• «Знизу нагору» — прогресивне планування. При цьому в плануванні активно беруть участь низові ланки . У верхніх ешелонах управління ці плани інтегрують у загальний план;
• «Зверху вниз» — ретроградний метод.
• Зустрічне планування (круговий метод).