5. Правовий режим майна господарських товариств.

Правовий режим майна регулюється ЦК, ГК, ЗУ „Про господарські товариства”, ЗУ «Про акціонерні товариства», статутом чи засновницьким договором товариства.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Правовий режим майна товариства залежить від його організаційно-правової форми.

Господарське товариство є власником:

майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески;

продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства;

доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, за винятками, встановленими Законом України «Про господарські товариства». Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Проблемні питання формування статутного фонду. Статутний капітал товариства традиційно виконує кілька функцій: є початковою майновою базою товариства, інструментом для визначення частки кожного учасника, гарантом відповідальності перед кредиторами (в межах статутного капіталу) – хоча ця функція законодавцем ослаблюється, судячи зі змін до законодавства щодо ТОВ. За чинним ЦК він спрямований на встановлення співвідношення з розміром чистих активів товариства на кінець фінансового року, що мають бути не меншими від розміру статутного капіталу, що в цілому сприяє гарантуванню відповідальності товариства.

Дискусійного характеру набуло питання про гарантійну функцію статутного капіталу, оскільки, як свідчить досвід зарубіжних країн, норми іноземних законів спрямовані на збереження всього комплексу майна юридичної особи. На жаль, українське законодавство нестабільне і неефективне, щоб виконати таке завдання, не сприяє цьому і податкова система. Проте гарантійної функції статутного капіталу не слід заперечувати, оскільки у його розмірі заявлена нижня межа відповідальності. Верхня включає і те майно, що належить товариству, окрім статутного капіталу.

Статутний капітал товариства створюється за рахунок вкладів учасників (засновників). За ст. 13 Закону України „Про господарські товариства” вкладами можуть бути: обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Для формування статутного капіталу використовуються майнові права інтелектуальної власності на твори, на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, комерційну таємницю, торговельну марку, селекційні досягнення, а також суміжні майнові права інтелектуальної власності. Не можуть бути внесені у статутний капітал права на наукові відкриття, оскільки відсутні майнові права інтелектуальної власності на цей об’єкт, географічні зазначення, оскільки права на його використання може набути юридична особа лише індивідуально з дозволу компетентного органу державної влади. Виконуючи функцію індивідуалізації суб’єкта підприємницької діяльності, не може бути вкладом і комерційне найменування, за винятком випадку його передачі разом з цілісним майновим комплексом або частиною цілісного майнового комплексу (ст. 490 ЦК).

Ноу-хау чинним законодавством не визначено як об’єкт права інтелектуальної власності. Його зачасту розглядають як різновид комерційної таємниці. Проте у листі Держпідприємництва від 15 листопада 2002 року вказується, що такий вклад у статутний капітал можливий, хоч і не передбачено, як засвідчити його передачу.

Щодо права користування природними ресурсами, що є спеціальним правом, його оформлення як вкладу у статутний капітал неможливе через необхідність відповідного дозволу компетентного державного органу для товариства, тобто таке право надається державою.

Вклади підлягають грошовій оцінці, що здійснюється відповідно до ст. 115 ЦК за згодою учасників товариства або у встановлених законом випадках підлягають незалежній експертній перевірці.

Статутний капітал не може формуватись за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних в кредит та під заставу, за винятком, встановленим щодо банківських установу зв’язку з подоланням фінансової кризи. Інших заборон закон прямо не передбачає. Але зрозуміло, що не може бути вкладами у статутний капітал майно, яке не перебуває у цивільному обороті. Видається, що недоцільно вносити вклад майном, що швидко псується, продуктами харчування. Очевидно, вкладом може бути те, що реально існує. Наприклад, очікуваний врожай слугувати вкладом не може. Думається також, що вклад у вигляді певного виду майна чи прав має бути вигідний товариству, потрібний для здійснення його діяльності. Не повинно бути вкладів просто для “обліку”.

Окремі види майна і права інтелектуальної власності є дуже ризиковими для вкладу. Як свідчить практика, оцінка об’єкта права інтелектуальної власності за короткий термін може значно змінитися. Негативні наслідки матимуть місце для товариства і учасників, якщо зміна полягатиме у зменшенні вартості об’єкта.

Зауважимо, що у статутний капітал вноситься не об’єкт права інтелектуальної власності, а права на нього. Досконалої методики оцінки прав інтелектуальної власності немає. Єдиний Закон, що стосується даного питання, “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” не дозволяє належно вирішити проблему оцінки прав інтелектуальної власності. Не вирішено законодавчо і процедуру внесення прав інтелектуальної власності у статутний капітал. Адже до державної реєстрації товариства засновнику ні з ким укладати письмовий договір про передачу прав. Попередній договір, що є по суті обіцянкою, як зауважує В.М. Кравчук, не може нами розглядатися як такий, що свідчить про передачу прав інтелектуальної власності.

Думається, варто законодавчо передбачити способи засвідчення внесення вкладів, бо сьогодні це питання на практиці вирішується по різному, що нерідко призводить до “відмивання капіталу”. Наприклад, права інтелектуальної власності щодо наукового твору “Методика организации учебно-тренировочного процесса футбольной команды” та деякі інші документи про передачу трансферних прав були оцінені у 3 млрд. 500 млн. грн. та передані футбольним клубом. Суду навіть саму книгу чи її копію як доказ передачі прав на об’єкт, що реально існує, відповідачі не надали.

Вклади, що за змістом є правами, досить проблематичні для залучення до відповідальності перед кредиторами, особливо, якщо вони не можуть використовуватись у діяльності кредитора. Що стосується прав інтелектуальної власності, то для передачі кредитору невиключних прав потрібна згода особи, яка є власником виключних прав.

У літературі висловлені різні думки щодо вкладів у вигляді прав інтелектуальної власності. О. Янкова вважає за необхідне заборонити такі вклади, з чим не погоджується В.М. Кравчук. Ю. Атаманова пропонує дозволити внесення прав інтелектуальної власності у статутний капітал лише за умови, що такі вклади не входитимуть до мінімального статутного капіталу.

Доцільно все ж не відмовлятися від прав інтелектуальної власності – вкладів, оскільки вони корисні для товариств. Проте, щоб зменшити ризик таких вкладів, необхідно законодавчо передбачити або обмеження їх частки у статутному капіталі – і тут слушна пропозиція Ю. Атаманової - , або заміну іншим майном товариства.

Отже, види вкладів, порядок їх внесення, способи їх внесення, засвідчення їх внесення у статутний капітал господарського товариства потрібно законодавчо врегулювати.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду у встановленому порядку, але не нижче визначеної законом мінімальної межі.

У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п'яти відсотків суми прибутку товариства.

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства.

Майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.

Статутний фонд холдингової компанії згідно ст. 5 Закону „Про холдингові компанії в Україні” формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного фонду холдингової компанії.

У разі якщо до порядку денного загальних зборів акціонерів холдингової компанії включено питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії, такі загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі у них акціонерів (їх представників), що мають відповідно до статуту холдингової компанії більш як 80 відсотків голосів.

Прийняття рішення про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств або ліквідацію холдингової компанії належить до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії. Зазначені рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів (їх представників), які зареєструвалися для участі в загальних зборах, з урахуванням обмежень, встановлених Законом.

Статутом холдингової компанії встановлюються обмеження щодо правочинів, які мають право вчиняти органи управління компанії, а також випуску цінних паперів.

Господарське товариство не може мати у власності цінні папери холдингової компанії, корпоративним підприємством якої воно є.

Статутний фонд державної холдингової компанії формується за рахунок належних державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств у встановленому законодавством порядку.

Акції державних холдингових компаній не можуть бути передані в управління будь-яким особам.

Державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.

Державній холдинговій компанії забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до відчуження акцій (часток, паїв) або майна, внесених до її статутного фонду, до завершення процесу її приватизації.

Підготовку до продажу акцій державної холдингової компанії проводять її засновник (засновники) та державні органи приватизації у встановленому законодавством порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом. При цьому акції (частки, паї) корпоративних підприємств, внесені до її статутного фонду, не передаються державним органам приватизації з метою їх подальшого продажу.

Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

6. Особливості правового режиму окремих видів майна (військового майна, основних фондів, майна творчих спілок, видавництв, підприємств книгорозповсюдження, редакцій ЗМІ, Національної академії наук України, земельних ділянок державної та комунальної власності).

а) Правовий режим майна Збройних Сил.

Законами України „Про Збройні Сили України”, „Про оборону України” закріплено повноваження КМУ щодо забезпечення Збройних Сил державним майном та необхідними ресурсами.

Земельні ділянки військовим частинам надаються у постійне користування згідно ЗУ „Про використання земель оборони” від 27.11.2003 року.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. За Законом „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.

Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком озброєння та бойової техніки, що передаються лише до військових формувань.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України. Відчуження та реалізація військового майна регулюються Постановами КМУ „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил” від 28 грудня 2000 року, „Деякі питання реалізації рухомого військового майна” від 11 лютого 2010 року, „Деякі питання реалізації та управління військовим майном” від 15.08.2007 року (Див. Постанови).

Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Відповідно до ст.7 Закону „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

До оренди військового майна застосовується Закон „Про оренду державного і комунального майна” з врахуванням вимог спеціального законодавства.

Заслуговує уваги Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2009 року у справі за конституційним поданням приватного підприємства „Автосервіс” (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), де зроблено висновки про військове майно як об’єкт цивільних прав та про поширення переважного права наймача (орендаря) на придбання орендованого військового майна у разі його продажу (Див. Рішення КСУ).

Згідно вимог ст. 8 вказаного Закону кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

б) Основні фонди.

Відповідно до ч.5 ст.75 ГК відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГК та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. За ч. 6 ст. 141 ГК відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

в) Відповідно до Закону „Про посилення захисту майна редакцій ЗМІ, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок” від 20.05.2010 р. заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки.

Під відчуженням приміщень розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових актів, які передбачають перехід права власності або користування до інших юридичних та фізичних осіб, а також продаж майна під час провадження у справі про банкрутство.

Нерухоме майно друкарень, видавництв, інформаційно-виробничих комплексів, що увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) на базі майна, переданого у державну чи комунальну власність згідно з Законом України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" може бути об'єктом оренди виключно редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок. Перепрофілювання цих об'єктів забороняється.

Законом від 15.01.2009 року тимчасово встановлено мораторій на відчуження приміщень та майна редакцій державних та комунальних ЗМІ, а також мораторій на передачу зазначених приміщень та майна в оренду чи інше користування фізичним і юридичним особам.

г) Майно Національної академії наук.

За Законом „Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу” від 07.02.2002 р. майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи , що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління.

Безоплатна передача майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, що віднесені до відання Національної академії наук України або галузевих академій наук, здійснюється без оподаткування, якщо підставою для такої передачі є рішення Національної академії наук України або галузевої академії наук. Національна академія наук України:

веде облік об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України, здійснює контроль за ефективністю використання таких об'єктів; надає дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України; надає дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання Національної академії наук України;

вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу Національної академії наук України; виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України;

надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надає дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України;

приймає рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України, та визначає розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, що не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання; Кошти, що отримані від оренди об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук України та організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України. Галузеві академії наук:

ведуть облік об'єктів майнового комплексу галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об'єктів; надають дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання галузевих академій наук; надають дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання галузевих академій наук; вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'єктів майнового комплексу галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу галузевих академій наук; виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування галузевим академіям наук;

надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні галузевих академій наук;

приймають рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні галузевих академій наук, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні галузевих академій наук, та визначають розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, який не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання. Кошти, що отримані від оренди об'єктів майнового комплексу галузевих академій наук, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань галузевих академій наук та організацій, що віднесені до відання галузевих академій наук. Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України На нерухоме майно Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Продаж основних засобів Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється лише на конкурсних засадах.

Кошти, отримані від використання та реалізації майна Національної академії наук України, галузевих академій наук та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються на виконання їх статутних завдань.

Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних галузевих академій наук, самостійно розпоряджаються доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Кошти, отримані від надання дозволених законодавством платних послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних галузевих академій наук, мають право спрямовувати отримані від надання дозволених законодавством платних послуг кошти, за виключенням тієї частини, яка відповідно до закону має перераховуватися до Державного бюджету України на відповідний рік, на реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об'єктів, розвиток соціально-побутової бази та соціальну підтримку наукових працівників.