1.1 Історія відкриття та дослідження клітин

Більшість еукаріотичних клітин мають розміри до 100 мкм, а прокаріотичні ще на порядок менші, тому людина не може бачити їх неозброєним оком. Через це відкриття і дослідження клітин стало можливим тільки після винайдення Янсеном оптичного мікроскопа у 1590 році. До найважливіших подій, пов'язаних із розвитком клітинної біології належать:

1665 р. — Роберт Гук вперше побачив мертві клітини, вивчаючи будову корка під мікроскопом. Гук вважав, що клітини порожні, а живою речовиною є клітинні стінки.

1650-1700 рр. — Антоні ван Левенгук вперше спостерігав під мікроскопом живі клітини, зокрема найпростіші, а також еритроцити.

1700-1800 рр. — Опублікована велика кількість нових описів тканин, в основному рослинних.

1831-1839 рр. — Роберт Браун описав ядро, як сферичне тільце присутнє у рослинних клітинах.

1838-1839 рр. — Ботанік Матіас Шлейден і зоолог Теодор Шванн, об'єднавши ідеї різних вчених створили клітинну теорію, згідно із якою клітина є основною структурною та функціональною одиницею живих організмів.

1840 р. — Пуркіньє запропонував назву протоплазма для позначення клітинного вмісту, впевнишись в тому, що саме він, а не клітинні стінки є живою речовиною.

1855 р. — Вірхов показав, що всі клітини утворюються із інших клітин шляхом поділу.

1866 р. — Геккель встановив, що збереження та передачу спадкових ознак здійснює ядро.

1866-1898 рр. — Описані основні компоненти клітини, що можна побачити під оптичним мікроскопом, цитологія набуває характеру експериментальної науки.

1900 р. — Вслід за виникнення генетики починає розвиватись цитогенетика, що вивчає поведінку хромосом під час клітинного поділу та запліднення, і її вплив на спадкові ознаки організмів.

1946 р. — В біології почав широко використовуватись електронний мікроскоп, що дозволило вивчати ультраструктуру клітин.

1.2 Клітинна теорія

Клітинна теорія була сформульована у 1838-1839 рр. ботаніком Матіасом Шлейденом і зоологом Теодором Шванном. Ці вчені показали, що клітини тварин та рослин принципово схожі між собою, і на основі всіх накопичених до того часу знань постулювали, що клітина є структурною та функціональною одиницею всіх живих організмів. У 1858 році Рудольф Вірхов доповнив клітинну теорію твердженням лат. «Omnis cellula eх cellula» — «Кожна клітина з клітини».

Клітинна теорія є однією із основоположних ідей сучасної біології, вона стала незаперечним доказом єдності всього живого, і послугувала фундаментом для розвитку таких дисциплін як ембріологія, гістологія та фізіологія. Основні положення клітинної теорії не втратили своєї актуальності, проте від часу її створення, ця теорія була доповнена, і на даний час включає наступні твердження:

Клітина — елементарна одиниця будови, функціонування, розмноження і розвитку всіх живих організмів, поза межами клітини нема життя.

Клітина — цілісна система, що включає велику кількість закономірно зв'язаних один з одним елементів — органел.

Клітини різних організмів схожі (гомологічні) за будовою та основними властивостями та мають спільне походження.

Збільшення кількості клітин відбувається шляхом поділу вихідної клітини, після реплікації її ДНК: клітина від клітини.

Багатоклітинний організм — це нова система, складний ансамбль із великої кількості клітин, об'єднаних та інтегрованих в системи тканин і органів, зв'язаних одне із одним за допомогою хімічних факторів: гуморальних і нервових.

Клітини багатоклітинних організмів мають однаковий набір генетичної інформації, але відрізняються за рівнем експресії (роботи) окремих генів, що призводить до їх морфологічної та функціональної різноманітності — диференціації.

Слід зазанчити, що в різних джерелах кількість та формулювання окремих положень сучасної клітинної теорії може відрізнятись.