24.5. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування рішення суду в касаційному порядку

Повноваження суду касаційної інстанції - це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних з застосуванням про­цесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, постановлених у цивільних справах, законність яких перевіряється в касаційному порядку. Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст.334 ЦПК, у відповідності з якою суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги, касаційного подання прокурора; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного судового рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування оскар­жуваного рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 4) по­становити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження по порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд. Останній пункт переліку повноважень касаційної інстанції новим ЦПК України конкретизовано положенням про те, що суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення ( ст. 336 нового ЦПК України).

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, касаційне подання прокурора, якщо визнає, що судові рішення постановлені з додержанням вимог матеріального і проце­суального права (ст.335 ЦПК України). У новому ЦПК України міститься застереження про те, що не може бути

379

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

скасоване правильне но суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 337 нового ЦПК України).

До безумовних підстав, з якими, згідно із законом (ч. 1 ст. 336 ЦПК), пов'язано скасування судових рішень в усіх випадках, належать: розгляд справи неповноважним суддею або складом суду; прийняття і підписання судового рішення не тим складом суду, який розглянув справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Новий ЦПК України доповнює цей перелік підставою, згідно з якою суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення (п.1 ст. 338 нового ЦПК України).

Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасу­вання рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, адже одне й те саме процесуальне порушення залежно від обставин справи може мати різні процесуальні наслідки.

У випадках, коли зазначені в частині першій ст.336 ЦПК порушення закону допущені судом першої інстанції і не були усунені судом апеляційної інстанції або одночасно допущені судом апеляційної інстанції після скасування судових рішень, справа направляється на новий розгляд суду першої інстанції. При допущенні цих порушень тільки судом апеляційної інстанції справа передається на новий апе-ляційний розгляд.

Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, якщо постановлене у відповідності із законом рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст.338 ЦПК).

380

До істотних порушень норм процесуального права, які вимагають скасування апеляційної ухвали і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, можна віднести: 1) незазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався (п. 8 ст. 313 ЦПК); 2) неправильну відмову суду апеляційної інстанції дослідити нові докази, надані особами, які оскаржують судові рішення, і на які є посилання в апеляційній скарзі чи апеляційному поданні прокурора (ч. 2 ст. 293 ЦПК); 3) порушення вимог процесуального права при дослідженні апеляційною інстанцією нових доказів (ч. 2 ст. 301 ЦПК).

Закриття провадження у справі й залишення заяви без розгляду може мати місце лише на підставі ст. 227 (крім п. 4 і 5) та ст. 229 ЦПК. Залишення заяви без розгляду за п. 4 і 5 ст. 227 ЦПК судом касаційної інстанції неможливе, оскільки зазна­чені пункти стосуються лише провадження в суді першої інстанції.

Право позивача відмовитися від позову, а сторін -закінчити справу шляхом укладення мирової угоди перед­бачено сг. 332 ЦПК. Вирішуючи зазначені питання, суд касаційної інстанції повинен дотримуватися правил, перед­бачених ст.ст. 103, 179, 227 ЦПК. Відмова позивача від позову, намір сторін закінчити справу мировою угодою можуть бути заявлені на будь-якій стадії процесу до виходу судової палати в нарадчу кімнату.

Крім того, суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст.ст. 227, 229 ЦПК. Ці положення не застосовуються до випадків, коли після ухвалення рішення судом першої або апеляційної інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона по спірних право­відносинах померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво (ст. 339 ЦПК).

Згідно зі СТ.340 ЦПК суд касаційної інстанції вправі змінити судове рішення, якщо обставини справи встановлені

381

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

повно і правильно, але порушено або неправильно застосовано закон, який поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що забезпечує більш оперативний захист порушених прав і процесуальну економію.

Під терміном "зміна рішення" мається на увазі перш за все зміна резолютивної частини (зміна розміру присудженої суми, перерозподіл між сторонами стягнутого судом державного мита тощо).

Зміненим також вважається рішення, якщо корективи вносяться до його мотивувальної частини, наприклад, зміню­ється юридична кваліфікація правильно встановлених судами фактів чи виникає потреба у виключенні з мотивувальної частини рішення посилання на закон, який не підлягав застосуванню, або в доповненні її посиланням на закон, який підлягав застосуванню до правовідносин, що виникли.

Під зміною рішення мається на увазі внесення до нього таких поправок, які не зачіпають його характеру та суті. Згідно зі ст. 334 ЦП К суд, що розглядає справу в касаційному порядку, має право внести в судове рішення будь-яку зміну, незалежно від того, чи погіршує це становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції може давати судові, якому справа надсилається на новий розгляд, обов'яз­кові для нього вказівки лише з питань застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Обов'язковість таких вказівок не суперечить засаді незалежності суддів, оскільки ця засада узгоджується з положенням про підкорення суддів Конституції України та закону, а обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції стосується саме питань застосування закону.

Вказівки щодо оцінки доказів, можливості ухвалення того чи іншого рішення суд касаційної інстанції давати не має права (ст. 333 ЦПК). Якщо на порушення вимог закону такі вказівки (висновки і мотиви) будуть наведені в рішенні суду касаційної

382

інстанції, то вони не є обов'язковими для суду, який повторно розглядає справу в першій або апеляційній інстанції. Цим забезпечується незалежність суддів у встановленні фактичних обставин.

Порядок розгляду касаційної скарги (касаційного подання прокурора), що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, врегульовано у ст. 346 ЦПК. У таких випадках суд касаційної інстанції розглядає скаргу (подання) за правилами гл. 41 ЦПК ("Касаційне провадження")-Залежно від обґрунтованості зазначених процесуальних документів суд приймає ухвалу або рішення відповідно до вимог ст. 334 ЦПК. При цьому за наявності підстав можуть бути скасовані первинні ухвала або рішення суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги, подання і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд; 3) ска­сування судового рішення з припиненням провадження в справі чи залишенням заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помил­ково скасоване судом апеляційної інстанції (ст.342 ЦПК).

Ст.342 нового ЦПК України визначає підстави для відхилення касаційної скарги на ухвалу суду або її зміни чи скасування. У разі, коли ухвалу суду, яка оскаржується, судом першої чи апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог закону суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін.

Суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;

Суд касаційної інстанції змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування (ст. 342 нового ЦПК України).

383

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Згідно зі ст. 344 нового ЦП К України чітко розмежовано випадки прийняття судом касаційної інстанції ухвал і рішень. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін; скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом; відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Ухвала суду касаційної інстанції здійснюється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам статті 343 ЦП К і містити: 1) час і місце її постановления; 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; 3) імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; 6) узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; 7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; 8) наслідку розгляду касаційної скарги, касаційного подання прокурора, які формулюються у резо­лютивній частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду касаційної інстанції.

Новим ЦПК чітко визначено структуру ухвали суду касаційної інстанції, яка повинна складатися зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Водночас закріплюється, що у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а у разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції (ст. 345 нового ЦПК України).

384

Суд касаційної інстанції постановляє рішення при реа­лізації ним свого повноваження - у разі зміни ним рішення по суті справи. Рішення суду повинно бути здійснено в письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст.344 ЦПК. У рішенні зазначається: час і місце його постановления; назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; особи, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; мотиви скасування або рішення; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акта, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат.

Рішення або ухвала суду касаційної інстанції готується суддею-доповідачем і підписується головуючим та суддею-доповідачем (ст. 341 ЦПК).

На відміну від провадження в судах першої та апеля­ційної інстанцій протокол судового засідання в касаційному провадженні не ведеться, оскільки судом касаційної інстанції нові докази не досліджуються, а предметом перевірки є лише дослідження питань законності оскаржуваних судових рішень на підставі матеріалів справи і пояснень осіб, які з'явились у судове засідання.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) негайно після їх постановления і оскарженню не підлягають.

25»

При встановленні обґрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або рішення відповідно до ст. 334 ЦПК, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення (ст.346 ЦПК).Після закінчення касаційного про­вадження справа, що була предметом розгляду суду касаційної

385

Чорнооченко C.I.

інстанції, повертається до суду першої інстанції, який відкрив по ній провадження. Новим ЦОК України цей термін визначено в сім днів.