§ 7.2 Витрата палива і мастильних матеріалів

В розрахунках по експлуатації МТП розрізняють витрату пали­ва:

а) годинну (за режимами роботи) — на робочому режимі G_т.р., холостому ходу G_т.х. на зупинках машини G_т.з. , на номінальному режимі G_т.н..

б) змінну G_Е.зм., що визначається за тривалістю роботи і годинні витрати на кожному режимі:

;

в) питома (за режимами роботи) на одиницю потужності двигуна ;

на одиницю тягової потужності ; кг/кВт.год.;

г) питома витрата палива на одиницю виконаної роботи:

; кг/м³; кг/га і т.д.

або ж на одиницю затрачених грошових засобів кг/грн.

В ряді випадків витрата палива (наприклад для автомобілів) вра­ховується не в одиницях маси, а в літрах.

Питомі витрати палива залежать не тільки від конструкції маши­ни, але і від режиму роботи, що визначає степінь використання по­тужності.

Рис. 7.1 Залежність питомої витрати палива від степені завантаження двигуна:

1 – дизельні двигуни; 2 – карбюраторні двигуни.

На рисунку 7.1 показано характер зміни питомої витрати палива

від степені завантаження двигуна .( прийнято=100%; при =1,0.)

З графіка видно, що в дизелях питома витрата палива при непов­ному використанні потужності збільшується не так швидко, як в карбюраторних двигунах. Тому на машинах з дизелями більш вигід­но підвищувати енергонасиченість.

Витрата палива на одиницю роботи:

,

але і позначив відносну долю витрат палива на зупинках і холостому ходу машини :

одержимо

,

або враховуючи що одержимо

Фактична витрата палива, що припадає на одиницю виконаної роботи g_га.ср може бути більшою від розрахункової із-за витрат при зберіганні, транспортуванні і заправці. Якщо ці витрати враху­вати коефіцієнтом збільшення витрат , то:

,

де: _т - коефіцієнт перевищення витрат палива.

Якщо витрати палива на робочих ходах назвати основними, а на холостому ходу і зупинках – допоміжними, то основна питома вит­рата палива на оди­ницю роботи виражається залежністю:

Витрата мастильних матеріалів на тракторні роботи як правило встановлюється в процентному відношенні до витрат палива і тому практично окремо не розраховується.

Середня експлуатаційна витрата масла складає в середньому 4 – 6% від витрат палива при цьому угар масла не повинен перевищу­вати 0,8%, якщо угар масла досягає 3% - двигун направляють в ре­монт. Нормативи витрат інших мастильних матеріалів розрахо­вуються виходячи із строків служби масла і місткості системи ма­щення. При цьому слід враховувати передбачені правилами ТО доливання.

§ 7.3 Шляхи зниження паливо-енергетичних затрат

1.Застосовувати енергозберігаючі технології і міроприємства, що зменшують опір машин.

2.Збільшувати середньозмінний, енергетичний і умовний к.к.д. МТА за рахунок кращого використання часу зміни, потужності двигуна і іншими діями, що підвищують продуктивність.

3.Правильне регулювання паливної апаратури і підтримка її в справному стані.

Маневрування швидкісним режимом роботи двигуна і машини в залежності від умов роботи.

Ліквідація втрат палива при його транспортуванні, зберіганні і заправці.

§ 7.4 Експлуатаційні затрати грошових засобів

В експлуатаційних розрахунках застосовують головним чином прямі і приведені експлуатаційні затрати.

Прямі експлуатаційні затрати — це затрати грошових засобів, зумовлені безпосередньо роботою, що виконується.

Накладні і загальногосподарські витрати при цьому не врахову­ються. В прямі затрати включаються: затрати грошових засобів на амортизаційні відрахування S_a; ремонт S_p; технічне обслуговування S_TO ; вартість затрачуваних матеріалів – палива, мастильних і допо­міжних матеріалів S_мат. ; зарплату робітників, що обслуговують агрегат S_з ; вартість допоміжних робіт – підвезення палива, води матеріалів і т.д. S_доп

В існуючої практиці, виходячи з фондів фінансування, затрати на капремонт машин додають до затрат на оновлення і включаються в амортизаційні відраху­вання, а затрати на поточний ремонт в більшості включають в відрахування на технічне обслуговування машин. В цьому випадку:

Прямі експлуатаційні затрати можуть бути віднесені до одиниці продукції або до одиниці виробітки (продуктивності) однієї машини або до всіх машин, які приймають участь в даному процесі. При цьому розрізняють нормативні і фактичні питомі експлуатаційні затрати.

Питомі експлуатаційні затрати

,

де S_річ. і П_річ. — річні експлуатаційні затрати і річна виробітка (продуктивність) машин;

— річні експлуатаційні затрати відповідно по трактору (самохідній машині), робочих машинах, допоміжних пристроях.

Приведені експлуатаційні затрати S_пр. включають в себе не тіль­ки безпосередні (прямі) затрати засобів (собівартість) але і ефектив­ність (за встановленими нормативами) (Е_к =0,15), що одержують в даній галузі народного господарства при використанні капітало­вкладень:

,

де: — річні затрати на експлуатацію;

Е_н = 0,15 — коефіцієнт нормативної ефективності;

К — капіталовкладення.

Якщо потрібно встановити ефективність використання даного парку, або окремої машини за фактичними затратами, що визнача­ють собівартість робіт, розрахунок ведуть за прямими затратами.

Розрахунок експлуатаційних затрат

Всі елементи експлуатаційних затрат можна поділити на такі групи:

1) затрати, що залежать від балансової вартості, встановлених нормативних відрахувань і терміну служби машини;

2) затрати зв’язані з оплатою праці;

3) затрати, що залежать від об’єму фактичного наробітку і пито­мої витрати матеріалів.

Перша група затрат визначається головним чином нормативни­ми відрахуваннями. Її важливішим показником є нормативний тер­мін служби машин.

Норму річних амортизаційних відрахувань на відновлення (ре­новацію) встановлюють в процентах від відновлювальної (балансо­вої) вартості машини, яка повинна враховувати не тільки прейску­рантну ціну, але і транспортні і торгівельні витрати, залишкову вар­тість машини, що списується:

,

де: — норма річних амортизаційних відрахувань;

Р_н — нормативний термін служби (роки);

— річні амортизаційні відрахування;

Б — балансова вартість машин.

Чим менший нормативний термін служби машини Р_н тим більші нормативні середньорічні амортизаційні відрахування і .

Відрахування на капітальний ремонт встановлюють також в процентному відношенні від балансової вартості машин і тому:

де: — амортизаційні відрахування на капремонт;

— процент відрахувань на капремонт.

Тоді:

Нормативи відрахувань на технічне обслуговування машин а_Т.оп. встановлюють на 1 виробітки. Вони повинні покривати середньо­річні затрати на технічне обслуговування при нормативному термі­ну служби машин:

Друга група затрат визначається системою оплати праці і тари­фікацію робіт. В основі існуючої системи основної оплати праці робітників , що обслуговують МТА, покладені або погодинні тари­фні оклади, або тарифні оклади від виробітку.

Крім основної зарплати виплачуються надбавки за класність, за виконання робіт в стисні терміни, за збереження техніки і інше.

З врахуванням коефіцієнтів нарахувань на зарплату загальні річ­ні витрати на зарплату складають:

де: С_нар. — коефіцієнт нарахувань;

_зм.річ. — кількість змін за рік;

— основна зарплата робітників;

— основна зарплата допо­міжних робочих;

П_зм. — продуктивність зміни;

П_зм.н. — нормативна змінна продуктивність;

S_{над.річ.} — річні надбавки.

Третя група затрат визначається за затратами палива, змінному наробітку (продуктивності) на кожному виду робіт і комплексній ціні 1 кг палива, включаючи в себе вартість основного і пускового палива, а також мастильних матеріалів.

Річні затрати на ці матеріали знаходять слідуючим чином:

,

де: S_Т — вартість палива.

Затрати на допоміжні роботи S_в залежать від технології виконан­ня робіт, конструкції машин і умов роботи.

Якщо нормативи відрахувань і а_Т.оп ; Е_н норми виробітку і витрати палива П_зм.н g_гаі планова виробітка П_зм.н встановлені, то експлуатаційні затрат S_n i S_пр.н. розраховують слідуючим чином:

або