- •2. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.
- •3. Завдання науки «юридична деонтологія».
- •4. Сучасні підходи до викладання курсу.
- •5. Юридична діяльність та професійна діяльність юриста. Система юридичної діяльності.
- •6. Система стандартів вищої освіти.
- •7. Суб′єкти освітньої діяльності.
- •7. Загальна характеристика закладу вищої юридичної освіти.
- •8. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •10. Форми навчання.
- •11. Види навчальних занять з теоретичної підготовки.
- •12. Значення освітньо-кваліфікаційні характеристики.
- •13. Юридична практична діяльність і правова практика.
- •14. Основні дії юридичної практичної діяльності.
- •15. Процедури, умови, прийоми та засоби здійснення юридичної практичної діяльності.
- •16. Основні вимоги та умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.
- •17. Права та обов′язки суб′єктів юридичної практичної діяльності.
- •18. Суддівська діяльність.
- •19. Прокурорська діяльність.
- •20. Адвокатська діяльність.
- •21. Нотаріальна діяльність.
- •22. Юрист-консульт.
- •23. Загальна характеристика та види професіограм юридичних професій: судді, прокурора, слідчого, адвоката, нотаріуса, юриста-консультанта.
- •24. Система психічних якостей особистості юриста.
- •25. Здібності та характер особистості юриста.
- •26. Психологія професійного спілкування і міжособистісні відносини у службовому колективі.
- •27. Юридичний конфлікт: поняття, види та суб′єкти.
- •28. Поняття професійної культури юриста.
- •29. Фактори формування професійної свідомості та культури юристів.
- •30. Причини професійної деформації працівників юридично сфери.
- •31. Етична культура юриста.
- •37. Кодекс професійного етикету юриста.
- •38. Політична культура.
- •39. Інформаційна культура юриста.
-
4. Сучасні підходи до викладання курсу.
Особливості методології викладання курсу юридичної деонтології багато в чому залежать від ряду факторів, серед яких знаходяться такі: кількість годин, виділених на вивчення дисципліни; особливості авторського бачення окремих проблем деонтологічного походження; співвідношення кількості лекційних та семінарських занять; визначення меж та структури предмету курсу; логіка подання матеріалу; використання тих чи інших аспектів висвітлення проблеми.
1) Один із найбільш розповсюджених підходів щодо бачення методики викладання курсу - це висвітлення питань моралі, моральної культури юристів у співвідношенні до інших можливих компонентів загальної культури, а також характеристика окремих видів юридичних спеціальностей. Такий підхід вважається відносно спрощеним, тому що на досить загальному рівні дає можливість ознайомитися студентам з колом питань відносно майбутньої професії та учбової діяльності.
2) Більш ґрунтовним підходом до формування навчального курсу слід назвати підхід, в якому професія юриста розглядається крізь призму її ролі та соціального призначення на сучасному етапі, юридичні спеціальності висвітлюються не тільки через основні завдання та функції, а з урахуванням якостей особистого та професійного порядку. Цей підхід також передбачає вступ студентської аудиторії не тільки до майбутньої професійної діяльності, а і до навчальної діяльності. Що має для них першочергове значення на початковому етапі опанування права.
3) Авторами запропонованого посібника було взято за основу широкий підхід у викладенні предмету навчальної дисципліни, що знайшло відображення у структурі курсу. Методика викладення матеріалу заснована на діяльностному підході до розуміння основних складових предмета. Головним вважається практична націленість матеріалу в тому розумінні, що основою всіх теоретичних міркувань залишається практична юридична діяльність юристів-професіоналів.
Однак, її висвітлення було б неповним, якщо не вдатися до осмислення інших сфер юридичної діяльності — сфери наукового дослідження та сфери юридичної освіти.
Таким чином, складаються три основні сфери здійснення юридичної діяльності - наука, освіта, практика, що і було взято за основу у формуванні програми курсу.
Діяльностний підхід дає змогу розкрити звичні для нас явища не тільки в статиці, айв динаміці, що передбачає вивчення особливостей юридичної процедури, поетапності процесу, визначення гарантій, принципів, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу тощо. Він дозволяє побачити юриста, юридичну установу в дії, уявити себе в якості учасника тих чи інших відносин здійснення права.
Методологічно виправданим є звернення до практичного досвіду юристів зарубіжних країн, що також було використано в даному посібнику. Шляхом порівняльного аналізу можна оцінити якість правової роботи в нашій країні та за її межами, побачити існуючі недоліки, можливості вдосконалення, пристосування до умов життя в Україні та націлити себе на відповідну роботу.