12.3. Інституційні форми економічної та політичної інтеграції України

12.3.1. Принципи економічної інтеграції

Сучасна економіка країн світу має тенденцію до об'єднання зусиль задля створення сприятливих умов зростання виробництва та розв'язання соціальних проблем. Процес інтеграції — це необхідність, позаяк національні інтереси задовольняти лише власними зусиллями практично неспроможна жодна країна, навіть високо розвинута.

Кожна країна розвивається на основі своїх національних традицій, конституції, під конституційних законів, системи державотворення господарювання, спеціалізації виробництва і намагається захищати та зберігати свою національну самобутність. Процес же інтеграції потребує визнання окремими країнами, що мають намір до економічного об'єднання, спільних вартостей, на основі яких можливе таке об'єднання. Це означає, що економічна інтеграція повинна будуватися на основі визнаних країнами-учасницями об'єднувальних принципів.

Принципів, які спільні для усіх учасників інтеґрації, є достатньо. Вони стосуються найважливіших аспектів життєдіяльності людини та країни загалом. Ці принципи можна звести в декілька груп:

1. свобода людини забезпечення природних прав людини на життя, освіту, професію, підприємництво, переміщення то що;

2. розбудова правової держави: сутність правової держави зводиться до створення конституції та під конституційних законів країни, які захищають природні права і свободи людини у тому числі право на оплату праці, свободу слова, вираження своїх політичних, ідеологічних, релігійних переконань тощо;

3. створення вільної економічної системи: передбачає вільний рух товарів, праці, капіталів між країнами; його основними характеристиками є:

Досвід розвинутих інтеграційних груп показує, що реалізація цих принципів приводить до відносного вирівнювання рівнів економічного розвитку тих країн-учасниць, які відзначалися невисоким рівнем розвитку. Очевидно, що інтеграція на рівно партнерських засадах має позитивний вплив на розвиток країн-учасниць.

12.3.2. Інститути і форми економічної інтеграції

Реалізація питань інтеграції України у світову економіку неможлива без відповідної політики та управлінських структур з обґрунтованим розподілом їхніх функцій і повноважень.

Насамперед усі органи центральної влади України повинні усвідомлювати, що економічну інтеграцію треба здійснювати не задля самої інтеграції як такої, тим паче не з ким завгодно. Інтеграція має забезпечити вирішення питань, що стосуються національних інтересів України.

Національні інститути економічної інтеграції. До них відносять органи влади всіх рівнів. Особливу роль у вирішенні питань міжнародної економічної інтеграції відіграють центральні органи влади.

Інститут Верховної Ради України. Це законодавчий орган, і його позиція є стартова. Ст. 85 Конституції України стверджує, що Верховній Раді України належить "визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики". Звісно, що до цих засад належать і питання міжнародної економічної інтеграції України.

Інститут Президента України. Має чи не найбільше повноважень щодо реалізації національних інтересів, у тому числі й міжнародної економічної інтеграції України. Ст. 102 прямо говорить: "Президент України є Гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, прав та свобод людини і громадянина". А ст. 106 прямо наголошує, що Президент України "представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівноництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України". Отже, інститут Президента України має достатньо повноважень для реалізації національних інтересів, у тому числі для вибору векторів міжнародної економічної інтеграції України.

Інститут Кабінету Міністрів України. У ст. 116 Конституції України говориться, що Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Звісно, що головну роль у вирішення питань міжнародної економічної інтеграції відіграє Міністерство закордонних справ України, а політично-військової— Міністерство оборони України.

Форми міжнародної економічної інтеграції. Загалом міжнародна економічна інтеграція – це процес поступового зближення і взаємодії національних економік двох і більше країн, спрямованих на створення єдиного між ними господарського механізму при збереженні кожного власного політичного суверенітету.

Нині в межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних економічних систем.

Фінансові форми міжнародної інтеграції. На сьогодні Україна є членом багатьох міжнародних фінансових організацій:

- Міжнародного валютного фонду (МВФ), до якого Україна вступила у 1992р.;

- Світового Банку Реконструкції та Розвитку, ресурсами якого користується;

- Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.

Торгівельні форми міжнародної інтеграції. Україні вкрай важливо інтегруватися у систему міжнародної торгівлі. Най масштабнішою є Світова Організації Торгівлі (СОТ), або ВТО (Всесвітня Торговельна Організація). На початок 2008 (16 травня) року Україна стала членом цієї торговельної системи.

Господарські форми інтеграції. Це найвищі форми міжнародної економічної інтеграції. Вони сформовані практично на всіх континентах світу. Країни шукають таких форм співробітництва у сфері економіки, які сприяли б економічному зростанню і мінімально обмежували політичний суверенітет. Україна має вибір щодо міжнародної економічної інтеграції:

Співдружність Незалежних Держав (СНД). Цю інтеграційну групу складають держави, що були у складі СРСР, крім країн Балтії.

Європейський Союз (СС). До складу ЄС сьогодні входять 27 країн Західної і Центральної Європи та Балтії. Ця інтеграційна група формувалася з початку 1950-х років і набула найвищої економічної форми, тобто створивши валютний союз та запровадивши єдину валюту — євро.

Інші інтеграційні групи є на азійському, американському, африканському континентах і ще не набули такої форми, як ЄС.