Тема 41: міжнародний поділ праці і спеціалізація

Міжнародний поділ праці: концентрація виготовлення окремих видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно вигідним у зв'язку з географічним розташуванням, кліматом та наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу.

Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

Диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.

Міжнародний поділ праці, порівняно з територіальним поділом праці, має деякі принципові відмінності. Формування спеціалізації господарства країни в такому разі, безумовно, підкоряється дії закону порівняльних переваг, за цим законом, який є одним з фундаментальних законів економічної теорії, кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати вигоду, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.

По́діл пра́ці, суспільний поділ праці — об'єктивний процес розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві.

Виник П. п. у первіснообщинному суспільстві, коли різні за статтю і віком люди займалися різними видами праці. То був найпростіший П. п., пов'язаний з природними відмінностями людей. Проте й він спричинився до підвищення продуктивності праці. З часом П. п. поглибився, виділилися пастуші племена, здійснився перший великий суспільний П. п.— відокремлення скотарства від землеробства. Це було базою для наступного зростання продуктивності праці, становлення регулярного обміну, що в дальшому сприяло появі приватної власності, експлуатації людини людиною, поділу суспільства на антагоністич. класи. Ф. Енгельс відзначав, що«з першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи — панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих»

Другим великим суспільним П. п. стало відокремлення ремесла від землеробства, виникнення міст і протилежності між містом і селом. У цю ж історичну епоху відбувається відокремлення розумової праці від фізичної, виникає протилежність між ними. Ремісниче виробн. сприяло розвиткові товарного обміну, торгівлі.

Третім великим суспільним П. п. було відокремлення торгівлі від виробн.

За капіталізму відбуваються дальша спеціалізація й усуспільнення матеріального виробн., здійснюється капіталістич. індустріалізація.

Вихід суспільного П. п. за межі нац. економіки капіталістич. країн зумовлює розвиток міжнар. капіталістич. П. п., що веде до найгострішої боротьби між монополіями, посилення панування економічно розвинутих капіталістич. країн над менш розвинутими.

За соціалізму ліквідується протилежність між фізичною і розумовою працею, містом і селом, створюються умови для подолання істотних відмінностей між ними в процесі будівництва комунізму. В умовах планового соціалістич. господарства суспільство має широкі можливості ефективно використовувати соціалістичний П. п. для підвищення продуктивності праці, створення прогресивної галузевої структури виробн., раціонального розміщення продуктивних сил, забезпечення достатку матеріальних і духовних благ для трудящих.

Істотно впливає на суспільний П. п. науково-технічна революція. Відбувається передача машині ряду виробничих функцій людини, в т. ч. контрольно-управлінської функції. Це викликає масову інтелектуалізацію праці й перетворює науку на безпосередню продуктивну силу.

Світова система господарювання склалася наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершується економічний розділ світу, остаточно формується світовий ринок. З того часу світове господарство безупинно розвивається під впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від завершення.

Держави значно різняться між собою за рівнем економічного розвитку. Критеріями рівня економічного розвитку країни є обсяг валового національного продукту, що припадає на одного громадянина; обсяг ВНП на одного працюючого (продуктивність праці); розмір доходів на одного громадянина. За економічними критеріями розрізняють:

а) індустріально розвинуті країни.

б) країни, які не проходили стадії індустріалізації і в економіці яких переважає сільське господарство;

в) країни середнього рівня розвитку.

Істотним фактором розвитку світового господарства виступає міжнародний розподіл праці, що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в яких кожна країна має власні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами. Міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спеціалізації, кооперації та комбінуванні виробництва. Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (кліматичні умови, мінеральні ресурси, земельний фонд).