Вирішення завдання:

Спосіб вчинення злочину є обов'язковою ознакою складу злочину у випадках, коли він:

• прямо зазначений у законі;

• однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті.

Спосіб має важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину. Спосіб має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації кримінальної відповідальності. Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК.

Тема: Суб'єктивна сторона злочину

Завдання 6. К. звернулася до свого знайомого – судимого за насильницькі злочини Д. із проханням сприяти в поверненні грошей (9 тис. грн.), які їй заборгувала В. За допомогу вона пообіцяла винагороду в 1,5 тис грн. Вистеживши В., Д. разом із своїм приятелем X. (якому він пообіцяв 400 грн. за сприяння у злочині) заштовхнули її до автомобілю й вивезли за місто, де тримали два тижні в підвалі недобудованої дачі, прив'язану до металевого кільця. Від холоду й вогкості у підвалі В. захворіла на пневмонію. Бачачи, що В. погано себе почуває, X. пропонував відпустити її або відвезти до лікарні, але Д. заборонив це робити, сказав: «Та нехай хоч здохне, але щоб гроші повернула». Від пневмонії В. померла.

Що таке суб'єктивна сторона злочину? Які ознаки її характеризують? Що таке вина та її форми? Визначте форму і вид вини у вчиненому, проаналізуйте його інтелектуальний і вольовий моменти.

Вирішення завдання:

1. Суб'єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення невідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки.

2. Ознаки: вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові. Вина особи – це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину. Проте в багатьох злочинах суб'єктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Вони мають значення обов'язкових ознак лише в тих випадках, коли названі в диспозиції закону як обов'язкові ознаки конкретного злочину.

3. Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Форми вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості (самонадіянності) та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.

4. Винні діяння, що зазначені у даній ситуації:

1) К. звернулася до свого знайомого – судимого за насильницькі злочини Д. із проханням сприяти в поверненні грошей, які їй заборгувала В. за певну грошову винагороду. Форма вини – непрямий умисел, тому що К. усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (враховуючи кримінальне минуле Д.), але чітких вказівок щодо того, як цей борг має бути стягнуто не надавала. К. та Д. в даному випадку є співучасники.

2) Д. разом із своїм приятелем X. заштовхнули її до автомобілю й вивезли за місто, де тримали два тижні в підвалі недобудованої дачі, прив'язану до металевого кільця. Винне діяння – незаконне позбавлення волі або викрадення людини (стаття 146 КК України). Форма вини – прямий умисел. В даному випадку ми бачимо вольовий момент умислу, тому що Х., як співучасник, бажає, щоб настали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти Д.

3) Від холоду й вогкості у підвалі В. захворіла на пневмонію, від якої померла. Винне діяння – залишення в небезпеці (стаття 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (стаття 136). Форма вини – необережність у виді злочинної самовпевненості. В даному випадку ми бачимо інтелектуальний момент умислу з боку Х., тому що він передбачає суспільну небезпечність діяння, вчиненого ним разом з Д.

5. Умисел при співучасті, як і в злочині, вчинюваному однією особою, містить у собі інтелектуальні і вольові моменти. Однак оскільки злочин вчиняється в співучасті, і той і інший моменти умислу мають свою специфіку.

Специфіка інтелектуального моменту полягає в тому, що співучасник усвідомлює суспільну небезпечність не лише вчиненого ним особисто діяння, але й суспільну небезпечність діяння, яке вчиняє виконавець. Співучасник також передбачає, що в результаті цих дій виконавця настане суспільно небезпечний наслідок. Тобто співучасник передбачає, що в результаті його дії розвиток причинного зв'язку призведе до того, що виконавець вчинить задуманий співучасниками злочин.

Вольовий момент умислу при співучасті виявляється насамперед у бажанні настання наслідків, коли всі співучасники бажають, щоб настали наслідки, яких своїми безпосередніми діями прагне досягти виконавець. У злочинах з формальним складом співучасники бажають, щоб виконавець вчинив задуману ними злочинну дію.

Завдання 7. М. влітку наймався охороняти сади, для чого незаконно придбав гладкоствольну мисливську рушницю й патрони до неї. В частині патронів він зменшив кількість пороху й зарядив їх кам'яною сіллю. Під час святкування дня народження М. його знайомий К. повів себе зухвало, ображав гостей, бив посуд. М. намагався вигнати його з квартири, але К. опирався. Тоді М. узяв рушницю, й, вважаючи, що вона заряджена патроном із сіллю, вистрілив, цілячись К. в ноги. Однак, в рушниці насправді був заряджений патрон з картеччю (про що М. забув). Від отриманого широкого поранення (в тому числі ушкодження пахової артерії) К. помер на місці. М. намагався зупинити кровотечу, викликав медичну допомогу.

Варіант: М. прицільно вистрілив К. в обличчя. Патрон було споряджено сіллю. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, цими діями потерпілому було завдано тілесні ушкодження у вигляді поранення верхньої частини обличчя з руйнуванням і дефектом (відсутністю) м'яких тканин перенісся, прилеглих ділянок бічних поверхонь носа та очних впадин, лівого надбрів'я, верхньої повіки лівого ока, а також кісткових структур носа, що може бути усунено лише шляхом операції.

Що таке суб'єктивна сторона злочину? Які ознаки її характеризують? Що таке вина та її форми? Визначте форму вини і вид вини в обох варіантах. Обґрунтуйте відповідь.