- •2. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.
- •3. Завдання науки «юридична деонтологія».
- •4. Сучасні підходи до викладання курсу.
- •5. Юридична діяльність та професійна діяльність юриста. Система юридичної діяльності.
- •6. Система стандартів вищої освіти.
- •7. Суб′єкти освітньої діяльності.
- •7. Загальна характеристика закладу вищої юридичної освіти.
- •8. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •10. Форми навчання.
- •11. Види навчальних занять з теоретичної підготовки.
- •12. Значення освітньо-кваліфікаційні характеристики.
- •13. Юридична практична діяльність і правова практика.
- •14. Основні дії юридичної практичної діяльності.
- •15. Процедури, умови, прийоми та засоби здійснення юридичної практичної діяльності.
- •16. Основні вимоги та умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.
- •17. Права та обов′язки суб′єктів юридичної практичної діяльності.
- •18. Суддівська діяльність.
- •19. Прокурорська діяльність.
- •20. Адвокатська діяльність.
- •21. Нотаріальна діяльність.
- •22. Юрист-консульт.
- •23. Загальна характеристика та види професіограм юридичних професій: судді, прокурора, слідчого, адвоката, нотаріуса, юриста-консультанта.
- •24. Система психічних якостей особистості юриста.
- •25. Здібності та характер особистості юриста.
- •26. Психологія професійного спілкування і міжособистісні відносини у службовому колективі.
- •27. Юридичний конфлікт: поняття, види та суб′єкти.
- •28. Поняття професійної культури юриста.
- •29. Фактори формування професійної свідомості та культури юристів.
- •30. Причини професійної деформації працівників юридично сфери.
- •31. Етична культура юриста.
- •37. Кодекс професійного етикету юриста.
- •38. Політична культура.
- •39. Інформаційна культура юриста.
-
12. Значення освітньо-кваліфікаційні характеристики.
13. Юридична практична діяльність і правова практика.
Я к це відзначалося раніше, юристи здійснюють не тільки юридичну наукову діяльність чи навчаються в системі юридичної освіти, але й, в першу чергу, здійснюють практичні дії, спрямовані на з'ясування змісту та обсягу нормативно-правових актів та інших правових документів, ведення юридичних справ, конкретизацію нормативно-правових документів, захист прав і свобод суб'єктів права і т.д., врешті-решт - на безпосередню зміну правової сфери суспільства (правової реальності, правової дійсності, правової системи).
Ці діяння є складовими елементами правової практики, впливають на соціальну діяльність інших суб'єктів, упорядковують її, забезпечують нормальне й безпечне функціювання суспільства.
В нормативних джерелах, науковій та навчальній літературі діяння юристів щодо зміни та збереження правової матерії (дійсності) включаються в різні наукові та нормативні поняття, позначаються різними термінами.
Одним із найбільш розповсюджених підходів є їх віднесення до правової (юридичної) практики, під якою розуміється "діяльність по виданню (тлумаченню, реалізації і т.д.) юридичних приписів, що береться у єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом".
У нормативних джерелах під юридичною практикою розуміється:
¨ юридичне обслуговування суб'єктів права, зокрема, надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, складання заяв, скарг та письмових довідок правового характеру, здійснення представництва інтересів суб'єктів права у юридичних справах, здійснення правового обслуговування їх зовнішньоекономічної діяльності тощо;
¨ практика судової, прокурорської, слідчої діяльності тощо.
Терміни "практика" та "практичний" грецького походження і означають відповідно дію, діяльність, діяльне життя, досвід та мають відношення до діяння, діяльності, використовується у діяльності.
У філософському тлумаченні практика протиставляється теорії, теоретичній діяльності, що відповідно дає можливість розрізнити та відокремити юридичну практичну діяльність від юридичної наукової діяльності. Крім того, юридичну практику необхідно відрізняти від правової практики як правової діяльності та правого досвіду, в процесі здійснення якої видаються або застосовуються нормативно-правові документи, реалізуються їх вимоги. Правова діяльність, за загальним правилом, здійснюється всіма суб'єктами як юристами, так й неюристами, як на професійній, так й на непрофесійній основі.
До змісту юридичної практики (діяльності) відносять не тільки складання документів, консультування та участь у судовому засіданні, а також багато інших юридично значущих дій, зокрема, попередження, припинення та розслідування правопорушень, притягання до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення право-виховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності тощо.
Виходячи з викладеного вище, юридична практика - це актуально здійснювана діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права (особи, держави, суспільства), надання їм допомоги у складенні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки у відповідності з нормами права, посвідченні юридичних фактів тощо, в процесі яких
забезпечується здійснення норм права його суб'єктами.