Правило управління гепом:

• якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок мар­жа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

• якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок мар­жа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься.

Головне в управлінні гепом це відповідність виду гепу і тенденцій змін % ставки. Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк протягом зафіксованого часового інтервалу.

Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до робочих активів і виражається у відсотках:

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додатний) чи пасивів (коли геп від’ємний) може змінити свою вартість у зв’язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи.

За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, відсотковий ризик — мінімальним, проте одержати підвищений прибуток завдяки сприятливій зміні відсоткових ставок буде неможливо.

Якщо прогнозується зниження ставок, то менеджментові банку необхідно змінити структуру балансу і перейти від додатного гепу до нульового, завдяки чому вдасться звести до мінімуму відсотковий ризик.

5. Загальні принципи управління ліквідністю банку

Під ліквідністю банку - це його здатність швидко і в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах.

Ліквідність банку великою мірою визначає його платоспроможність.

Проблеми ліквідності можуть виникнути у разі здійснення пасивних та актив­них операцій банку, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування.

Джерела формування та напрями використання ліквідних коштів

	Попит	Пропозиція
Активні операції	Надходження кредитних заявок, які банк вирішує задоволь­нити Купівля цінних паперів	Настання строків погашення наданих банком кредитів Продаж активів банку Доходи від надання банківських послуг
Пасивні операції	Зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків Настання строків погашення заборгованості за позиками, одержаними банком Настання термінів платежів до бюджету Виплата дивідендів акціонерам	Залучення депозитів від клієнтів Запозичення коштів на гро­шовому ринку Випуск депозитних сертифікатів Проведення операцій репо

Стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і якості портфеля активів. Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвої втрати вартості перетворюватися в грошову форму.

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи:

1. Високоліквідні активи — це такі активи, які знаходяться в готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку.

2. Ліквідні активи — це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів).

3. Низьколіквідні активи — прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Сутність проблеми банківської ліквідності полягає в тому, що попит на ліквідні кошти рідко дорівнює їх пропозиції в будь-який момент часу, тому банк постійно має справу або з дефіцитом або надлишком ліквідних коштів.

Банки зобов’язані підтримувати три обов’язкові нормативи ліквідності — миттєвої, поточної та короткострокової.

У практичній діяльності банки застосовують три основні стратегії управління ліквідністю: - стратегія трансформації активів (управління ліквідністю через активи) полягає в нагромадженні високоліквід­них активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку.

- стратегія запозичення ліквідних засобів (управління ліквідністю через пасиви) полягає в запозиченні грошових коштів у кількості, достатній для повного покриття потреб ліквідності. - стратегія збалансованого управління ліквідністю - частина попиту на ліквідні кошти задовольняється за рахунок нагромадження високоліквідних активів, а решта — за допомогою проведення операцій запозичення коштів.