Лекція 17. ВІРТУАЛЬНІ СТРУКТУРИ

17. 1. Віртуальна реальність

Термін „віртуальна структура” став одним з розповсюджених у засобах мас-медіа. Віртуальність належить до числа тих фундаментальних-категоріальних понять, глибинний зміст яких відкривається людству на перетині епох. У новітній час у науковому лексиконі поняття віртуальності з’явилося в 70-і роки ХХ ст. завдяки фізикам. Вони-позначили „фіктивні” елементарні частинки, як віртуальні, наявність яких давала можливість заповнити прогалини в теорії ядерних взаємодій, їхня особливість полягає в тому, що вони існують, але тільки тут і тепер — на момент енергетичної взаємодії, без якої і поза якою вони неможливі. Наприкінці 70-х років ХХ ст. поняття „віртуальна реальність” було використано дослідниками Массачусетського технологічного інституту в процесі комп’ютерного моделювання простору. З часом віртуальність стала своєрідним символом прихильників глобальної комп’ютерної мережі та мережевої культури.

Віртуальна реальність — це:

1. Комп’ютерні системи, які забезпечують візуальні та звукові ефекти, які занурюють глядача в уявний світ за екраном. Користувач оточується породженими комп’ютером образами і звуками, котрі створюють враження реальності. Він взаємодіє зі штучним світом за допомогою різних сенсорів, таких як, наприклад, шолом і рукавички, які зв’язують його рухи, враження і аудіовізуальні ефекти. Майбутні дослідження в області віртуальної реальності спрямовані на збільшення відчуття реальності того, хто спостерігає.

2. Нова технологія безконтактної інформаційної взаємодії, котра реалізує за допомогою комплексних мульти-медіа-операційних середовищ через ілюзію безпосереднього входження і присутності в реальному часі в „екранному світі”, який представлений стереоскопічно. Більш абстрактно — це світ, створюваний в уяві користувача.

Термін „віртуальне” може інтерпретуватися як „штучно утворене” або як „уявне, не існуюче в реальному фізичному просторі” або як „розширене за рахунок сумісних ресурсів”. В наявності явна комп’ютерна аналогія з поняттям „віртуальної машини”, де жоден процес не може монопольно використовувати жодного ресурсу, і всі системні ресурси вважаються ресурсами потенційно сумісного використання. Ідея віртуальної машини лежить в основі цілого ряду комерційних операційних систем, зокрема, систем VM/CMS корпорації IBM і VAX/VM компанії DEC (недаремно автор терміну „віртуальне підприємство” — один з провідних менеджерів фірми DEC Дж. Хопленд).

Зазначимо, що в постіндустріальній економіці традиційна промисловість по показниках зайнятості та частки в національному продукті поступово поступається провідним місцем сфері послуг, яка грунтується переважно на обробці інформації і виробництві знань. Основною сферою накопичення і використання капіталовкладень все більшою мірою стає людський капітал, як рушійна сила нескінченних за своєю природою інформаційних ресурсів (на відміну від обмежених природних ресурсів). Найважливіше положення, що характеризує сутність „нового економічного порядку” в інформаційному суспільстві, таке: відтепер конкурентоспроможність і процвітання підприємств будь-яких галузей залежать не стільки від матеріальних ресурсів (займаної території, кількості будівель і цехів, продуктивності верстатів і машин), скільки від ефективності їх організації і управління, наявності розвинених засобів комунікації і кооперації з клієнтами і партнерами, обсягу накопичених співробітниками професійних знань і вмінь, а також можливостей їх інтенсивного використання. Тому в наші дні актуальною проблемою є перебудова, реінжініринг підприємств в цілях створення віртуальних організацій — одиниць нового інформаційного суспільства.