Тема 2 правове регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності в україні

1. Загальна характеристика зу “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає правові, економічні та соціальні умови цього виду діяльності. Закон регламентує інноваційну діяльність як одну із форм інвестиційної діяльності, яка проводиться з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Згідно ЗУ, інвестиційна діяльність покликана сприяти:

1. Випуску і розповсюдженню принципово нових видів техніки і технологій, прогресивним міжгалузевим структурним зрушенням;

2. Реалізації довгострокових науково-технічних програм із тривалими термінами окупності;

3. Фінансуванню фундаментальних досліджень для проведення якісних змін стану продуктивних сил, розробці і впровадженню нових, ресурсо­зберігаючих технологій.

2. Загальна характеристика зу “Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 3.10.1992.

Згідно ЗУ, метою створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон являється залучення іноземних інвестицій, сприяння їм, активізація спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності, нормалізація експорту товарів і послуг, залучення нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, покращення використання природних і трудових ресурсів та прискорення соціально-економічного розвитку.

В Законі визначені типи спеціальних (вільних) економічних зон, такі, як технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони та ін.

Однак, відсутність механізмів реалізації цього Закону не дозволило, реально, створити жодної такої зони. Розпорядженням Президента України “Про питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів” від 23 січня 1996 року було зроблено намагання вивести із сфери цього Закону інноваційні структури. Однак ця спроба не увінчалась успіхом.

3. Загальна характеристика зу “Про наукову та науково-технічну експертизу” від 10.02.1995.

Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері.

Державне управління у сфері наукової і науково-технічної експертизи, згідно даного Закону, здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. На місцеві органи виконавчої влади та самоврядування покладаються повноваження:

• організовувати проведення наукової і науково-технічної експертизи на підставі рішень, прийнятих відповідними місцевими Радами або місцевими референдумами;

• ініціювати проведення науково-технічної експертизи з визначенням обсягів витрат на проведення експертизи та джерел фінансування;

• координувати експертну діяльність місцевих державних органів, об’єднань громадян, інших формувань;

• інформувати населення про результати проведеної експертизи у випадках, коли це необхідно або коли про це є відповідне рішення Ради;

• контролювати виконання законодавства про наукову і науково-технічну експертизу.