Safety_human_life_emergency_1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

За загальною редакцією

О. В. Ольшанської

ВСТУП

На Землі немає особи, якій не загрожують небезпеки. Реалізовуючись у просторі та часі, вони впливають не тільки на людину, але й на суспільство, країну та в цілому на весь світ. Тому профілактика їх реалізації й захист від впливу негативно діючих факторів — найактуальніша проблема, у вирішенні якої повинні бути заінтересовані як окремі люди, так і держава, і вся світова спільнота.

Водночас не можна забезпечити абсолютну безпеку для людини.

Під безпекою розуміється такий рівень небезпеки, з яким на даному етапі розвитку науки і техніки можна змиритися. Безпека

— це прийнятний ризик. Щоб його досягти, необхідні ідеологія безпеки, формування відповідного рівня мислення і поведінки людини й суспільства в цілому. Саме цими проблемами і займається наука — безпека життєдіяльності. У наших доданках, за браком часу, що виділяється навчальним планом на вивчення цієї дисципліни у вищій школі, ми можемо лише поставити та обґрунтувати проблемні питання щодо безпеки життя в діяльності людини, адже це диктується необхідним мінімумом знань у даній галузі, яким повинен володіти керівник підприємства та установи будь-якого спрямування.

Всі небезпечні, екстремальні й надзвичайні ситуації так чи інакше впливають на людину і на суспільство в цілому. Іноді страждає населення кількох країн і континентів. Наприклад, Чорнобильська катастрофа (1986 р.) стала трансграничною надзвичайною ситуацією, таких же масштабів набули перманентні повені в Європі, терористичний акт у Нью-Йорку (11 вересня 2001 р.). Протягом усього життя людина живе серед небезпек, які підстерігають її на кожному кроці, і частіше за все, вона виявляється не готовою до зустрічі з ними. Тому питання адаптації і виживання в сучасному світі повинні займати один з пріоритетних напрямів розвитку особистості та суспільства.

3

1.ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

²МЕТОДИЧН² ВКАЗ²ВКИ ДО ¯Х ВИКОНАННЯ

Зметою управління ризиками одним з першочергових заходів здійснюється прогнозування можливих втрат людей, матеріального збитку та завчасного планування заходів захисту від надзвичайних ситуацій. Для цього досліджуються моделі стійкості об’єкта і його елементів до дії не тільки первинних, але й вторинних негативно діючих факторів. Їх джерелами можуть бути вибухи, пожежі, затоплення, викиди радіоактивних, небезпечних хімічних речовин, біологічних засобів, обвалення ушкоджених конструкцій будинків і будівель тощо.

За певних умов руйнівна дія вторинних факторів за масштабом може перевищити дію чинників поразки стихійних явищ або застосування зброї. Таке може мати місце, наприклад, при зруйнуванні підприємств нафтопереробної та хімічної промисловості, крупних складів горючих речовин, дамб гідроелектростанцій.

Практичні заняття, запропоновані у даному розділі, знайомлять студентів з характером розрахунків, які виконуються в процесі досліджень впливу на об’єкти господарювання як первинних, так і вторинних небезпечних явищ і процесів.

4

Наочн³ матер³али та техн³чн³ засоби

•схема місцевості (за вказівками викладача);

•комплект слайдів з ілюстративною ідовідковою інформацією;

•креслярсько-графічні інструменти (кольорові олівці, лінійка, циркуль тощо);

•калькулятор.

П³дготовка студент³в до заняття

Підготовка студентів до практичного заняття починається з одержання завдання. Після його усвідомлення вони вивчають матеріали лекцій і рекомендованої літератури, звертаючи особливу увагу на питання, що виносяться на практичне заняття. Працюючи з джерелами інформації, студенти фіксують навчальний матеріал у робочому зошиті, доповнюючи конспект лекції. Одночасно вони готуються до виступу на занятті, а також опрацьовують матеріал для написання реферату, аналітичного огляду наукових праць у галузі проблем, що розглядаються.

Під час опрацювання матеріалу першого навчального питання студенти вивчають теоретичні положення, що характеризують осередок ураження землетрусом, негативно діючі у ньому фактори, їх динаміку у часі, масштаби поширення у навколишньому середовищі, принципи ідентифікації.

Ознайомившись з теорією виявлення обстановки в зоні надзвичайної ситуації, студенти починають розуміти, що виникає потреба в оцінці ступеня її можливого впливу на людей та довкілля. Шляхи вирішення цієї проблеми вони знаходять при вивченні матеріалу другого навчального питання.

В процесі опрацювання матеріалу третього навчального питання студенти знайомляться з характеристикою руйнівного явища природи — землетрусом. Не заглиблюючись у причини виникнення та механізм поширення його основного фактору ураження — сейсмічної хвилі, вони з’ясовують наслідки впливу останньої на штучні об’єкти та природні утворення, принципи зонування території в осередку ураження землетрусу. Студенти мусять чітко знати, які об’єкти та в якій зоні руйнуються з високою ймовірністю, а також які вторинні фактора ураження при цьому можуть утворитися.

6

Ті, хто навчаються, готують доповіді та опрацьовують кожне питання з висновками, що можуть бути оприлюднені із застосуванням схем, розрахунків і їх аналізом.

Виступи (доповіді) на практичному занятті не повинні тривати понад 5—7 хв., а реферативна доповідь — 10 хв.

Структура виступу (доповіді) включає короткий вступ, змістовну — основну частину та закінчення.

На занятті студенти повинні бути готовими до проведення експрес опитування (наприклад, письмової летючки) тривалістю до 10 хв. з метою поточного контролю знань фронтальним методом.

Підготовка до практичного заняття має бути завершена за одну — дві доби до його здійснення. В цей період проводяться консультації з викладачем та індивідуально-консультативна робота.

Короткі відомості про землетруси. Найнебезпечнішими геологічними процесами є землетруси. Протягом року на Землі відбувається понад 100 000 цих природних явищ, унаслідок чого щорічно від дії їх факторів ураження гине понад 10 000 людей.

Землетруси — це сильні коливання, струси або зсуви земної кори, породжені тектонічними або вулканічними процесами. Місце, де вивільняється енергія і виникають підземні поштовхи, називають осередком землетрусу, а його центр — гіпоцентром. Проекція гіпоцентру на поверхню літосфери є епіцентром землетрусу. З гіпоцентру випромінюється сейсмічна енергія у формі сейсмічних хвиль — пружних подовжніх і поперечних коливань.

Основними характеристиками землетрусів є глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії сейсмічних хвиль на поверхні літосфери. Глибина осередку землетрусу (Н) — це відстань від епіцентру до гіпоцентру. Залежно від значення цього параметра землетруси поділяються на поверхневі — Н = 0 — 70 км, проміжні — Н = 70 — 300 км і глибинні — Н > 300 км. Понад 75 % енергії, що вивільняється при землетрусах, належить поверхневим землетрусам.

Магнітуда є кількісним показником загальної енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху у формі пружних коливань. Це — невимірна величина, яка являє собою логарифм максимальної амплітуди (Zm) зсуву ґрунту (поверхневої хвилі),

7

зміряної в мікрометрах (мкм) сейсмографом на відстані 100 км від епіцентру землетрусу, тобто:

M ~ lg Zm.

Значення магнітуди коливається від 0 до 9 і характеризує вихід сейсмічної енергії в гіпоцентрі землетрусу. Тому для більш об’єктивної оцінки сили коливання земної поверхні в районі, який видалений від епіцентру, введено поняття інтенсивності землетрусу.

Інтенсивність землетрусу — це величина, що характеризує енергетичний параметр коливання верхнього шару літосфери. Вона є функцією магнітуди (M), відстані до епіцентру (R), глибини осередку землетрусу (H) і розраховується за формулою:

де К1, К2, К3 — константи, величина яких залежить від місця розташування зони землетрусу. Для сейсмонебезпечних районів України їх значення можна прийняти відповідно — 3; 1,5; 3,5.

Отже, інтенсивність оцінює силу землетрусу на поверхні літосфери та вимірюється в балах за такими шкалами:

•12-бальною шкалою Меркаллі, що характеризує інтенсивність землетрусу (модифіковані шкали: Меркаллі ММ — використовується в США; шкала Меркаллі КЗ — у деяких країнах Європи);

•12-бальною шкалою MSK-64 (шкала Медведєва, Шпонхойєра, Карника), яка рекомендована ЮНЕСКО.

У країнах СНД застосовується 12-бальна шкала MSK-64. Інтенсивність позначають римськими цифрами, а магнітуду —

арабськими. Залежно від інтенсивності землетруси поділяють на слабкі (I—III бали), помірні (IV бали), сильні (V—VI балів), дуже сильні (VII балів), руйнівні (VIII—X балів), катастрофічні (XI балів) і сильно катастрофічні (XII балів).

Оцінка масштабів зруйнувань при землетрусах здійснюється з використанням в якості критерію інтенсивність землетрусу (J) в балах. При цьому J для конкретного об’єкта по 12-бальній шкалі знаходять за допомогою табл. 1.1.1. На практиці в розрахунках при оцінці стійкості об’єктів до землетрусів характер і ступінь зруйнувань визначають за допомогою, наприклад, табл. 1.1.1— 1.1.5 для різних дискретних значень J.

8

Таблиця 1.1.1

Таблиця 1.1.2

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ШКАЛАМИ РІХТЕРА І MSK-64

9