- •Перелік питань,які увійшли в тестовий контроль із предмету «Цивільний захист»
- •1. Основна мета державної політики у сфері захисту населення і території від нс.
- •2. Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державну політику та управління у сфері цивільного захисту.
- •3. Організаційна структура цз огд.
- •4. Створення державної системи захисту населення і території.
- •5. Законодавча база діяльності єсцз.
- •6. Органи управління сс цз.
- •7. Державна система моніторингу довкілля.
- •8. Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу.
- •9. Мережа контролю уражальних чинників техногенних нс.
- •10. Паспорт ризику пно.
- •11. Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
- •12. Функціонування системи екологічного моніторингу.
- •13. Стійкість роботи підприємства і її складові.
- •14. Вимоги норм ітз цз щодо забудови населених пунктів.
- •15. Захист від радіації у сховищах.
- •16. Послідовність проведення дослідження стійкості роботи огд.
- •17. Заходи, що повинні здійснюватись при плануванні, проектуванні і будівництві підприємств і населених пунктів.
- •18. Фактори, що впливають на стійкість роботи підприємства.
- •19. Заходи по підвищенню стійкості роботи системи управління виробництвом.
- •20. Дослідженні стійкості роботи огд.
- •21. Дослідження стійкості огд до впливу ударної хвилі.
- •22. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності.
- •23. Дослідницькі групи при дослідженні стійкості роботи огд.
- •24. Вимоги Норм ітз щодо забудови промислового об’єкту.
- •25. Основні кроки проведення дослідження стійкості роботи огд до різних вражаючих факторів.
- •26. Заходи по підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу.
- •27. Цільові функції єсцз.
- •28. Джерела техногенної безпеки.
- •29. Паспортизація і реєстрація пно, виключення з реєстру.
- •30. Ідентифікація об’єктів підвищеної безпеки.
- •31. Декларація небезпеки та ліцензування.
- •32. Методика визначення ризиків.
- •33. Категорії небезпечних речовин.
- •34. Хно і небезпека від них, поділ нхр на групи.
- •36. Токсодози і їх класифікація.
- •41. Превентивні організаційні заходи зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території.
- •42. Радіаційний і хімічний контроль на огд
- •43. Режими радіаційного захисту.
- •44. Дезактивація об’єктів і території.
- •45. Евакуація населення та евакуаційні органи.
- •46. Особливості проведення евакуації при різних нс.
- •47. Зіз, їх класифікація.
- •48. Сховища, їх об’ємно-планувальні рішення та обладнання, системи життєзабезпечення.
- •49. Медична служба цз держави та територій.
- •50. Особливості карантину та обсервації.
- •51. Вплив надлишкового тиску на людину.
- •52. Критерії стійкості ог до впливу ударної хвилі.
- •53. Класифікація пожеж та пожежна небезпека виробництва.
- •54. Вогнестійкість будинку та вогнестійкості конструкції.
- •55. Основні вражаючі фактори вибуху.
- •56. Класифікація виробництва за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою.
- •57. Розрахунковий час відключення трубопроводів з горючими рідинами при аварії.
- •58. Зонування території при вибусі газоповітряної суміші.
- •59. Зсуви та чинники, які призводять до виникнення зсуву, протизсувні заходи.
- •60. Селі та карсти, умови їх виникнення та заходи по попередженню.
- •61. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження.
- •62. Ступені руйнування населених пунктів і об'єктів господарювання.
- •63. Основні характеристики катастрофічного затоплення.
53. Класифікація пожеж та пожежна небезпека виробництва.
Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який спричиняє загибель людей та знищення матеріальних цінностей. Причинами виникнення пожеж є неохайне поводження з полум’ям, порушення правил пожежної безпеки, а також такі явища природи, як блискавка, самозаймання сухої рослинності та торфу. Відомо, що 90 % пожеж виникають з вини людей і тільки 7 – 8 % – від блискавок. Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють широкі терени в декілька сотень, тисяч і навіть мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі – лісові та степові. Лісові пожежі за інтенсивністю горіння поділяють на слабкі, середні й сильні, а за характером горіння – на низові та верхові пожежі. Останні поділяються на швидкі та стійкі лісові пожежі. Лісові низові пожежі – характеризуються горінням лісової підстилки, надґрунтового покриву та підліску без захвату крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає від 0,3 до 1 м/хв. При слабкій пожежі висота полум’я досягає 1 – 2 м, максимальна температура на кромці дорівнює 900 oС. Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових та характеризуються горінням крон дерев. При побіжній верховій пожежі полум’я розповсюджується головним чином з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8 – 25 км/год, при цьому іноді залишаються окремі ділянки, незаймані вогнем. При стійкій верховій пожежі полум’ям охоплені не тільки крони, але й стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 2 – 8 км/год і вогнем охоплений весь ліс від надґрунтового покриву до верхівок дерев. Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються у торф’яному шарі на глибині 50 см і більше. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, із швидкістю 0,1 – 0,5 м/хв. При цьому 24 відбувається виділення великої кількості диму й утворення вигорілих пустот (прогарів). Степові або польові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або стиглих хлібів. Вони носять сезонний характер і частіше бувають влітку в міру достигання трав чи хлібів, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 – 30 км/год. Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є:необережне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації; порушення режимів технологічних процесів; несправність опалювальних гфиладів та порушення правил їх експлуатації; невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки. Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт. Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов’язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка металу з утворенням іскор. Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників дільниць, цехів, підприємств. Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові - письмовим дозволом керівника підрозділу. Виконавці робіт (електрозварювальними, газозварювальними, газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні б