5. Детермінанти еластичності пропозиції:

- мобільність ресурсів. Мобільність – легкість з якою необхідні виробничі фактори можуть бути залучені з інших сфер, рівно як і їх обернена трансформація. Таким чином, якщо ресурси більш мобільні, то пропозиція більш еластична і навпаки.

- час у розпорядженні продавця.

В залежності від реакції продавця (до часу, що він має) час поділяється на:

- найкоротший;

- короткостроковий;

- довгостроковий.

В найкоротшому періоді пропозиція повністю нееластична (немає часу для прийняття іншого рішення). В короткостроковому періоді пропозиція більш еластична. В довгостроковому періоді – повністю еластична.

6. Обґрунтування цінової політики фірми.

TR₁=Q₁*P₁=S_OP1A1Q1

TR₂=Q₂*P₂=S_OP2A2Q2

TR₁<TR₂

Якщо попит на продукцію фірми еластичний, то фірмі доцільно знижувати ціну, тому що доход (TR) її буде зростати. І навпаки, якщо попит нееластичний, то доцільно збільшити ціну і доход зросте.

Врахування еластичності попиту і пропозиції у податковій політиці держави.

Податковий тягар розподіляється між продавцями і покупцями в залежності від того, яка еластичність попиту та пропозиції на даний товар.

1) попит нееластичний. Обкладання податком веде до зниження продажу товару. Більша частина податкового тягаря припадає на плечі покупців.

2) попит еластичний. При введенні податку більша частина податкового тягаря припадає на плечі продавців (щоб не зацікавити продавців).

3) пропозиція нееластична – більша частина податкового тягаря припадає на плечі продавців.

4) пропозиція еластична – більша частина податкового тягаря припадає на плечі покупців.

Тема 4. Ординалістська концепція поведінки споживача на ринку

1. Аксіоми, якими керується покупець у своїй поведінці.

2. Корисність, гранична корисність, закон спадної граничної корисності.

3. Модель бажаного.

4. Модель можливого.

5. Рівновага споживача.

1. Покупець вважається розумним, бо він знає, що йому потрібно. Може вибрати з усіх наборів той, який приносить йому найбільшу корисність, або найбільш привабливий, або щодо якого у нього є уподобання.

Уподобання – система цінностей людини щодо благ, інших людей та оточення. Покупець здійснює вибір, тобто приймає рішення на підставі своїх уподобань та наявних ресурсів. При цьому він користується такими аксіомами:

I Аксіома порівнянності – якщо є набір X і Y, то покупець може сказати, що X>Y, Y>X (якийсь набір кращий), або ХY.

II Аксіома транзитивності – якщо X>Y, Y>Z, то X>Z.

III Аксіома монотонності – згідно неї блага ділять на:

• Блага з додатною корисністю;

• Блага з від’ємною корисністю.

Набір з більшою кількістю товарів з додатною корисністю більш привабливий, з від’ємною – менш привабливий.

2. Корисність – привабливість блага, ступінь задоволення потреби благом. Корисність – ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ.

Розрізняють загальну корисність і граничну корисність.

Загальна корисність (TU) – корисність всієї кількості блага.

Гранична корисність (MU) – корисність додаткової, ще однієї одиниці блага.

Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – гранична корисність кожної додаткової одиниці блага, при збільшенні його кількості, зменшується. Це відбувається тому, що попередні одиниці блага в певній мірі задовольняють дану потребу блага.

Корисність буває ординальна та кардинальна.

Ординальною корисністю називають впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Її можна виразити за допомогою співвідношення типу “набір Х кращий, ніж набір У”.

3. Крива байдужості – модель бажаного – це лінія, яка містить набори двох благ однакової корисності. Ступінь задоволення потреби однакова.

Особливості кривих байдужості:

• Монотонно спадна лінія (йде зверху – вниз зліва - направо);

• Криві байдужості ніколи не перетинаються, це означає, що через певну точку координатної площини можна провести лише одну криву байдужості;

• На координатній площині існує карта (“сімейство”) кривих байдужості;

• При збільшенні кількості одного блага, обов’язково зменшується кількість іншого блага. Це означає, що крива байдужості випукла в сторону початку координат;

• Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає.

• В кожній точці кривої байдужості існує гранична норма заміни одного блага іншим.

Гранична норма заміни (MRS) – це обсяг зміни споживання одного блага, який компенсує, з точки зору споживача, зміну споживання іншого блага на одну одиницю.

MRS_1,2 = x₂/x₁

Цей показник від’ємний завжди.

Часні випадки:

1) блага абсолютні взаємозамінники (одне благо може бути повністю замінений іншім);

2) блага абсолютні взаємодоповнювачі (одне благо не може споживатися без іншого блага).

4. Бюджетна лінія – відображає модель можливого – це крива, кожна точка якої відображає набори товарів, які може придбати покупець за свій бюджет (доход) за певними цінами. Бюджетна лінія – це пряма, яка десь перетинає осі координат.

Рівняння бюджетної лінії:

I = px₁+px₂.

Нехай ціна товару x₁ дорівнює p₁, а товару x₂ - p₂. Споживач має бюджет І, тоді бюджетна лінія буде мати такий вигляд.

Властивості бюджетної лінії:

• Вона є межею між можливим і неможливим;

• Має від’ємний нахил;

tg а<0 tg а=I/p₂ /I/p₁ = P₁/P₂

tg а= P₁/P₂

Нахил відображає відношення цін між даними товарами.

• Збільшення бюджету споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вправо і вверх, а зменшення – паралельно вліво і вниз;

• Зміни в цінах товарів змінюють нахил бюджетної лінії.

В даному випадку зменшилась ціна товару х_1.

5. Під рівновагою споживача розуміють ситуацію, коли бажання співпадає з можливістю, коли бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої кривої байдужості. Набір максимальної корисності для споживача відображає точка А:

З малюнку бачимо, що оптимальний набір споживача складає a одиниці блага х₁ та b одиниці блага х₂.