Співвідношення стратегічних цілей іп та цілей управління затратами

Стратегічна ціль	Генеральна цільова установка управління витратами ІП
Ріст, розширення ІП та долі ринку	Ріст затрат для отримання ІП додаткових результатів (підвищення якості продукції, розширення її асортименту, збільшення об’ємів продаж, освоєння нових ринків); нарощування ресурсів
Лідерство ІП на ринку	Ріст витрат на створення і розповсюдження на ринку високоякісних продуктів, марок, іміджу фірми, що сприяє створенню, закріпленню і розвитку лідируючого положення
Досягнення конкурентних переваг за рахунок низької собівартості	Зниження питомих витрат (для зниження цін на продукцію) за рахунок удосконалення конструкцій виробів, технології виготовлення, росту об’ємів виробництва, відмова від надання додаткових послуг покупцям; звільнення від лишніх ресурсів
Диверсифікація виробництва	Ріст витрат на виробництво продукції, не пов’язаної із основною діяльністю підприємства; нарощування ресурсів
Спеціалізація (на виді продукції, на сегменті ринку)	Зосередження витрат і ресурсів на виробництві одного виду товарів; звільнення від лишніх ресурсів
Зміна профілю ІП	Зростання витрат; звільнення від одних ресурсів і нарощування інших ресурсів

Управління витратами визначається як максимізація відношення результату до витрат і використаних ресурсів.

При цьому можливі три стратегії максимізації ефективності:

1. мінімізація витрат і ресурсів;

2. максимізація ефекту при дотриманні сталого рівня витрат і ресурсів;

3. максимізації співвідношення без фіксації витрат і ресурсів.

2. Склад і структура інноваційних витрат.

У склад витрат на інновації входять: 1) поточні витрати; 2) капітальні витрати.

(1) Поточні витрати здійснюються, як правило, за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) і включають:

• витрати на оплату праці працівників, зайнятих розробкою і впровадженням інновацій;

• відрахувань на соціальні потреби;

• інші витрати, такі як витрати на придбання сировини, матеріалів, обладнання та ін., необхідні для забезпечення інноваційної діяльності.

(2) Капітальні вкладення (довгострокові інвестиції) являють собою щорічні витрати на створення, збільшення розмірів, а також придбання необоротних активів тривалого користування (більше 1-го року), не передбачених для продажу, що здійснюються у зв’язку із розробкою і впровадженням інновацій.

Вони складаються із витрат на придбання машин, обладнання, інших основних засобів, а також споруд, земельних ділянок і об’єктів природокористування для проведення інноваційної діяльності.

3. Механізм управління витратами.

(1) Для ефективної дії механізму управління витратами мають бути чітко визначені і організовані всі структурні ланки, діяльність яких впливає на витрати і на результати.

Кожний підрозділ ІП отримує статус центру відповідальності, якому делеговані відповідні повноваження.

Можливі наступні види центрів відповідальності:

1) центр витрат – підрозділ чи вид діяльності, результати яких не являються випуск продукції чи надання послуг (керівництво ІП). Центр витрат відповідальний за дотримання витрат без врахування об’ємів робіт, послуг.

2) центр результатів – з розвитком системи управління витратами ІП спостерігається тенденція перетворення центрів витрат в центри результатів. Таке перетворення підвищує відповідальність підрозділу за виконання всіх покладених на нього функцій відносно і витрат, і результатів.

3) центр продажів – відповідальний лише за виручку (відділ збуту). Тут ведеться облік лише виручки і продаж;

4) центр прибутку – підрозділ чи вид діяльності, результати яких відносяться до торгівлі, реалізації продукції. Ознака центру прибутку – можливість визначення об’ємів реалізації витрат і, відповідно, прибутку по продукту, замовленню, клієнту. Центр прибутку несе відповідальність і за витрати, і за забезпечення виручки;

5) центр інвестицій – підрозділ зайнятий реалізацією інвестицій на підприємстві чи поза нього. Через центр інвестицій ідуть витрати на реалізацію кожного проекту.

Основою для визначення центрів відповідальності є виробнича та управлінська структури ІП.