30. Порядок атестації робочого місця

Атестація робочих місць є комплексною оцінкою всіх чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, супутніх со­ціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і пра­цездатність у процесі трудової діяльності. Атестація робочих місць за умовами праці обов'язково прово­диться на всіх підприємствах, установах, організаціях, незалеж­но від їх галузевої належності і форм власності. На обов'язко­вість та необхідність її проведення впливає факт наявності тех­нологічного процесу, обладнання, сировини та матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть вплинути на здоров'я працюючих, а на їх нащадків. Метою проведення атестації робочих місць за умовами праці є встановлення на конкретному підприємстві, в установі, організації права працівника на безпечні, здорові умо­ви праці, захист його життя й здоров'я, встановлення пільг і компенсації за шкідливі та небезпечні умови праці.

Атестація робочих місць за умовами праці має плановий ха­рактер. Відповідно розрізняють планову (чергову) та позаплано­ву (позачергову) атестації. Планова атестація проводиться у строки, визначені колективними договорами, але не рідше одно­го разу на п'ять років. Проведення позапланової атестації здійс­нюється при наявності певних підстав та з ініціативи відповід­них суб'єктів. Вона проводиться з ініціативи роботодавця, ви­борного органу первинної профспілкової організації, найманих працівників підприємства або їх виборного органу, органів дер­жавної експертизи умов праці з участю санітарно-епідеміологіч­ної служби Міністерства охорони здоров'я України, якщо відбу­лася докорінна зміна умов і характеру праці.

Комплексний характер атестації робочого місця за умовами праці полягає у вивченні і дослідженні цих факторів виробничо­го середовища, що можуть негативно вплинути на здоров'я пра­цівників, та в розробленні системи заходів, спрямованих на зне­шкодження таких факторів.

Під час проведення атестації робочих місць за умовами праці виявляють причини та фактори виникнення шкідливих і небез­печних умов праці, проводять дослідження та комплексну оцін­ку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо їх відповідності вимогам стандартів, норм і правил (включаючи проведення гігієнічної, технічної та організаційної оцінки). За результатами проведеної оцінки факторів виробничого середови­ща встановлюється ступінь шкідливості та небезпечності умов праці на основі гігієнічної класифікації: особливо шкідливі і особливо важкі умови праці; шкідливі і важкі умови праці; шкідливі умови праці.

За результатами проведеної атестації робочих місць склада­ють такі переліки:

а) робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, праців­никам яких підтверджується право на встановлені законодавст­вом пільги і компенсації; 

б)            робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, праців­

никам яких підтверджується право на пільги і компенсації за

рахунок коштів підприємств;

в)             робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких

необхідно здійснити першочергові заходи з поліпшення умов

праці.

Фінансування заходів з управління охороною праці здійсню­ється роботодавцем, працівники не несуть жодних матеріальних витрат. Витрати роботодавця на охорону праці повинні стано­вити не менш 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Якщо ж роботодавець утримується за рахунок бюджету, то втра­ти на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і мають становити не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Порядок використання коштів і матеріалів, ви­ділених на проведення заходів по охороні праці, зазначається у колективному договорі. У ньому слід також передбачити необ­хідні витрати, джерела фінансування, строки та відповідальних осіб за проведення заходів з охорони праці. План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору. Він охоп­лює систему заходів щодо доведення умов праці до встановлених норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Напри­клад:

проведення атестації робочих місць на відповідність їх норма­тивним актам про охорону праці;

забезпечення працюючих спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

реалізація заходів щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами й матеріалами, іншими несприятливими та небезпечними факторами виробництва;

впровадження систем автоматичного контролю та сигналіза­ції наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, пристроїв аварійного вимкнення виробничого устаткування та комунікацій у разі виникнення небезпеки для працюючих;

проведення експертизи технічного стану будівель та споруд, експертизи та діагностики потенційно небезпечних об'єктів, устаткування, обладнання;