21.12. Розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність

державного виконавця або іншої посадової особи

державної виконавчої служби

Згідно зі СТ.7 Закону України „Про виконавче прова­дження" державний виконавець зобов'язаний використо­вувати належні йому права в точній відповідності з законом і не допускати у своїй діяльності порушень прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або притягнутим до проведення виконавчих дій, державним виконавцем повинні бути роз'яснені їх права відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Дії державного виконавця, його відмова в здійсненні певної виконавчої дії, зволікання з виконанням виконавчих дій, а також відмова в задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або притягнутими до виконання виконавчих дій у порядку, установленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно зі СТ.85 Закону України „Про виконавче проваджен­ня" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших

302

посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у вчиненні зазначених дій стягувачем або боржником може бути подана скарга начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби, чи до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, чи до іншого суду відповідно до вимог закону.

Заявниками по даній категорії справ можуть виступати учасники виконавчого провадження і особи, які залучаються до здійснення виконавчих дій. Вони мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їх права чи свободи (ст.248²⁰ ЦПК).

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного вико­навця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду за місцезнаходженням відпо­відного відділу державної виконавчої служби або до іншого суду відповідно до вимог закону. Про подачу скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше ніж наступного дня після прийняття її судом (ст.248²¹ ЦПК).

Для звернення зі скаргою до суду за загальним правилом установлений десятиденний строк, обчислюваний із дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення її прав чи свобод. І тільки в разі оскарження постанови державного виконавця про відкладення провадження вико­навчих дій (ст.32 Закону України „Про виконавче прова­дження") скарга повинна бути подана до суду в триденний строк із дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення її прав чи свобод.

Пропуск зазначених строків не є підставою для відмови в прийнятті скарги, тому що він може бути поновлений судом

303

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

при наявності поважних причин. Скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд по клопотанню заявника не знайде підстав для її поновлення.

Скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи безді­яльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника (ст.248²³ ЦПК).

За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу Державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повно­важень державного виконавця або іншої посадової особи Державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може допустити негайне виконання рішення.

Рішення суду в справі може бути оскаржене (ст.248²⁴ ЦПК).

Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в

304

задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника (ст.248²⁵ ЦПК).

Рішення суду за скаргою надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заяв­нику. Про виконання рішення відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання рішення суду (ст.248²⁶ ЦПК).

21.13. Розгляд справ про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов'язковому страхуванню

Відповідно до СТ.249 ЦПК заява про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського на­селення і державному обов'язковому страхуванню подається відповідно фінансовим відділом виконавчого комітету районної, міської або районної в місті Ради народних депутатів, або виконавчим комітетом селищної чи сільської Ради народних депутатів, або органом державного страхування в суд за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна.

У залежності від виду недоїмки ініціаторами цих справ можуть бути фінансовий відділ виконкому районної, міської або районних у місті рад або виконком селищної, сільської ради, або орган державного страхування.

Згідно з ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" здійснення контролю за додержанням податкового законодавства покладено на органи державної податкової служби, які мають право стягу­вати в бюджет і державні цільові фонди донараховані за результатами перевірок суми податків, інших платежів, суми недоїмки з податків, інших платежів. Права органів стягнення і порядок стягнення не внесених у строк податків і непо-

20« 305

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

даткових платежів регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" і Інструкцією про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. прийнятою 15 листопада 1993 р. Не внесені в строк податки і неподаткові платежі, за загальним правилом, стягуються з громадян за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів. У судовій практиці податкові інспекції звертаються до суду або з позовами про стягнення недоїмок, або з заявами в порядку даної глави ЦПК. На думку Вер­ховного Суду України, останнє є правильним, оскільки ці вимоги виникають з адміністративних правовідносин. У разі несплати передбачених постановою сум державна податкова інспекція може звернутися до суду з заявою про стягнення недоїмки (якщо неможливо одержати виконавчий напис).

У заяві повинно бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів, сума платежів і строки їх сплати, сума недоїмки, що підлягає стягненню, пені і строк платежу, по якому утворилась недоїмка.

При подачі заяви до суду до неї повинні бути додані: 1) копія платіжного повідомлення, страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника з зазначенням часу вручення йому платіжного документа, розміру і строку платежу; 2) виписка з постанови загальних зборів громадян про про­ведення самооподаткування і суму самооподаткування, акт опису майна недоїмника, а при відсутності у недоїмника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, - акт про відсутність майна; 3) довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недо­статності його для погашення недоїмки ( ст. 250 ЦПК).

При розгляді справи суд повинен перевірити: чи перед­бачений законом даний вид платежу; чи є законні підстави для стягнення з громадянина даного платежу; чи додержано органами стягнення встановленого законом порядку при-

306

тягнення громадянина до платежу; чи взято до уваги органами стягнення пільги в разі, якщо за законом громадянин має право на них.

Якщо у суду виникнуть сумніви в правильності обчис­лення розміру платежу, він своєю ухвалою зупиняє про­вадження у справі і надсилає матеріал органові стягнення для перевірки. Провадження у справі відновлюється після перерахунку платежу органом стягнення або підтвердження заяви про стягнення його вищестоящим органом (ст.251 ЦПК).

Рішення суду по даній категорії справ має відповідати загальним вимогам ЦПК. У законну силу воно вступає також у загальному порядку. Тому рішення може бути оскаржено в суд апеляційної інстанції, а після вступу його в законну силу -у суд касаційної інстанції.

Особливості рішення в справах про стягнення недоїмок передбачені ст. 252 ЦПК. Якщо суд встановить, що заява про стягнення недоїмок є обґрунтованою, він постановляє рішення про стягнення з недоїмника суми заборгованості, яка підлягає стягненню. Законодавство не надає суду права зменшувати розмір недоїмки (у тому числі і сплати фінансової санкції) залежно від матеріального стану громадянина.

Згідно зі ст. З Закону України "Про виконавче прова­дження" судові рішення є підставами примусового виконання, відповідно до яких видаються виконавчі листи. Як один з найважливіших заходів примусового виконання ст. 4 зазна­ченого Закону передбачає звернення стягнення на майно. За заявою стягувача, який визначений судовим рішенням залежно від характеру недоїмки, державний виконавець відкриває виконавче провадження і надсилає боржнику постанову про це. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання судового рішення в межах семи днів. З метою забезпечення виконання рішення за заявою стягувача державний виконавець одночасно з ухваленням постанови про відкриття виконавчого прова­дження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що вказує в постанові про відкриття виконавчого про-

20»

307

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

вадження. При накладенні арешту державний виконавець повинен враховувати розмір недоїмки (ст.253 ЦПК).

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконає судове рішення, не внесе зазначену в рішенні суду недоїмку, державний виконавець невідкладно починає його примусове виконання за загальними правилами і в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".